ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Гуріна М.I.,
при секретарі: Кулеші А.В., розглянувши в судовому засіданні
в порядку касаційного провадження адміністративну справу за
позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ
України в Полтавській області про зобов'язання зарахувати стаж за
касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду
Полтавської області від 26 жовтня 2004 року,-
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Полтавській
області про визначення терміну проходження служби для перерахунку
розміру пенсії.
Вказував, що він в період з 29.04 1971 року по 19.08.1992
року проходив службу в установі ОП-317/69 м.Кременчука. Після його
звільнення в запас, а саме 19.01.1993 року, постановою Кабінету
Міністрів України № 393 від 17.07.1992 ( 393-92-п ) (393-92-п)
року, на
виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу
органів внутрішніх справ" ( 2262-12 ) (2262-12)
введені пільгові нарахування
вислуги років для призначення пенсій.
Позовні вимоги грунтувалися на тому, що зазначені пільгові
нарахування, на думку позивача, мають бути застосовані до нього
згідно положень пунктів 5,8 постанови Кабінету Міністрів України №
393 від 17.07.1992 ( 393-92-п ) (393-92-п)
року в редакції постанови Кабінету
Міністрів України №747 від 19 вересня 1993 ( 747-93-п ) (747-93-п)
року.
Пропуск строку позовної давності обгрунтовувався тим, що коли
позивач дізнався про наявність в-нього пільг, він звертався до
відповідача з вимогою здійснити перерахунок вислуги років, але
безрезультатно.
Рішенням Крюківського районного суду від 9 березня 2004 року
позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ
України в Полтавській області про зобов'язання зарахувати стаж
було задоволено повністю.
Рішення вмотивоване посиланням на те, що відмова відповідача
здійснити перерахунок пенсії позивачу призвела до порушення права
позивача на передбачене законом поліпшення умов пенсійного
забезпечення, строк позовної давності позивачем було пропущено із
поважних причин.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня
2004 року вищезазначене рішення Крюківського районного суду від 9
березня 2004 року було скасоване, прийнято нове рішення про
відмову у задоволенні позовних вимог.
В основу зазначеного рішення суду апеляційної інстанції
покладено посилання на те, що постанова Кабінету Міністрів України
№747 від 19 вересня 1993 ( 747-93-п ) (747-93-п)
року не має зворотної дії в
часі, отже, не може слугувати підставою для перерахунку пенсії
позивачу.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної
інстанції ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить
рішення Апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2004
року скасувати, рішення Крюківського районного суду від 9 березня
2004 року залишити в силі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Судами як першої так і апеляційної інстанцій встановлено, що
позивач період з 29.04 1971 року по 19.08.1992 року проходив
службу в установі ОП-317/69 м.Кременчука, звільнений в запас з 19
серпня 1992 року.
Так, суд апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов висновку,
що зарахування стажу на пільгових умовах, законодавством, чинним
на час призначення заявнику пенсії, не передбачалось, оскільки
постанова Кабінету Міністрів України №747 від 19 вересня 1993
( 747-93-п ) (747-93-п)
року набула чинності з 19 вересня 1993 року.
При цьому суд апеляційної інстанції обгрунтовано послався на
рішення Конституційного Суду України по справі 1-7/999 від 9
лютого 1999 року, яким встановлено, що за загальновизнаним
принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають
зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій
статті 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, за якою дію
нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона
починається з моменту набрання цим актом чинності і
припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту
застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під
час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, для визначення розміру пенсій позивача та обрахування
йому стажу мали застосуватися норми постанови Кабінету Міністрів
України № 393 від 17.07.1992 ( 393-92-п ) (393-92-п)
року без врахування
змін, внесених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України
№747 від 19 вересня 1993 ( 747-93-п ) (747-93-п)
року.
За таких обставин суд апеляційної інстанції, обгрунтовано
скасувавши рішення суду першої інстанції, відмовив позивачу у
задоволенні його вимог.
При встановленні наведених фактів судами не порушено норм
матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2004 року -
без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення.
Головуючий /підпис/ В.В.Харченко
Судді /підпис/ I.С.Берднік
/підпис/ Н.В. Васильченко
/підпис/ О.О.Кравченко /підпис/ М.I.Гурін
З оригіналом вірно
суддя Н.В.Васильченко