К-12207/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (податок на прибуток) - Текст документа

Постановою господарського суду Донецької області від 23.11.2005р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.06., позов ВАТ "Донецький металургійний завод" задоволено в повному обсязі: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.08.05 № 0000530812/26024/10/13-31-1.

Судові рішення вмотивовані висновком, що Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) не встановлена процедура узгодження платником податків сум авансового внеску з податку на прибуток з податковим органом, що є необхідною передумовою застосування пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 даного Закону. А відтак, визначення податковим органом граничних строків сплати авансових внесків за жовтень 2002 р.-30.11.02 та за листопад 2002 р. - 02.01.03, виходячи з місячного податкового періоду, не відповідає пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , пп. 11. 1 ст. 11, п. 16.7 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Підставою для задоволення позову слугував також висновок судів про помилкове визначення податковим органом граничним строком сплати податкового зобов'язання по річній декларації позивача за 2002 рік - 20.02.03 (виходячи з квартального податкового періоду), оскільки за змістом пп. 11.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) податковим періодом для податку на прибуток підприємств вважається квартал, півріччя, три квартали, рік. Таким чином та з огляду на вимоги пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) граничний строк сплати податкового зобов'язання по річній декларації за 2002 рік припадає на 11.03.03 (виходячи з річного податкового періоду).

В касаційній скарзі СДПI просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як необгрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що з розрахунку штрафних санкцій вбачається, що до позивача за спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані штрафні санкції:

- в розмірі 354 093,02 грн. за порушення строків сплати сум авансових внесків з податку на прибуток за жовтень-листопад 2002 року;

- в розмірі 228 456,51 грн. за порушення строків сплати суми податкових зобов'язань з податку на прибуток, визначеної у декларації за 2002 рік.

Відповідальність, передбачена пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , може бути застосована до платників податків у випадку несплати ними узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, що визначені цим Законом.

За змістом п. 1.11 ст. 1 та ст. 5 названого Закону під самостійним узгодженням податкового зобов'язання розуміється подання платником податку у строки, встановлені законодавством (залежно від базового податкового періоду), до податкового органу документу (податкової декларації, розрахунку), на підставі якого здійснюється нарахування та /або сплата податку/збору.

Згідно ч. 2 пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під терміном "базовий податковий період" слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.

У даних правовідносинах таким законом є Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , у відповідності до якого/пп. 11.1 ст. 11/ податковим періодом вважається квартал, півріччя, три квартали, рік.

Відповідно до п. 16.7 цього ж Закону розрахунки авансових внесків здійснюються платником податку самостійно, без подання податкової декларації.

З огляду на викладене, самостійно узгодженим платником податків податковим зобов'язанням з податку на прибуток може бути лише те зобов'язання, яке визначається ним у податкових деклараціях за квартал, півріччя, три квартали, рік, а, відтак, строк сплати задекларованої суми відраховується від строку подання податкової декларації за певний базовий період. В свою чергу розрахунки авансових внесків з податку на прибуток включаються до даних податкової декларації з податку на прибуток за даний базовий період.

Щодо визначення граничного строку сплати податкового зобов'язання по річній декларації позивача за 2002 рік слід виходити з приписів пп. 11.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) у відповідній редакції, а саме: для цілей закону про прибуток використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює ...в) календарному року - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про помилковість доводів податкової інспекції в частині встановлення позивачу граничного строку сплати податку на прибуток за річною декларацією за 2002 рік, виходячи з квартального базового періоду.

З огляду на правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо прав і обов'язків сторін та правильного вирішення спору доводи касаційної скарги стосовно наявності підстав для скасувань постановлених у справі судових рішень є необгрунтованими.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.06 та постанову господарського суду Донецької області від 23.11.05 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .