Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді  Цуркана М.I.

суддів: Гуріна М.I., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В., Ліпського Д.В.

розглянувши у попередньому розгляді справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Нетішин про визнання неправомірною відмови в призначенні пенсії за касаційною скаргою УПФУ в м.Нетішин на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 грудня 2003 року та на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 грудня 2003 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2003 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до УПФУ в м.Нетішин та просив визнати незаконною відмову  відповідача у призначенні їй пенсії на пільгових умовах за списком №1 і зобов'язати відповідача призначити йому цю пенсію, посилаючись на те, що в березні 2003 року він досягнув віку 50 років, має 30-річнй загальний трудовий стаж, стаж роботи для призначення пенсії за списком №1.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 16 грудня 2003 року залишено без змін рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 3 жовтня 2003 року, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який  направив її разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції із закриттям провадження у справі, оскільки суд першої та апеляційної інстанції  неправильно застосували норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального закону, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч.2 ст.220 КАС України (2747-15) , колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвалених по справі судових рішень.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу електрослюсарем на Хмельницьку АЕС з 9 грудня 1987 року. Після пуску першого енергоблоку в експлуатацію з 1 червня 1988 року йому наказом №509 від 9 червня 1988 року встановлені особливо шкідливі умови праці - ОШУП-1 з доплатою 16% і даний стаж роботи дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1. Атестацією робочого місця електорослюсара електроцеху, проведеною в січні 1992 року, підтверджено ОСОБА_1 з 1 січня 1992 року ОШУП-1. Друга атестація робочого місця була проведена з запізненням і з 1 вересня 1997 року ОСОБА_1 атестацією встановлено шкідливі умови праці за списком №2. Адміністрація ВВ Хмельницької АЕС не заперечує право ОСОБА_1 на пільгову пенсію за списком №1.

Відповідно до п.а ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Суди дійшли правильного висновку про те, що проведення атестації робочих місць на підприємстві є обов'язком адміністрації і недотримання цих вимог не може бути підставою для порушення прав та інтересів працівників.

Рішенням суду першої, підтриманим апеляційною інстанцією, встановлено факт наявності у ОСОБА_1 стажу більш 10-років, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1.

За таких обстави суд першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про те, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком№1 відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Крім цього, відповідно до ч.1 ст.220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати про достовірність того чи іншого доказу.

У касаційній скарзі не наведені докази порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Оскільки оскаржувані судові рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія суддів  -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Нетінин відхилити, а ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 грудня 2003 року та рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 3 жовтня 2003 року по  справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Нетішин про визнання неправомірною відмови в призначенні пенсії - залишити без змін.

Ухвала  є остаточною і оскарженню не підлягає.