Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ) про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

У травні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов'язати ГУ ПФУ провести перерахунок призначеної їй пенсії за вислугу років, включивши до розрахунку суми: доплати за роботу у нічний час і святкові дні, компенсації за невикористану відпустку, щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, з моменту її призначення з 1 лютого 2009 року.

На обгрунтування позову зазначила, що вказані надбавки відносяться до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які вона отримувала, і вони підлягають врахуванню при обчисленні пенсії відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (2262-12) "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII (2262-12) ) та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (393-92-п) "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - постанова № 393).

Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала майстром цеху Приазовської виправної колонії № 107 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області. На підставі наказу від 26 січня 2009 року № 6о/с звільнена у відставку за підпунктом "а" пункту 65 (за віком) Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) . Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 15 років 1 місяць, у пільговому обчисленні - 20 років 1 місяць 10 днів.

ГУ ПФУ призначило ОСОБІ_1 пенсію відповідно до пункту "а" статті 12 Закону № 2262-XII за вислугу років в розмірі 55 % її грошового забезпечення. При обчисленні пенсії враховано грошове забезпечення, яке складалося з посадового окладу, надбавки за особливі умови служби, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, щомісячної премії.

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області постановою від 15 жовтня 2009 року позов задовольнив частково: зобов'язав ГУ ПФУ здійснити перерахунок пенсії, включивши до розрахунку отримані у 2008 році та січні 2009 року щомісячну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, доплати за роботу у нічний час та святкові дні, з моменту призначення пенсії з 1 лютого 2009 року.

Апеляційний суд Донецької області постановою від 7 лютого 2011 року постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням компенсації сум податку з доходів фізичних осіб скасував, у задоволенні позову в цій частині відмовив. У решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 лютого 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ГУ ПФУ зазначило, що в доданих до заяви ухвалах суду касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII, пункту 7 постанови № 393 (393-92-п) , пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 (1294-2007-п) "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (далі - постанова № 1294). Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2014 року і прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши наведені у заяві ГУ ПФУ доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження, виходив із того, що в доданих до заяви рішеннях суду касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII, пункту 7 постанови № 393 (393-92-п) , пункту 1 постанови № 1294 (1294-2007-п) .

Проте аналіз ухвали суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Так, у справі, що розглядається, суди встановили, що надбавки за роботу у нічний час та святкові дні постійно виплачувалися позивачці як додаткові види її грошового забезпечення, а тому вони повинні бути враховані при обчисленні пенсії за вислугу років.

Натомість у наданій для порівняння ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року цей суд встановив, що доплати за роботу в надурочний час та святкові дні виплачувалися позивачеві періодично, а за роботу у нічний час - встановлювалися щомісячно відповідними наказами залежно від кількості відпрацьованого часу і згідно з грошовим атестатом не входили до сум грошового забезпечення. Тому суд визнав, що ці доплати не підлягають врахуванню при призначенні пенсії за вислугу років, оскільки вони не мали постійного характеру.

За змістом доданої до заяви ухвали від 6 лютого 2014 року Вищий адміністративний суд України виходив із того, що позивач під час проходження служби не отримував надбавок за службу у нічний час, роботу в ізолюючих дихальних апаратах, кваліфікаційну категорію тощо, тому цей суд визнав, що такі надбавки, як додаткові види грошового забезпечення не можуть бути враховані при призначенні позивачеві пенсії.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяви.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі суду касаційної інстанції не наведено іншого, ніж у наданих для порівняння судових рішеннях, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві ГУ ПФУ.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ГУ ПФУ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.