к-6970/06 Про визнання недійсним рішення Державного управління екології та природних ресурсів про тимчасову заборону діяльності підприємства - Текст документа

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Дніпропетровського головного виробничо-заготівельного підприємства - дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства "Південно-Східне регіональне виробниче об'єднання "Цветмет" (далі - ВАТ "Цветмет, позивач) до Державного управління екології та природних ресурсів у Дніпропетровській області про визнання недійсним рішення №75 від 24.12.2004 р. про тимчасову заборону діяльності підприємства за касаційною скаргою Державного управління екології та природних ресурсів у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2005 року, -

встановила:

В березні 2005 року ВАТ "Цветмет звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому вказувало, що 24.12.2004 р. відповідачем було прийнято рішення за №75 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності ДГВЗП-ДП ВАТ "Південно-Східне регіональне виробниче об'єднання "Цветмет", пов'язаної зі збором відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів, збором, заготівлею, первинною металургійною переробкою, купівлею та продажем брухту чорних і кольорових металів.

Позивач вважав вказане рішення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та просив суд визнати його недійсним. У своїх уточненнях до позовних вимог позивач просив визнати дане рішення недійсним тільки в частині тимчасової заборони (зупинення) діяльності підприємства, пов'язаної зі збором, заготівлею, первісною металургійною переробкою, купівлею та продажем брухту чорних і кольорових металів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2005 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2005 року, позовні вимоги ВАТ "Цветмет" було задоволено повністю.

В касаційній скарзі Державне управління екології та природних ресурсів у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та обгрунтовуючи вимоги тим, що відпрацьовані батареї свинцево-кислотних акумуляторів є небезпечними відходами, просить скасувати постановлені по справі судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України (2747-15) , підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 2201 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, постановлені судові рішення мотивовані тим, що діяльність позивача, яка пов'язана із такими видами діяльності, як зокрема, збір, заготівля, переробка, купівля і реалізація брухту та відходів чорних металів здійснюється на підставі відповідних ліцензій, виданих на здійснення повного обсягу цієї діяльності, а тому необхідність отримання окремої ліцензії на збирання та заготівлю відпрацьованих акумуляторів відсутня. Крім того, Закон України "Про відходи" (187/98-ВР) , на порушення норм якого посилається касатор, не поширюється на відносини, які виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом, до якого відносяться акумулятори, а отже санкції за порушення вимог ст. 27 Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) щодо ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів не можуть бути застосовані до позивача, оскільки він не є виробником відходів, які повинні вести такий реєстр на підставі звітних даних.

Як встановив суд, відповідач неправомірно прийняв рішення про тимчасову заборону (зупинення) діяльності позивача, пов'язаної зі збором, заготівлею, переробкою, купівлею і продажем брухту чорних і кольорових металів в цілому, оскільки для цього були відсутні підстави, зазначені в Порядку обмеження, тимчасової заборони діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів та Положенні про державне керування екології і природних ресурсів в областях.

Перевірка на дотримання позивачем вимог Закону України "Про металобрухт" (619-14) була проведена Державним управлінням екології та природних ресурсів у Дніпропетровській області з перевищенням повноважень наданих ст.ст. 14, 15 зазначеного Закону.

Такі висновки суду грунтуються на нормах законів України "Про металобрухт" (619-14) , "Про відходи" (187/98-ВР) , "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) , Положенні про порядок збирання та переробки відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів, Державного стандарту України 3211-95 (ГОСТ 1639-93) ("Брухт і відходи кольорових металів і сплавів"), Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів.

Аналіз викладених норм дає підстави вважати, що твердження відповідача у касаційній скарзі щодо порушення позивачем ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів діяльності" (1775-14) та здійснення ним діяльності без отримання ліцензії не відповідає дійсності, оскільки необхідність отримання окремої ліцензії на збирання та заготівлю відпрацьованих акумуляторів при наявності ліцензій, отриманих у встановленому законом порядку на заготівлю, переробку металобрухту чорних та кольорових металів не передбачена нормами чинного законодавства.

Зазначені висновки суду підтверджуються матеріалами справи і грунтуються на вимогах законодавства України.

Постановлені по справі рішення належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування при розгляді справи норм матеріального та процесуального права висновків суду не спростовують, оскільки грунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з викладеними у рішеннях судів висновками.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державного управління екології та природних ресурсів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2005 року - залишити без змін.