Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді:Пісоцької О.В., розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу

за позовною заявоюфізичної особи-підприємця ОСОБА_2 доКиївської міської радипро визнання рішення протиправним, незаконним та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі -відповідач), в якому просить:

- визнати «…адміністративний акт індивідуальної дії дозвільного органу -Київської міської ради щодо не вчинення дій по вирішенню питання, викладеного у заяві від 27.05.2011 (реєстраційний №26) у місячний строк, таким, що порушило право ОСОБА_2 на отримання дозвільного документу або письмового повідомлення про відмову у його видачі у строк, встановлений законом…»;

- визнати «…адміністративний акт індивідуальної дії…Київської міської ради від 22.09.2011 №112/6328 (ra_112023-11) , яким ФОП ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозвільного документу, протиправним та незаконним, позаяк вимоги ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України регулюють відносини у сфері цивільно-правових відносин та не стосується обставин, пов'язаних з видачею чи відмовою у видачі дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки…»;

- скасувати адміністративний акт індивідуальної дії Київської міської ради від 22 вересня 2011 року №112/6328 (ra_112023-11) ;

- зобов'язати відповідача на підставі матеріалів «…справи-клопотання ФОП ОСОБА_2, яка сформована за опрацюванням заяви від 27.05.2011 (реєстраційний №26), та в порядку, встановленого Регламентом Київської міської ради, здійснити дії по підготовці проекту рішення Київської міської ради про надання ФОП ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 600кв.м по АДРЕСА_1»;

- зобов'язати відповідача на пленарному засіданні ради розглянути проект рішення Київської міської ради про надання ФОП ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 600кв.м по АДРЕСА_1».

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що, розглянувши його відповідне клопотання, 22 вересня 2011 року Київською міською радою прийнято рішення №112/6328 (ra_112023-11) про відмову в наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - орієнтовною площею 600мІ, - для будівництва торгівельного комплексу. Вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам частини 3 статті 123 Земельного кодексу України. У судовому засіданні представниками позивача зверталась увага суду на те, що відповідач оскаржуване рішення прийняв та видав з порушенням строку, передбаченого чинним законодавством України. Крім того, зауважувалось на тому, що спірне рішення не має належного обґрунтування.

Київська міська рада стосовно задоволення заявленого позову заперечує.

У судовому засіданні представник відповідача вказувала на правомірність рішення №112/6328 (ra_112023-11) та на відсутність законодавчо визначеного обов'язку конкретизовувати підставу відмову у наданні певної земельної ділянки. Зауважувала на тому, що відповідач, вирішуючи клопотання ФОП ОСОБА_2 діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначенні чинним законодавством.

Ухвалою суду від 24 травня 2012 року (протокольною) розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ФОП ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 22 березня 2006 року, про що внесений відповідний запис за №2 074 000 0000 005847.

27 травня 2011 року позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 600мІ (кадастрові номери: 78:121:019 та 78:121:058), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, - з метою її оренди протягом 15 років, яка необхідна для здійснення будівництва торгівельного комплексу (далі -клопотання від 27 травня 2011 року).

Клопотання ФОП ОСОБА_2 складено згідно з формою, встановленою у Додатку №3 Рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867 (ra0457023-04) «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві» від 24 грудня 2009 року №930/2999 (ra0930023-09) .

До вказаного клопотання позивачем додано наступні документи: викопіювання з чергового кадастрового плану міста; графічний матеріал з позначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки з орієнтовними розмірами; копія рішення Виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих «Про відвод земельних ділянок Управлінню капітального будівництва міськвиконкому під житлове та побутове будівництво» від 13 червня 1968 року №945; копії сторінок паспорту фізичної особи, з яких встановлюється громадянство, прізвище, ім'я, по-батькові, місце прописки; копію довідки про внесення фізичної особи до Державного реєстру фізичних осіб; копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Представником відповідача не спростовувалось одержання вище зазначених клопотання та перелічених документів.

Оскільки інших доказів, які б свідчили про час одержання вказаних документів позивача, Київською міською радою не надано, суд встановлює, що останні подані 27 травня 2011 року, як і зазначає позивач.

Водночас, як вбачається зі змісту клопотання від 27 травня 2011 року, ФОП ОСОБА_2 замість слів: «…Із тимчасовим порядком передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві», затвердженим рішенням Київської міської ради від 24.12.2009 №930/2999 (ra0930023-09) , ознайомлений…», - як це передбачено у Додатку №3 Рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867 (ra0457023-04) «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві» від 24 грудня 2009 року №930/2999 (ra0930023-09) , зазначив: «…Із тимчасовим порядком передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві», затвердженим рішенням Київської міської ради від 24.12.2009 №930/2999 (ra0930023-09) , не ознайомлений…». Оцінка та висновки суду щодо встановленої обставини наводяться в мотивувальній частині даного судового рішення.

22 вересня 2011 року Київська міська рада, посилаючись на статті 9, 123 Земельного кодексу України, пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийняла рішення №112/6328 (ra_112023-11) , яким відмовила у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0559га в оренду на 15 років для будівництва торговельного комплексу (далі -рішення №112/6328).

Як вбачається зі змісту вказаного рішення відповідач в його обґрунтування зазначив, що «…відповідно до частини 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2 та 3 статті 134 цього Кодексу…».

Доказу про надіслання Рішення №112/6328 (ra_112023-11) на адресу ФОП ОСОБА_2 Київською міською радою не надано. Разом з тим, позивач про наявність спірного рішення, що не спростовувалось відповідачем, дізнався 02 грудня 2011 року зі змісту повідомлення державного реєстратора Київської міської ради.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади повинні діяти в межах своєї компетенції та згідно з Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Держава відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Спірні правовідносини врегульовуються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ (з урахуванням відповідних змін -на час подання клопотання позивачем та видання оскаржуваного рішення; далі - Земельний кодекс (2768-14) ), Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (280/97-ВР) від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (з урахуванням відповідних змін на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України №280), Законом України «Про столицю -місто-герой -Київ» (401-14) від 15 січня 1999 року №401-ХІV (з урахуванням відповідних змін на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон України №401), Рішенням Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867 (ra0457023-04) «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві» від 24 грудня 2009 року №930/2999 (ra0930023-09) (далі -Рішення №930) та рішеннями, якими внесені відповідні зміни до останнього, а також -іншими нормативно-правовими актами.

Підстави набуття права на землю визначені у статті 116 Земельного кодексу, за частиною 1 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частина 2 вказаної статті Кодексу (2768-14) визначає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Водночас, відповідно до частини 5 статті Кодексу (2768-14) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу віднесено до повноважень Київської та Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, тощо.

Стаття 122 Земельного кодексу передбачає повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування під час розгляду питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Так, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громаддля всіх потреб. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Згідно зі статтею 123 Земельного кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частина 2 статті 123 Кодексу визначає, що особа, яка зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Як вище встановлено судом, позивач з метою оренди земельної ділянки (протягом 15 років) та будівництва торгівельного комплексу звернувся до Київської міської ради з клопотанням від 27 травня 2011 року.

Так, зазначені положення Земельного кодексу (2768-14) , зокрема статті 122, вказують на те, що Київська міська рада розглядає питання щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою виключно в межах земель комунальної власності територіальної громади.

Пунктом 2 статті 22 Закону України №401 передбачено, що Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України №280 передбачено, що вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключно компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад, а відповідно до статті 59 вказаного Закону Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Так, на виконання вимог, зокрема, Конституції України (254к/96-ВР) , Земельного кодексу (2768-14) та відповідних законів України Рішенням №930 (ra0930023-09) затверджено Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві (далі - Порядок), який визначає загальні положення і встановлює особливості та процедуру надання в постійне користування, передачі в оренду та у власність земельних ділянок в м. Києві, оформлення права користування землею та посвідчення права власності на землю на підставі прийнятих Київською міською радою рішень.

Рішення №930 (ra0930023-09) та затверджений останнім Порядок опубліковані у офіційному періодичному виданні «Хрещатик» за №16 у лютому 2010 року.

Рішення №930 (ra0930023-09) на час видання спірного рішення №112/6328 (ra_112023-11) на час виникнення спірних правовідносин було чинним та підлягало застосуванню.

Отже, у випадку звернення осіб до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, форма якого передбачена у Додатку №3 до Рішення №930 (ra0930023-09) , особи автоматично набувають статусу учасників правовідносин, які врегульовуються вказаним Порядком та законодавством, на виконання якого останній виданий.

Таким чином, зазначення позивачем (у клопотанні) про те, що він не ознайомлений з Порядком суд оцінює критично, оскільки ФОП ОСОБА_2 мав необхідність та підстави з'ясувати процедуру розгляду клопотання від 27 травня 2011 року.

Крім того, суд критично оцінює й посилання позивача на Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (2806-15) і не вбачає підстав для його застосування під час вирішення даного спору, оскільки положення зазначеного Закону не врегульовують правовідносин, які виникають під час вирішення питання у земельних відносинах,.

Положеннями статті 123 Земельного кодексу також передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 3 вказаної статті Кодексу).

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Водночас, як вище встановлено судом, клопотання позивача від 27 травня 2011 року відповідач розглянув лише 22 вересня 2011 року, що є порушенням вище зазначених вимог законодавства.

Крім того, відповідачем в оскаржуваному рішенні №112/6328 (ra_112023-11) в частині обґрунтування відмови у задоволенні клопотання позивача містяться посилання на те, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, - тоді як Київська міська рада розглядає лише питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою і вказана відмова має відповідати статті 123 Земельного кодексу.

Доказів, які б вказували на правомірність зазначення вище вказаного обґрунтування, відповідач під час розгляду даної справи не надав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність видання спірного рішення не довів.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи положення частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач, видаючи рішення №112/6328 (ra_112023-11) , діяв необґрунтовано, несвоєчасно та непропорційно, чим порушив права ФОП ОСОБА_2

Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд, зокрема, може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до статті 11 та частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи, що оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, дійшов висновку про те, що позов ФОП ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради №112/6328 (ra_112023-11) , а також - зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, поданого 27 травня 2011 року, та повідомити про прийняте рішення у порядку, спосіб та строки, визначені законодавством.

Водночас, вимога позивача щодо зобов'язання Київської міської ради розглянути проект рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на АДРЕСА_1, - задоволенню не підлягає, як така, що не має належного обґрунтування та правових підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69- 72, 86, 158- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

Позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 для будівництва торговельного комплексу» від 22 вересня 2011 року №112/6328 (ra_112023-11) .

Зобов'язати Київську міську раду розглянути клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, подане 27 травня 2011 року, та - повідомити про прийняте рішення у порядку, спосіб та строки, визначені законодавством.

У задоволенні решти позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 відмовити.

постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно.