ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: Бутенка В.I.,
суддів: Сороки М.О.,
Горбатюка С.А.,
Лиски Т.О.,
Мироненка О.В.,
при секретарі: Якименко О.М.
з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м.
Києва від 28 січня 2005 року
в справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій начальника
територіального управління Державного комітету України по нагляду
за охороною праці по Київській області та м. Києву неправомірними,
встановила:
В листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із
вищевказаною скаргою в якій зазначав, що 1.07.2003 року суб'єктом
оскарження було видано припис НОМЕР_1, яким його, як Генерального
директора ДП АНТК ім. О.К.Антонова, зобов'язано скласти акт за
формою Н-1 і взяти нещасний випадок на облік.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня
2004 року скаргу задоволено. Визнано дії начальника
територіального управління Державного комітету України по нагляду
за охороною праці по Київській області та м. Києву Дунаса С.В.
неправомірними. Припис НОМЕР_1 від 01. 07.2003 року скасовано.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2005 року
рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2004
року скасовано, постановлено нове рішення, яким в задоволенні
скарги відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення норм
матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення
суду апеляційної інстанції, залишивши без зміни рішення суду
першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що 5.12.2001 року IНФОРМАЦIЯ_1 цеху 25
льотно - випробувальної і доводчої бази ДП АНТК ім. О.К. Антонова
ОСОБА_3 звернувся з заявою на ім'я директора з проханням створити
комісію по складанню акта про нещасний випадок по формі Н-1 з
приводу втрати ним працездатності з 05.07.2000 року по 20.10.2000
року у зв'язку з захворюванням церебральною малярією.
На підставі наказу ДП АНТК ім. О.К. Антонова від 17.12.2001
НОМЕР_2 року комісія по розслідуванню обставин, викладених у заяві
ОСОБА_3, склала акт в якому дійшла висновку що захворювання не
спричинене впливом на заявника небезпечних і шкідливих виробничих
факторів, а тому визнала його таким, що не пов'язане з
виробництвом. В зв'язку з цим на підставі Положення про порядок
розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій на виробництві склала акт по формі НТ
(невиробничий травматизм).
01.07.2003 року територіальним управлінням Державного
комітету України по нагляду за охороною праці по Київській області
та м. Києву було видано припис НОМЕР_1, яким зобов'язано
генерального директора ДП АНТК ім. О.К. Антонова ОСОБА_1 скласти
акт за формою Н-1 і взяти нещасний випадок на облік.
ОСОБА_1 просив визнати недійсним зазначений вище припис,
оскільки він виданий начальником територіального управління
Державного Комітету України по нагляду за охороною праці по
Київській області та м. Києву при здійсненні управлінських
функцій та накладає на нього обов'язки без врахування конкретних
обставин, за яких ці обов'язки повинні накладатись.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд
виходив з того, що суд першої інстанції розглянувши справу за
правилами гл. 31-А ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, не врахував те, що
відповідно до роз'яснень викладених у п.п. 2,9 постанови Пленуму
Верховного Суду України № 13 ( v0013700-97 ) (v0013700-97)
від 3 грудня 1997
року "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення,
дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері
управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян"
право на звернення зі скаргою до суду на підставі ст. 55
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 248-1 ЦПК мають лише
фізичні особи, які вважають, що суб'єктом оскарження порушено їх
особисті права і свободи.
Є обгрунтованим також висновок суду апеляційної інстанції про
те, що заявником не надано доказів на підтвердження факту
порушення його особистих прав чи законних інтересів оскаржуваним
приписом.
Рішення суду апеляційної інстанції грунтується на чинному
законодавстві, відповідає фактичним обставинам справи, а тому
підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: