Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Панченка О.Н.

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.I.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - УМВС України в Полтавській області), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), третя особа - Державне казначейство України за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 лютого 2006 року,

в с т а н о в и л а  :

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УМВС України в Полтавській області та МВС України про визнання неправомірними дій та про зобов'язання відшкодувати матеріальний збиток та моральну шкоду.

Просив визнати неправомірними дії УМВС України в Полтавській області та МВС України щодо того, що з вини відповідачів своєчасно не було зараховано до строку його служби в органах МВС час перебування на посаді старшого  інспектора інспекції у справах неповнолітніх, внаслідок чого вважає, що йому було заподіяно матеріальний збиток та моральну шкоду.

Також просив зобов'язати відповідачів відшкодувати солідарно моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. та матеріальні збитки, пов'язані з витратами на лікування.

Суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука ухвалою від 30 грудня 2005 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків. Оскільки вони своєчасно не були усунуті, то ухвалою від 18 січня 2006 року суддя повернув позовну заяву ОСОБА_1.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Автозаводського районного суду м. Кременчука  від 30 грудня 2005 року ухвалою судді апеляційного суду Полтавської області від 23 лютого 2006 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском встановленого Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) строку на апеляційне оскарження судового рішення.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суддя апеляційного суду Полтавської області, вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги позивача, дійшов правильного висновку про залишення апеляційної скарги без розгляду, оскільки вона подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а ОСОБА_1 заяву про поновлення такого строку не подав.

Даний висновок судді є такими, що грунтується на фактичних обставинах справи і  відповідає вимогам частини третьої статті 294, статті 139 Цивільного кодексу України (435-15) (в редакції 1963 року).

Мотивування, викладені в касаційній скарзі, не вказують на істотні порушення норм процесуального та матеріального права і не можуть бути взяті до уваги, оскільки грунтуються на помилковому розумінні чинного законодавства..

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу судді апеляційного суду Полтавської області від 23 лютого 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.