2а-2977/12/0170/20 Про стягнення заборгованості з невідшкодованих затрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - 24.07.2012 Прийняття

Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополь АР Крим про стягнення не відшкодованих затрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за грудень 2011 року в розмірі 43356,37 грн.

Позивач до суду направив заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову, пояснивши, що щодо 60 осіб стосовно яких до позову надано список осіб, яким виплачено державну адресну допомогу до пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не прийнятих до заліку Відділення не погоджується з наявністю підстав для виплати адресної допомоги та витрат на її доставку, з яких, стосовно 10 осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, відсутні підстави і для відшкодування витрат на виплату основного розміру пенсій та витрат на її доставку, щомісячної цільової грошової допомоги. Проте стосовно ОСОБА_9 на день розгляду справи прийнято до заліку суму основного розміру пенсії за грудень 2011 року, який було визначено у списку осіб, яким виплачено державну адресну допомогу до пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, прийнятих до заліку.

Представник відповідача, посилався на те, що відшкодування здійснюється на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, в зв'язку з чим відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, на рівні районних управлінь Пенсійного фонду України та відділень ВД Фонду ні Законом України №1105, ні Порядком відшкодування, ні якимось іншим нормативним документом не передбачено.

Оскільки витрати позивача на виплату державної адресної допомоги не відносяться до переліку виплат щодо яких можуть виникати правовідносини між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійному фонду України щодо відшкодування, вимога позивача про стягнення вказаних витрат необґрунтована та не має під собою правових підстав.

До Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополь АР Крим не було передано особові справи потерпілих, а проведення звірок та спонукання до відшкодування витрат Пенсійного фонду України Фондом соціального страхування лише на підставі пенсійних справ є грубим порушенням діючого законодавства.

Так, представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополь АР Крим в Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК ознайомився з пенсійними справами внаслідок чого було встановлено, що у пенсійних справах пенсіонерів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_10 дані про особу не співпадають з даними особи, якій встановлена інвалідність, інші особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11 отримали каліцтво в державах СНД та переїхали на постійне місце проживання до України.

Крім того, позивачем не надано належних доказів, які би підтверджували, що позивач поніс витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі ст. 128 КАС України розглядати справу у відсутності представника позивача на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представник відповідача та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач та відповідач підписали акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за грудень 2011 року у кількості 60 осіб, розбіжності за яким виникли на суму в розмірі 43356,37 гривень, з яких: основний розмір пенсії складає 1037,65 грн., щомісячна цільова допомога - 250,77 грн., витрати на виплату та доставку пенсій - 4,99 грн., державна адресна допомога - 41896,02 грн., витрати на виплату та доставку адресної допомоги - 166,94 грн. (а.с.4-7).

Вказані розбіжності виникли в результаті незгоди відповідача відшкодувати по всім 60 особам державну адресну допомогу, а стосовно громадян - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_10,ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_9 також і основний розмір пенсії, у зв'язку з тим, що нещасний випадок відносно ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11 трапився за межами України, а стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_10 дані про особу не співпадають з даними особи, якій встановлена інвалідність. Що стосується відшкодування витрат на державну адресну допомогу, то судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 25 Закону "Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі Закон №1105) усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за рахунок коштів цього Фонду.

Страховими виплатами, відповідно до статті 28 Закону №1105 є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Законом №1105 (1105-14) визначені як об'єкти, які підлягають виплаті застрахованим особам Фондом, так і об'єкти, які підлягають відшкодуванню Фондом у разі виплати таких сум іншими страховиками. До зазначених витрат не належать будь-які додаткові види соціальної допомоги, які не включені до статей 21, 22, 24 Закону №1105.

Що стосується діяльності органів Пенсійного фонду, то їх повноваження стосуються призначення та виплати пенсій, які є гарантією з боку Держави на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум.

Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України N 1788-XII від 05.11.1991 року "Про пенсійне забезпечення" здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі -Закон №1058) непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Зазначена гарантія щодо пенсійного забезпечення непрацездатних громадян закріплена також у статті 28 Закону №1058, якою встановлений мінімальний розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

В доповнення зазначених статей Закону №1058 (1105-14) Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 265 (265-2008-п) , якою регулюється питання надання додаткових державних гарантій певному колу осіб у вигляді щомісячної державної адресної допомоги у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму.

В пункті 2 цієї постанови встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Але відповідно до ч. 3 статті 30 Закону №1058 пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону №1105 (1105-14) . При цьому до страхових виплат, передбачених Законом №1105 (1105-14) адресна допомога, визначена постановою № 265 (265-2008-п) не відноситься.

Отже суд приходить до висновку, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) не поширюються на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом №1058 (1105-14) , який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.

За пунктом 3 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року N 5-4/4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за N 376/7697 (z0376-03) (далі -Порядок) відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року N 1094 (1094-2001-п) .

Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом -суми що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Даний перелік є вичерпним, до нього не внесено "державну адресну допомогу до пенсії", яка призначена і виплачена позивачем згідно із постановою № 265 (265-2008-п) , вона відсутня і в переліку сум, що підлягають виплаті за статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Зазначений перелік також не має норм посилання чи розширених норм, що, також, враховуючи вищенаведені доводи, не дозволяє суду застосувати його за аналогією закону.

Суд зазначає, що адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо постановою № 265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.

Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів вказаної постанови Кабінету Міністрів України. Таким чином, судом встановлено, що відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги.

Таким чином, відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги 60 громадянам.

Стосовно невідшкодування 10 особам витрат на виплату основного розміру пенсії, витрат на її доставку, цільової грошової допомоги, то в цій частині стосовно таких осіб як ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_10,ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11 позов підлягає задоволенню з наступнх підстав.

Відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (далі по тексту - Закон) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.

У частині 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення"пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення"передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Але суд враховує, що обов'язок Фонду відшкодовувати витрати позивачу, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, навіть при відсутності особових справ в розпорядженні виконавчої дирекції фонду прямо передбачений Законом України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"№ 2272-IIІ від 22.02.2001 (2272-14) року.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону передбачено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілим страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок їхніх страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Пунктами 6 та 7 зазначеного Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4 (z0376-03) визначено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві рахування бо професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697 (z0376-03) .

Отже, відповідно до вимог Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки.

Зазначений Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, тому позивач обґрунтовано звернувся до Окружного адміністративного суду АРК для вирішення спірних відносин.

Відповідно до вимог Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.

Що стосується неврахування і відповідного не відшкодування Фондом сум витрат на виплату пенсій громадянам держав -учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україні, то суд зазначає наступне.

За змістом частини 2 статті 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Так статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, ратифікованою Україною 06.10.1995 року (997_010) передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту наведеної норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 ро (997_107) ку держави-учасниць Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Отже відмова відшкодовувати витрати на виплату основного розміру пенсії за спірний період та витрати на її доставку особам, які отримали трудове каліцтво на території колишнього СРСР є необґрунтованою.

Що стосується доводу відповідача щодо невідповідності даних осіб, яким виплачується пенсія даним особи, якій встановлено інвалідність, то суд, дослідивши надані до позову документи з пенсійних справ кожного пенсіонера встановив.

В акті про нещасний випадок на а.с.53обор.стор.,54 вказано прізвище ОСОБА_6, тоді як ім'я по-батькові ОСОБА_6, а рік народження 1966, а у довідці ВТЕК(а.с.55), на ім'я ОСОБА_6, 1996 року народження, з місцем народження - м. Самарканд, не вказано по-батькові.

Зазначені документи, у тому числі, в сукупності з іншими, є підставою для нарахування та виплати пенсій ОСОБА_6, в паспорті якого рік народження - 1966, а місцем народження є м. Самарканд.

В таких документах для призначення пенсії ОСОБА_7, як акт про нещасний випадок на а.с. 96, який стався 20.01.1988 року разом з прізвищем ОСОБА_7, іменем значиться ОСОБА_7, вік - 33 роки та в довідці МСЕК № 013546, разом з прізвищем ОСОБА_7 значиться ім'я ОСОБА_7, а рік народження 1955, датою обстеження та встановлення інвалідності 29.10.1990 року.

В акті про нещасний випадок на а.с. 100, який стався 25 листопада 1975 року, разом з іменем та по-батькові ОСОБА_3 вказано прізвище ОСОБА_3, вік 23 роки, тоді як у витязі з акту огляду у МСЕК до довідки № 030460(а.с.101), з визначенням дати обстеження та встановлення інвалідності 30.07.1985 року значиться ОСОБА_3, 1952 року народження.

Зазначені документи, у тому числі, в сукупності з іншими, є підставою для нарахування та виплати пенсій ОСОБА_3, в паспорті якого рік народження - 1952.

В акті про нещасний випадок на а.с. 110, який стався 29.12.1981 року, і який в сукупності з іншими, є підставою для нарахування та виплати пенсій ОСОБА_8, 1954 року народження, вказано прізвище ОСОБА_8, тоді як ім'я та по-батькові ОСОБА_8.

Проте у наявній до вказаного акту про нещасний випадок виписці з паспорту від 12.05.1982 року(а.с.110обор.стор.) прізвище ОСОБА_8, а ім'я ОСОБА_8, рік народження 1954.

В такому документі для призначення пенсії ОСОБА_10, 1951 року народження, як довідка МСЕК 055940 прізвище, ім'я та по-батькові визначено як ОСОБА_10, 1951 року народження.

Отже, при наявності помилки у одному з документів: у прізвищі або по-батькові, не відображенні імені по-батькові, або його зайвому визначені, за умови відповідності інших даних стосовно особи, на ім'я якої виплачено пенсію іншим документам, на підставі яких виплачено пенсію, cуд зазначає, що в сукупності всі документи пенсіонерів підтверджують правомірнсть призначення та виплати пенсії у зв'язку з трудовим каліцтвом всім наведеним пенсіонерам.

При цьому суд зазначає, що правомірність перевірки даних в документах, які є підставою для призначення та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України законодавством покладено саме на ці органи.

Що стосується відшкодування витрати, які понесені позивачем у зв'язку з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_9. то суд зазначає, що в судовому засіданні представник відповідача надав суду список осіб, яким виплачено державну адресну допомогу до пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, прийнятих до заліку, з визначенням, зокрема, про прийняття за грудень 2011 року витрат стосовно вказаної особи.

Довід представника відповідача щодо не надання належних доказів, які би підтверджували, що позивач поніс витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання спростовується направленими позивачем до суду відомостями особового рахунку щодо перерахування суми пенсії, зокрема, таким особам, як ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Таким чином, всі витрати, які понесені позивачем у зв'язку з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в частині виплати основного розміру пенсії та поштового збору за його доставку, щомісячної цільової грошової допомоги за грудень 2011 року є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню відповідачем на загальну суму 1156, 37 грн. стосовно наступних осіб: ОСОБА_2 - (88,44 грн.+2,02 грн, + 167,20), ОСОБА_3 - (72,72 грн.+0,72грн.,+ 19,08 грн.), ОСОБА_4 - 141,96 грн., ОСОБА_17- 150 грн., ОСОБА_6- 82,20 грн., ОСОБА_7 - (135,21 грн.+1,07 грн), ОСОБА_8 -(149,91 грн.+1,18 грн.), ОСОБА_10 - 69,11 грн.+22,69), ОСОБА_11 -(11,06 грн.+41,80 грн.),

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158- 163 КАС України, суд, -

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополь АР Крим на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сімферополі АР Крим (р/р25607010048701 у КРУ ВАТ "Державний Ощадний банк України", МФО 324805, ЗКПО 22300458) суми не відшкодованих витрат у зв'язку з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 1156, 37 грн.