ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого: судді Харченка В.В.
Суддів: Берднік I.С.
Васильченко Н.В.
Матолича С.В.
Кравченко О.О.
при секретарі: Мельник I.М.
за участі представників: управління Пенсійного фонду України
в Залізничному районі м. Львова Левицької Г.I. та Пенсійного фонду
України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення господарського суду Львівської області від 22
березня 2005 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 07 червня 2005 року у справі за позовом
ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному
районі м. Львова про визнання права на звільнення від сплати
страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування,-
в с т а н о в и л а :
У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.
Львова про визнання права на звільнення від сплати страхових
внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,
посилаючись на те, що він, як платник єдиного податку відповідно
до ст. 45 Закону України " Про Державний бюджет України на 2005
рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
до набрання чинності законом про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності повинен сплачувати
страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування у порядку та на умовах, визначених спеціальним
законодавством з питань справляння таких внесків.
Оскільки порушено його право не сплачувати внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збору на
обов'язкове соціальне страхування, який включає в себе внески: на
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням; страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності і страхування на випадок
безробіття, просив задовольнити позов.
Рішенням господарського суду Львівської області від 22
березня 2005 року, залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 07 червня 2005 року, в
задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої та
апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким
задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на
порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія
суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, управління Пенсійного
фонду України у Залізничному районі м. Львова направило суб'єкту
підприємницької діяльності ОСОБА_1 повідомлення про сплату
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших
платежів до Пенсійного фонду у розмірі 9 відсотків з прибутку
Відповідно до ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства,
установи організації, громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку
набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право
звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено
обов'язок особи сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 1 Указу Президента України
"Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
спрощена система оподаткування,
обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого
підприємництва, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з
якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не
більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Таким чином, платник єдиного податку звільняється від сплати
податку на додану вартість лише з операцій щодо продажу товарів
(робіт, послуг).
Згідно п. 5 ст. 14 Закону України " Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
від 09.07.1993 року за
№ 1058-IУ визначено фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб
оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок і т.п.) страхувальниками.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону ці
страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати
в установлені строки та в повному обсязі страхові внески у
фіксованому розмірі, встановленому відповідно до законодавства
України.
Вказаний фіксований розмір встановлений ст. 45 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
від
23.12.2004 року за № 2285-IУ.
Згідно Закону - 1058 страхові внески не включаються до складу
податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему
оподаткування та на ці внески не поширюється податкове
законодавство.
Відповідно до п. 6 ст.18 Закону України " Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
від 09.07.1993 року за № 1058-IУ не можуть встановлюватися пільги
з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх
сплати.
Згідно ст. ст. 1, 2 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлення та скасування податків і
зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних
цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною
Радою України, Верховною Радою АРК, сільськими, селищними,
міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів про
оподаткування.
Ставки, механізм справляння податків і зборів і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися
або змінюватися іншими Законами України, крім законів про
оподаткування.
Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не
передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та
до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до
бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду,
здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються
Законами України про оподаткування.
Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету
України, крім Пенсійного фонду України та Фонду соціального
страхування України.
Види податків і зборів /обов'язкових платежів/ і порядок
зарахування їх до бюджетів і державних цільових фондів передбачені
ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Відносини, що виникають із загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування регулюються відповідним спеціальним
законом - Законом України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
від 09.07.2003 року № 1058-IУ.
Згідно п.1 ст.14 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, фізичні та юридичні
особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий
спосіб оподаткування за єдиним та фіксованим податками, є
страхувальниками /роботодавцями/ для фізичних осіб, які працюють у
них на умовах трудового договору /контракту/ або інших умовах,
передбачених законодавством, або за договором цивільно-правового
характеру.
Відповідно до п. п. 1 п.8 Прикінцевих положень Закону, до
набрання чинності законом про спрямування частини страхових
внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що
перераховуються до солідарної системи, сплачуються
страхувальниками та застрахованими особами на умовах та в порядку,
визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, та в розмірах, передбачених
Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
.
Враховуючи зазначене та положення ч. 1 ст. 19 Закону України
"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
, страхувальники, в тому числі і ті, що обрали
особливий спосіб оподаткування, зобов'язані нараховувати на суми
фактичних витрат на оплату праці працівників допомоги по
тимчасовій непрацездатності страхові внески у розмірі 32% та
сплачувати їх у встановлені строки та в повному обсязі.
Відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2005
рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
єдиний та фіксовані податки, що сплачують як
юридичні, так і фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності, зараховуються в повному обсязі до місцевих бюджетів
без здійснення відповідних відрахувань від цих податків до
Пенсійного фонду. При цьому встановлено, що у 2005 році /до
набрання чинності Законом про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності/ платники єдиного податку - юридичні особи
сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування у порядку та на умовах, визначеним спеціальним
законодавством з питань справляння таких внесків, а саме Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
сплатою єдиного податку в розмірі 50% діючих ставок.
Тому, всі платники єдиного та фіксованого податків як
юридичні, так і фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності, починаючи з 1 січня 2005 року, сплачують внески на
загальних підставах від фактичних витрат на оплату праці, і сплата
здійснюється в повному обсязі нарахованих внесків.
Оскільки Указ Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
від 03.07.1998 року є податковим
законом, то його дія не поширюється на платежі до страхових
фондів. Також на ці платежі не поширюється дія Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки,
як уже зазначалось, порядок погашення зобов'язань перед пенсійним
фондом врегульовано спеціальним, не податковим Законом, куди
відноситься також Закон України "Про державний бюджет України на
2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами і державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, застосовується лише до платників податків, тобто
підприємств, установ, організацій, які мають об'єкт
оподаткування, зобов'язані у зв'язку з цим сплачувати відповідний
податок.
З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів
вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили
фактичні обставини справи, ретельно дослідили наявні докази, дали
їм належну оцінку та прийняли законне та обгрунтоване рішення у
відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Львівської області від 22 березня 2005 року та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07
червня 2005 року - без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: