Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів:  Бутенка В.I.,

Сороки М.О. (доповідача),

Штульмана I.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні  дії УМВС України в Чернігівській області (далі - УМВС),

встановила:

У листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернувся із скаргою на неправомірні  дії УМВС.

Свої вимоги мотивував тим, що згідно наказу УМВС НОМЕР_1 о/с від 14 жовтня 2002 року він був звільнений у відставку через хворобу і з цього часу йому нарахована пенсія. Указом Президента України № 370 від 24.04.2003 (370/2003) року було підвищено грошове забезпечення особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Оскільки перерахунок пенсії зроблений не був, просив зобов'язати пенсійний відділ УМВС здійснити перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення  з урахуванням щомісячної грошової надбавки за безперервну службу в МВС, яка введена в дію згідно зазначеного Указу Президента України.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 січня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 5 квітня 2005 року, в задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення скарги.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходив з того, що вказана скаржником надбавка відносяться до додаткових видів  грошового забезпечення й приймається в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби і звільнені після її запровадження. Під час проходження служби скаржник вказаної надбавки не отримував, оскільки звільнений до її запровадження.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 січня 2005 року і ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 5 квітня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення  і оскарженню не підлягає.