К-9953/06 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень яким визначено суму податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - Текст документа

Фізична особа - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (надалі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя - Кеся Н.Б.) від 29.09.2005р. у справі № 37/162 в частині визнання недійсними оспорюваних податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська в позові відмовлено, в решті позову провадження у справі припинено.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що факт порушення вимог Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операційу сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) підтверджується матеріалами справи, а відтак штрафні санкції застосовані правомірно.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2005р. (головуючий суддя - Белінська В.О., судді Сизько В.О., Тищик I.В.) апеляційну скаргу фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2005 р. у справі № 37/162 - змінено, резолютивна частина рішення викладена в такій редакції: "позовні вимоги задовольнити частково, визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 01.03.2005р. № НОМЕР_3 та від 28.03.2005р. № НОМЕР_4", в решті позову провадження припинено, стягнено з Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на користь фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_3, судові витрати у сумі 245,50 грн., про що доручено господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Постанова господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до фактичних обставин справи була здійснена часткова попередня оплата за послуги, а не повна оплата, а оскільки попередня оплата у відповідності до нормативно-правового припису ст. 3 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операційу сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не потребує оформлення через РРО, за таких обставин відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій до позивача. В частині припинення провадження за позовною вимогою про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, то господарський суд апеляційної інстанції погодився з правовою позицією господарського суду Дніпропетровської області, що такий спір не підлягає розгляду у господарських судах України.

Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, не погоджуючись із постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2005р. у справі № 37/162, звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою від 10.01.2006р. № 46/9/10/023, в якій просить вказану постанову скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2005р. у справі № 37/162.

Зазначена касаційна скарга мотивована тим, що господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оспорюваної постанови порушено норми матеріального права, а саме ст.3 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операційу сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, позивача, третьої особи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила.

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення рішення від 01.03.2005р. № НОМЕР_3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем фінансова санкція у розмірі-12 500,00 грн.

За наслідками апеляційного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2005р. № НОМЕР_4, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем фінансова санкція з тих же підстав та на аналогічну суму, що і первинне податкове повідомлення-рішення.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на підставі висновків акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності від 27.01.2005 р. № НОМЕР_5 (надалі - акт перевірки від 27.01.2005р.).

Даним актом встановлено порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , а саме непроведення розрахункової операції на суму 2500,0грн. через РРО.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин, приходить до висновку про необгрунтованість правової позиції скаржника,з огляду на слідуюче.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що оплата за надані позивачем послуги була здійснена попередня та частково.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновок господарського суду апеляційної інстанції про, те що відповідно до ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) реєстратор розрахункових операцій не застосовується при здійсненні попереднього часткового розрахунку за надані послуги - правомірним.

Статтею 17 зазначеного нормативно-правового акту встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Оскільки судом встановлено, відсутність порушення позивачем вимог ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) то, відповідно, підстав для застосування санкцій, предбачених нормативно-правовим приписом ст.17 цього ж закону, не вбачається.

Крім того, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує правильність висновку господарського суду апеляційної інстанції відносно факту визнання штрафних санкції у сумі 12 500грн., нарахованих позивачу у якості податкового зобов'язання за платежем фінанасова санкція таким, що не відповідає вимогам Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цілоьвими фондами", виходячи з наступного.

Відповідно до преамбули вказаного закону, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно визначення, наданого у п. 1.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

Відповідно до п.1.5 вкзаного закону, штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами;

Як вбачається зі змісту ст.ст. 13- 14 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , вони містять вичерпний перелік податкових зобов'язань платника податків. Штрафні санкції, як вид податкового зобов'язання, вказаними статтями не предбачено, таким чином кваліфікацію їх в якості податкового зобов'язання в розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , здійснено відповідачем необгрунтовано.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 37/162 господарський суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 10.01.2006р. № 46/9/10023 підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2005р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2005р. у справі № 37/162 - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 10.01.2006р. № 46/9/10023 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2005р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2005р. у справі № 37/162 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2005р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2005р. у справі № 37/162 - залишити без змін.