ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Сіроша М.В., Васильченко Н.В., Кравченко О.О.,
Маринчак Н.Є.,
при секретарі - Кулеші А.О.,
за участю представників:
Головного управління Міністерства України з питань
надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи в м. Києві - Єрємєєва О.М., Побілець
Ж.О., Чижмар Ю.В., Шаперенкова К.В.;
Добровільного пожежного товариства України - Артамонової
С.О., Рилік М.М.;
Головного управління комунальної власності м. Києва -
Зайченко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою Добровільного пожежного товариства
України на рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2005
року та постанову Апеляційного господарського суду м. Києва від
30.11.2005 року
у справі за позовом Головного управління Міністерства України
з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від
наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві до Головного
управління комунальної власності м. Києва, Добровільного пожежного
товариства України, за участю третіх осіб: Фонду державного майна
України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання
недійсними наказу та Свідоцтва на право власності на нежитлове
примішення,
встановила:
У червні 2005 року Головне управління Міністерства України з
надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи у м. Києві звернулось до господарського
суду з позовом про визнання недійсним наказу Головного управління
комунальної власності в м. Києві №309-В від 26.06.1998 року та
свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення по вул.
Тарасівській, 4, літера А в м. Києві.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне приміщення, яке до
1997 року перебувало у державній власності і було в оперативному
управлінні Міністерства внутрішніх справ України, не передавалось
у встановленому порядку до комунальної власності чи власності
Добровільного пожежного товариства. Головне управління житлового
господарства та майна м. Києва, не будучи власником майна, не мало
права в 1998 році оформляти право власності ДПТ України на об'єкт
нерухомого майна та в березні 1999 року видавати свідоцтво про
право власності на нежитлове приміщення площею 762,200 кв. м.,
розташоване в м. Києві за адресою: вул. Тарасівська, будинок №4,
літера А.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21 липня 2005 року,
яке залишене без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 30 листопада 2005 року, задоволено позов
про визнання недійсним наказу Головного управління комунальної
власності в м. Києві №309-В від 26.06.1998 року та свідоцтва про
право власності на нежитлове приміщення по вул. Тарасівській, 4,
літера А в м. Києві, за яким спірне приміщення належить
Добровільному пожежному товариству України на праві власності.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Добровільне пожежне
товариство України подало до Вищого адміністративного суду України
касаційну скаргу. Просило скасувати судові рішення та постановити
нове - про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначило, що
суди при розгляді справи порушили норми процесуального та
матеріального права, неналежним чином перевірили правомірність
отримання ДПТ України в користування спірного приміщення, не
витребували у позивача доказів про порушення прав власності чи
користування спірним приміщенням, що призвело до прийняття
неправильного рішення у справі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
правильність правової оцінки обставин у справі, у межах,
визначених ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів вважає,
що касаційну скаргу слід задовольнити, рішення господарського
суду м. Києва від 21.07.2005 року та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 30.11.2005 року - скасувати
та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних
вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, приміщення по вул.
Тарасівській, 2 (нині Тарасівська, 4) рішенням Київської міської
ради від 11.12.1943 року було передане в користування Управлінню
пожежної охорони НКВС.
Рішенням виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих
від 24 червня 1966 року Раді Українського республіканського ДПТ
надано частину приміщеня третього поверху по вул. Тарасівській, 4
в м. Києві та зобов'''''''''язано видати ордер на дані приміщення.
Крім цього, постановлено в 1966-1967 роках виселити із приміщення
пожежної частини 7 сімей за рахунок житлової площі УРДПТ, яка
виділена їй за рахунок дольової участі. Зі змісту листа
заступника міністра внутрішніх справ України, акту прийому
передачі приміщення третього та четвертого поверхів СДПЧ-4
вбачається, що УДПТ передала Міністерству внутрішніх справ України
для поселення працівників системи МВС 942 кв.м. житлової площі, за
що отримало в користування третій та четвертий поверхи приміщення
по вул. Тарасівській, 4 в м. Києві, однак з певних причин дане
приміщення на баланс не поставило. Саме ці обставини свідчать про
правомірність, у відповідності до волевиявлення МВС України,
використання ДПТ України приміщень третього та четвертого поверхів
будівлі по вул. Тарасівській, 4 в м. Києві. Правомірність такого
користування ніким не оспорювалась, а тому у Головного управління
житлового господарства та майна КМДА підстав для відмови у видачі
свідоцтва про право власності на спірні приміщення не було.
Постановляючи судові рішення, суди першої та апеляційної
інстанцій не дали належної оцінки вказаним вище обставинам,
помилково прийшли до переконання, що внаслідок прийняття наказу
Головним управлінням комунальної власності в м. Києві №309-В від
26.06.1998 року та видачі Державному пожежному товариству України
свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення по вул.
Тарасівській, 4, літера А в м. Києві було порушено майнові права
позивача.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
касаційна інстанція має право скасувати судові рішення
судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення,
якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди
першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи
процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного
рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга Добровільного пожежного товариства України є обгрунтованою
і підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від
21.07.2005 року та постанову Апеляційного господарського суду м.
Києва від 30.11.2005 року підлягають скасуванню у повному обсязі,
з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову .
Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
постановила:
Касаційну скаргу Добровільного пожежного товариства України
задовольнити.
Рішення Господарського суду м. Києва від 21 липня 2005 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30
листопада 2005 року скасувати
Ухвалити нове рішення, яким в позові Головного управління
Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у м.
Києві відмовити.
Постанова є остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя М.В.Сірош