Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого - судді  Бутенка В.I.,

суддів :  Весельської Т.Ф.,

Гончар Л.Я.,

Мироненка О.В.,

Сороки М.О.,

при секретарі  Якименко О.М.,

за участю представника відповідача Кулеби О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії начальника Управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,  Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою.

В обгрунтування своїх вимог зазначав, що він у січні 1987 року був призваний на військові збори і проходив службу у військовій частині №35810, яка дисоціювалась  в с. Пилиповичі Київської області.

З 14 по 27 березня 1987 року ОСОБА_1 знаходився на гауптвахті у м. Чорнобиль, де виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  і після повернення з військових зборів йому було встановлений статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Рішенням  Управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації  у квітні 1999 року ОСОБА_1 позбавлений статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, крім того, рішенням Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, йому було відмовлено у присвоєнні цього статусу в зв'язку з відсутністю відомостей про виїзди до зони відчуження.

Вважав це рішення неправомірним та просив зобов'язати суб'єкта оскарження відновити йому статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2004 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірною відмову Управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в частині видачі ОСОБА_1. посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зобов'язано суб'єктів оскарження видати зазначене посвідчення у відповідності із вимогами законодавства.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2005 року рішення місцевого суду скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1. відмовлено.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, судом першої інстанції повно встановлено всі фактичні обставини справи, визначено спірні правовідносини та у відповідності зі вимогами матеріального і процесуального права вирішено цей спір, проте законне і обгрунтоване районного суду було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не було доведено факту участі ОСОБА_1. у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З таким висновком апеляційного суду не можна погодитись з наступних підстав.

Згідно із ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому приміткою до цієї статті, до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Відповідно до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20 січня 1997 року № 501  (501-92-п) , посвідчення видаються, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;

б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;

в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

З матеріалів справи вбачається, що згідно військового квітка серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_1., він з 31 січня 1987 року по 25 липня 1987 року виконував урядове завдання по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, отримавши при цьому дозу опромінення 9,8 бер (а.с. 7), на підставі якого у листопаді 1992 року Дзержинським районним військовим комісаріатом видана довідка про те, що позивач дійсно у складі військової частини № 3580 на посаді IНФОРМАЦIЯ_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримав зазначену дозу опромінення (а.с. 28).

Згідно довідки МСЕК від 08.1.1998 року ОСОБА_1. встановлена перша група інвалідності в зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням військового обов'язку при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Також судом першої інстанції встановлено, що інші документи, які додатково стверджують участь ОСОБА_1., зокрема, час  і місце перебування на гауптвахті, характер виконуваної при цьому роботи, не можуть бути надані відповідачу і суду в зв'язку із їх знищенням (а.с. 144).

За таких обставин, враховуючи неможливість надання додаткових документів, в яких міститься необхідна інформація для підтвердження статусу позивача, в зв'язку із їх знищенням, суд першої інстанції прийняв обгрунтоване рішення, виходячи із наявних у справі матеріалів та довівши певні обставини справи показаннями свідків.

Проте, таке законне рішення було помилково скасовано апеляційним судом, а тому в силу ст. 226 КАС України (2747-15) рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, в той час як рішення суду першої інстанції повинно залишитись в силі.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 226, 227, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2005 року скасувати.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2004 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.