Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Фадєєвої Н.М.

суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

при секретарі: Мельник I.М.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Юрина" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19 квітня 2005 року, у справі за позовом ТОВ "Юрина" до управління Пенсійного фонду України в Суворівському районі м. Херсона про визнання недійсним рішення та вимоги про сплату недоїмки, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Юрина" звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Суворівському районі м. Херсона про визнання недійсним рішення від 10.12.2004 року № 411 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 2 125, 34 грн. та визнання недійсною вимоги від 10 грудня 2004 року №ю-453 про сплату суми недоїмки в сумі 6195,00грн.

Позивач свої вимоги обгрунтовував тим, що відповідачем неправомірно застосовано до нього фінансові санкції за результатами проведеної відповідачем перевірки щодо сплати ним внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.09.2003р по 31.10.2004р. В акті перевірки від 10.12.2004 року №248 зазначено, що позивачем нараховано внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з громадян в сумі 655,50грн., в т.ч. за 2004 рік - 462,00грн., що сума несплачених позивачем страхових внесків у розмірі 32% становить 6195 грн.

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв неправомірне рішення від 10.12.2004 року № 411 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 2 125, 34 грн. та вимогу про сплату недоїмки, не взявши до уваги, що позивач є платником єдиного податку за ставкою 10% від суми виручки.

Порядок уплати єдиного податку встановлено Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , відповідно до якого підприємство, яке є платником єдиного податку, не є платником збору на обов'язкове пенсійне страхування.

Згідно ст.3 вищеназваного Указу суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

- до Державного бюджету України - 20 відсотків;

- до місцевого бюджету - 23 відсотки;

- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

- на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

У зв'язку з наведеним позивач просив суд його позовні вимоги задовольнити.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04 лютого 2005 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення управління ПФУ в Суворовському районі м. Херсона від 10.12.2004 року № 411 про донарахування ТОВ "Юрина" 6195 страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та 2125грн.35 коп.фінансової санкції.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19 квітня 2005 року рішення господарського суду Херсонської області від 04 лютого 2005 року скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ "Юрина" просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.04.2005 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обгрунтоване. Посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) від 03.07.1998 року № 727/98 та ЗУ "Про загалнообовязкове державне пенсійне страхування" (1058-15) від 09.07.2003 року № 1058-IV.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що порядок сплати страхових внесків на пенсійне забезпечення регулюється Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , який має пріоритетне значення перед Указом Президента України України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) від 03.07.1998 року № 727/98.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідачем на підставі акту перевірки від 10.12.2004 року, в якому зазначено, що позивач в перевіряємому періоді не здійснював нарахування 32% страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування на фактичні витрати з оплати праці, прийнято рішення від 10.12.2004 року № 411 про донарахування позивачеві несплачених страхових внесків в сумі 6195 грн. та про застосування до позивача фінансової санкції в розмірі 2 125,34 грн. При цьому відповідач у своїй діяльності керувався Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Суд першої інстанції о встановив, що позивач є платником єдиного податку, є суб'єктом малого підприємництва, який перейшов на спрощену систему оподаткування, та що позивач у спірному періоді протягом 2004 року сплачував до бюджету єдиний податок..

Як зазначено у ст. 11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" (2063-14) , спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку.

Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування віднесений до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) (п. 17 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) ).

Відповідно до п. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідає наведеним положенням ст. 11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" (2063-14) .

Судом першої інстанції правомірно враховано, що позивач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплата цього збору для нього замінена сплатою єдиного податку (ст. 11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" (2063-14) , п. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва").

Відповідно до ст.3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" до складу сплачуваного суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою єдиного податку входить одночасно і збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, у розмірі 42% від суми єдиного податку, який відділенням Державного казначейства України перераховується до Пенсійного фонду України.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Проте ці положення Закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у зв'язку з тим, що позивач є платником єдиного податку і сплачує збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку.

Визначення осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, повинно здійснюватися на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням положень Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" (2063-14) та Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) .

Відповідно до п. 15 глави XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку і розподіл суми єдиного податку, в т.ч. перерахування 42% єдиного податку до Пенсійного фонду України. Отже, цей Указ не встановлює пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, суд першої інстанції обгрунтовано застосував до спірних відносин Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) з урахуванням положень Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" (2063-14) .

Суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував матеріали справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку, що так як позивач є платником єдиного податку, до складу якого входить збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому на позивача не покладено обов'язку перерахування до ПФУ страхових внесків у розмірі 32% від суми фактичних витрат на оплату праці.

Разом з тим апеляційний суд помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції, застосувавши Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , не взявши до уваги, що спірні правовідносини щодо сплати платником єдиного податку, в тому числі і збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, регулюється Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) .

Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.

Оскільки апеляційний господарський суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, а суд першої інстанції вирішив спір відповідно до вимог чинного законодавства, тому зазначена обставина відповідно до ч.1ст.226 КАСУ є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду, та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.220, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ТОВ "Юрина" задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19 квітня 2005 року скасувати.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04 лютого 2005 року залишити в силі.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.