ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Iменем України
29
червня
2006 року
№ 2-250/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :
головуючого
судді-доповідача
Усенко Є.А.
суддів
Карася О.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Шипуліної Т.М.
при секретарі
судового засідання
Павлушко Р.С.
розглянувши
касаційну скаргу
Науково-виробничого кооперативу "Наско"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.05
у справі
№ 1/12
господарського суду Миколаївської області
за позовом
Центральної міжрайонної державної податкової інспекції
до
1) Науково-виробничого кооперативу "Наско"
2) Приватного підприємства "Ваха"
про
визнання угод недійсними
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
20.04.2005 р., залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 07.06.2005 р., позов
задоволено та визнано недійсними на підставі ст.49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
укладені між НВК "Наско" та приватним підприємством
"Ваха" договори підряду № 2від 29.04.2003 р. та № 25 від
16.05.2003р.; стягнуто з ПП "Ваха" на користь НВК "Наско"
698020,00 грн. та з НВК "Наско" на користь ПП "Ваха" 698020,00
грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що оспорювані договори
укладені ПП "Ваха" з метою, що суперечить інтересам держави та
суспільства, що виразилося в наявності у зазначеного підприємства
мети ухилитися від сплати податків за фінансово-господарськими
результатами виконання вказаних договорів.
В касаційній скарзі НВК "Наско" просить скасувати
постановлені у справі судові рішення та направити справу на новий
розгляд, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПI у Центральному
районі м. Миколаєва, як правонаступник Центральної МДПI у м.
Миколаєві, реорганізованої згідно наказу ДПА у Миколаївській
області від 27.12.2005 р.№ 528, просить залишити скаргу без
задоволення, вважаючи її необгрунтованою.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
З наявної в матеріалах справи копії рішення Центрального
районного суду м. Миколаєва від 27.11.2003 р. у цивільній справі
№2-4-3994/03 вбачається, що цим рішенням визнані недійсними,
зокрема, статут ПП "Ваха" та свідоцтво про державну реєстрацію
цього підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності від
29.08.2002 р. № 16041.
Юридичним наслідком скасування державної реєстрації
підприємства з підстав визнання його установчих документів
недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури.
Відповідно до пункту 6 частини 1 ст.80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, за правилами якого був здійснений розгляд справи
судами попередніх інстанцій, пункту 5 частини 1 ст.157 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
суд закриває провадження у справі у разі ліквідації
підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Обставини щодо наявності у відповідача ПП "Ваха" на час
судового розгляду статусу юридичної особи судами попередніх
інстанцій не встановлювалися, що, однак, має суттєве значення для
правильності висновку стосовно прав і обов'язків сторін у справі.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій керувалися ст.49 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, вказаною позивачем як матеріально-правова
підстава позову. Разом з тим, на момент ухвалення судових рішень
зазначена стаття не діяла в силу втрати чинності з 01.01.2004 р.
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Водночас ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не містить
такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були
встановлені ст.49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Цим Кодексом скасована
відповідальність /правові наслідки/ у вигляді такої
публічно-правової санкції, як стягнення в доход держави отриманого
за угодою, за укладення угоди з метою, що суперечить інтересам
держави та суспільства. За змістом частини 2 ст.5 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
положення Кодексу мають зворотню дію у часі лише в разі
пом'якшення або скасування відповідальності особи. На даний час
аналогічні за предметом регулювання та наслідками, які були
встановлені ст.49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, норми закріплені
ст.ст.207,208 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
застосування яких, однак, судом при вирішенні спору без зазначення
цих норм позивачем як матеріально-правової підстави позову
неможливо.
З огляду на зазначене постановлені у справі судові рішення,
як такі, що не відповідають нормам матеріального й процесуального
права, підлягають скасуванню з направленням справи на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги
наведене в цій ухвалі, уточнити у позивача матеріально-правові
підстави позову, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини
справи, виходячи з предмету позову, та вирішити спір згідно
чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, Вищий
адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Науково-виробничого кооперативу "Наско"
задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
07.06.05 та рішення господарського суду Миколаївської області від
20.04.05 скасувати, а справу передати на новий розгляд до
господарського суду Миколаївської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може
бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
Усенко Є.А.
Судді
Карась О.В.
Нечитайло О.М.
Пилипчук Н.Г.
Шипуліна Т.М.