5-115/05 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (ПДВ) - Текст документа

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство (ТОВ ВКП) "ПроКінвест"

на рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2005 р.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство (ТОВ ВКП) "ПроКінвест"

до Красноармійської державної податкової інспекції м.Красноармійськ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ТОВ ВКП "ПроКінвест" звернулось до суду з позовом до Красноармійської ДПI про, з врахуванням уточнених вимог, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №1152340/2 від 19.01.2005 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 17100 грн. у т.ч. основного платежу в сумі 11400 грн. та штрафних санкцій в сумі 5700 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.06.2005 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2005 р., в позові відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що позивач неправомірно включив до податкового кредиту суму 11400 грн. за податковою накладною №421 від 28.12.2001 р., оскільки вищезазначена накладна видана особою, що не є платником податку на додану вартість, зареєстрованим у порядку, передбаченому п.9.6 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі - Закон "Про ПДВ").

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги обгрунтовуються тим, що судовими інстанціями не встановлена вина позивача, як основа відповідальності за порушення податкової дисципліни; не дана належна оцінка всім доказам, зокрема тому, що у позивача з його контрагентом були господарські операції за договором у 2002 р. і березні 2003 р., а акт про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ контрагента складено лише 14.04.2004 р.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні касаційної інстанцій, просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.

Позивач представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся. Справу розглянуто на підставі п.4 ст.221 КАС України (2747-15) .

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.12.2001 р. по 31.12.2001 р. про що складено акт №310-23-311-1-23020392 від 27.10.2004 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п9.6 ст.9 Закону "Про ПДВ" при віднесенні до складу податкового кредиту суми податку в розмірі 11400 грн. на підставі податкової накладної №421 від 28.12.2001 р., виданої ПП "Промресурс".

На підставі акта прийняте податкове повідомлення-рішення №1152340/2 від 19.01.2005 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 17100 грн., у т.ч. основного платежу в сумі 11400 грн. та 5700 грн. штрафних санкцій.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про ПДВ" (168/97-ВР) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ" (168/97-ВР) право на складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Таким чином, обов'язковою умовою складення податкової накладної є складання її особою, яка зареєстрована як платник податку в податкових органах та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Рішенням Калінінського районного суду м.Донецька від 29.04.2002 р., яке набуло законної сили у встановленому законом порядку 30.05.2002 р., визнано недійсними установчі документи ПП "Промресурс" та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з 29.11.2001 р.

Згідно акта про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ПП "Промресурс" №139/28-114-10 від 14.04.2004 р., датою анулювання є 29.11.2001 р., датою виключення з реєстру платників ПДВ - 29.11.2001 р.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що у позивача відсутні правові підстави для включення до податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною №421 від 28.12.2001 р. виданою ПП "Промресурс", оскільки свідоцтво платника ПДВ останнього анульовано з 29.11.2001 р.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "ПроКінвест" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 24.06.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2005 р. - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.