Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Канарського В.О.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіонікс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00000712307 від 22 лютого 2012 року, -

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіонікс»(далі -позивач, ТОВ «Радіонікс») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому, після уточнення позовних вимог заявою від 27.03.2012 року, просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 00000712307 від 22 лютого 2012 року.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі зі спірних правовідносин судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що не погоджується з податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №00000712307 від 22 лютого 2012 року, яким донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Як вказував позивач, спірні суми податкового кредиту було сформовано ним за результатами господарських операцій з ТОВ «Вестком-груп»та ТОВ «Прістекс ЛТД»по придбанню радіоелектронних елементів та функціональних вузлів, які використовуються у власній господарській діяльності позивача. Відповідні суми податкового кредиту задекларовані на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від вказаних контрагентів, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість. При цьому позивача вказував на хибність висновку відповідача про те, що фінансово-господарські відносини з ТОВ «Вестком-груп»та ТОВ «Прістекс ЛТД»носять характер нікчемних правочинів, оскільки жодних доказів на підтвердження такого висновку під час перевірки здобуто не було.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач, у поданих суду запереченнях на позовну заяву б/н від 26.04.12, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено позивачем порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Зокрема, позивачем було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку у розмірі 635 101,00 грн., сформованого за наслідками операцій з контрагентами, які не звітують, за юридичними адресами не знаходяться, фактичні адреси -відсутні, та на переконанням відповідача, ці контрагенти використовуються групою невстановлених осіб для прикриття незаконної діяльності.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

Позивач - ТОВ «Радіонікс»(код ЄДРПОУ 33936538) зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 09.03.2006 р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.06.2012р. № 13979844 (том ІІ, а.с.49-50) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 10.03.2006 р.

У період з 12.01.2012 р. по 25.01.2012 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Радіонікс»з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинах з ТОВ «Бета Трейдінг», ТОВ «Преображеніє», ТОВ «Прістекс ЛТД», ТОВ «Профіткомпані», ТОВ «Профітком», ТОВ «Екобудтехнолоджі», ТОВ «Трейд-Фокс», ТОВ «ТС Альянс», ТОВ «Тібурон», ТОВ «Профітголд», ТОВ «Вестком-Груп»за період з 01.12.2009 по 31.12.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 43/1-23-70-33936538 від 01.02.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

22 лютого 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення -рішення № 00000712307, яким позивачу за порушення пп. 7.4.1., пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 273 410,00 грн.

Висновок податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Вестком-Груп»та ТОВ «Прістекс», які, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивних підприємств.

В Акті перевірки зазначено про відсутність у ТОВ «Вестком-Груп»та ТОВ «Прістекс ЛТД»адміністративно-господарських можливостей, необхідних для виконання господарських зобов'язань по укладених договорах. Зокрема, в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Вестком-Груп»та ТОВ «Прістекс ЛТД»встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств.

Крім того, як вказано в Акті перевірки, в провадженні СВ ПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 73-207, порушена за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) ряду підприємств, в тому числі ТОВ «Вестком-Груп»та ТОВ «Прістекс ЛТД», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 205 КК України. Згідно протоколів допиту гр. ОСОБА_2 від 20.09.2011 та гр. ОСОБА_3 від 13.10.2011, допитаних під час досудового слідства, останні пояснили, що зареєстрували ТОВ «Вестком-Груп»та ТОВ «Прістекс ЛТД»за винагороду, фактичного відношення до діяльності підприємств вони не мали, фінансово-господарських операцій не здійснювали.

Вказане, за висновками перевіряючих, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Вестком-Груп»та ТОВ «Прістекс ЛТД»на створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними ними правочинами, тому договори постачання від 23.06.10 №2306 та від 24.12.09 №11/2, укладені між ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Прістекс ЛТД»та ТОВ «Радіонікс»є нікчемними, а податкові накладні, виписані від імені цих товариств, не можуть братися перевіркою до уваги.

З огляду на зазначене, відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 1 437 988,00 грн., що призвело до завищення підприємством залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 Декларації з ПДВ) за грудень 2011 року у розмірі -1 164 578,00 грн.; завищення підприємством суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 25.1 Декларації з ПДВ) за грудень 2010 року у сумі 273 410,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Радіонікс»(Замовник) та ТОВ «Вестком-Груп» (Постачальник) було укладено Договори постачання №11/1 від 20.11.09 та №11/2 від 24.12.09, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити радіоелектронні елементи за цінами та у термін, погоджені замовником згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною зазначених договорів, а замовник зобов'язався прийняти радіоелектронні елементи та оплатити їх згідно п.3 договорів (том І, а.с. 50, 51).

Поставка товару згідно вказаних договорів підтверджується видатковими накладними №2272 від 05.05.10 на суму 657263,76 грн. (в т.ч. ПДВ 109543,96 грн.), №1783 від 01.04.10 на суму 617340,00 грн. (в т.ч. ПДВ 102890,00 грн.), №1284 від 04.03.10 на суму 1013976,00 грн. (в т.ч. ПДВ 168996,00 грн.), №746 від 08.02.10 на суму 248520,00 грн. (в т.ч. ПДВ 41420,00 грн.), №601 від 01.02.10 на суму 1676208,00 грн. (в т.ч. ПДВ 279368,00 грн.), №124 від 03.12.09 на суму 3691764,00 грн. (в т.ч. ПДВ 615294,00 грн.), №28 від 05.01.10 на суму 690000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 115000,00 грн.) -том І, а.с. 53-59.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Вестком-Груп»виписало позивачу податкові накладні: № 2272 від 05.05.10 на суму 657263,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -109543,96 грн., № 1783 від 01.04.10 на суму 617340,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -102890,00 грн., № 1284 від 04.03.10 на суму 1013976,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -168996,00 грн., № 746 від 08.02.10 на суму 248520,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -41420,00 грн., № 601 від 01.02.10 на суму 1676208,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -279368,00 грн., № 26 від 05.01.10 на суму 690000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -115000,00 грн., № 124 від 03.12.09 на суму 3691764,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -615294,00 грн., які складені у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Вестком-Груп», тобто в момент оформлення документів, що засвідчують факт поставки товарів (видаткових накладних) -том І, а.с. 53-66.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними у загальному розмірі 1 432 512,00 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту за період з грудня 2009 року по травень 2010 року та відображені в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкових декларацій з ПДВ за відповідні податкові періоди.

Оплата за поставлений товар була здійснена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Вестком-Груп», що підтверджується платіжними дорученнями: № 2 від 05.01.10, № 9 від 12.01.10, №18 від 14.01.10, №26 від 18.01.10, №44 від 20.01.10, №53 від 27.01.10, №66 від 02.02.10, №162 від 05.03.10, №128 від 23.02.10, №167 від 09.03.10, №209 від 17.03.10, №235 від 25.03.10, №304 від 14.04.10, №380 від 11.05.10, №417 від 20.05.10, №447 від 28.05.10, №475 від 07.06.10, №522 від 17.06.10 ТОВ «Радіонікс»(том І, а.с. 98-105).

Перевіркою встановлено, що заборгованість ТОВ «Радіонікс»перед ТОВ «Вестком-Груп»за поставлені товари відсутня.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Радіонікс» (Замовник) та ТОВ «Прістекс Лтд» (Постачальник) було укладено Договір постачання №2306 від 23.06.2010 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити радіоелектронні елементи та функціональні вузли за цінами та у термін, погоджені замовником згідно специфікацій (додаток№1, додаток №2, додаток №3, додаток №4, додаток №5 до договору №2306), що є невід»ємною частиною зазначеного договору, а Замовник зобов'язався прийняти радіоелектронні елементи та функціональні вузли і оплатити їх згідно п.3 договорів.

Поставка товару за вказаним Договором підтверджується видатковими накладними №19 від 01.07.10 на суму 391617,60 грн. (в т.ч. ПДВ 65262,60 грн.), №56 від 05.07.10 на суму 336049,20 грн. (в т.ч. ПДВ 56008,20 грн.), №647 від 02.08.10 на суму 586476,60 грн. (в т.ч. ПДВ 97746,10 грн.), №673 від 03.08.10 на суму 452100,00 грн. (в т.ч. ПДВ 75350,00 грн.), №1384 від 07.09.10 на суму 674380,80 грн. (в т.ч. ПДВ 112396,80 грн.), №1701 від 04.10.10 на суму 280332,00 грн. (в т.ч. ПДВ 46722,00 грн.), №2005 від 01.11.10 на суму 218232,00 грн. (в т.ч. ПДВ 36372,00 грн.), №2135 від 11.11.10 на суму 165852,00 грн. (в т.ч. ПДВ 27642,00 грн.), №010402 від 04.01.11 на суму 624859,20 грн. (в т.ч. ПДВ 104143,20 грн.), №020401 від 04.02.11 на суму 180000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 30000,00 грн.)- том І, а.с. 75-84.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Прістекс ЛТД»виписало позивачу податкові накладні: № 020401 від 04.02.11 на суму 180000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -30000,00 грн., № 10402 від 04.01.11 на суму 624859,20 грн., в тому числі податок на додану вартість -104143,20 грн., № 2135 від 11.11.10 на суму 165852,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -27642,00 грн., № 2005 від 01.11.10 на суму 218232,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -36372,00 грн., № 1701 від 04.10.10 на суму 280332,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -46722,00 грн., № 1384 від 07.09.10 на суму 974380,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -194876,00 грн., № 673 від 03.08.10 на суму 452100,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -75350,00 грн., № 647 від 02.08.10 на суму 586476,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -97746,10 грн., № 56 від 05.07.10 на суму 336049,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -56008,20 грн., № 19 від 01.07.10 на суму 391617,60 грн., в тому числі податок на додану вартість -65269,60 грн., які складені у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Прістекс ЛТД», тобто в момент оформлення документів, що засвідчують факт поставки товарів (видаткових накладних) -том І, а.с. 85-94.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними у загальному розмірі 651 649,90 грн. були включені позивачем до складу податкового кредиту за період з липня 2010 року по лютий 2011 року та відображені в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкових декларацій з ПДВ за відповідні податкові періоди.

Оплата за поставлений товар була здійснена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Прістекс ЛТД», що підтверджується платіжними дорученнями: № 611 від 23.07.10, № 639 від 03.08.10, №673 від 11.08.10, №692 від 21.08.10, №712 від 31.08.10, №890 від 20.10.10, №903 від 25.10.10, №939 від 05.11.10, №956 від 15.11.10, №1047 від 08.12.10, №1048 від 08.12.10, №115 від 03.02.11, №125 від 07.02.11 ТОВ «Радіонікс»(том І, а.с. 107-113).

Перевіркою встановлено, що заборгованість ТОВ «Радіонікс»перед ТОВ «Прістекс ЛТД»за поставлені товари відсутня.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 (v1112760-10) «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 (v0742760-11) , процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин (в період до 01 січня 2011 року) був Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) .

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України (2755-17) , однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у період з грудня 2009 року по листопад 2010 року, оскільки він визначав правила формування спірного податкового кредиту за вказаний період.

До спірних правовідносин, які виникли у січні, лютому 2011 року, судом при вирішенні справи застосовуються норми Податкового кодексу України (2755-17) , який набув чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України (2755-17) , який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011 року.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (2755-17) .

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Радіонікс»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з грудня 2009 року по листопад 2010 року та за січень, лютий 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Прістекс Лтд»та ТОВ «Вестком-Груп», в зв'язку з придбанням (оплатою) товарів.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані в грудні 2009 року, січні-листопаді 2010 року та у січні, лютому 2011 року, постачання товарів відбулося в тих же податкових періодах, що підтверджується вищеописаними видатковими накладними, то в силу приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право ТОВ «Радіонікс»на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно, у грудні 2009 року, січні-листопаді 2010 року та у січні, лютому 2011 року.

Закон України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) та Податковий кодекс України (2755-17) визначають лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічним чином врегульовано правила нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість нормами чинного Податкового кодексу України (2755-17) .

Так, пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи -продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено судом (за інформацією, розміщеною на офіційному сайті ДПА України, лист ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.06.12 №4529/9/10-209), на момент складання податкових накладних як контрагенти позивача - ТОВ «Прістекс ЛТД»та ТОВ «Вестком-Груп»були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

Згідно витягу з реєстру платників ПДВ, розміщеного на офіційному сайті ДПА України (том ІІ, а.с. 259, 260) свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Вестком-Груп»було анульоване 05 квітня 2011 року, в той час як податкові накладні на користь позивача були виписані у період з грудня 2009 року по травень 2010 року; свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Прістекс Лтд»було анульоване 08 серпня 2011 року, в той час як податкові накладні на користь позивача були виписані у період з липня 2010 року по лютий 2011 року.

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Прістекс ЛТД»та ТОВ «Вестком-Груп»були чинними і вказані суб'єкти господарювання мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

На переконання суду, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані вказаними підприємствами до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (z0233-97) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (z0233-97) (чинних на момент оформлення податкових накладних, складених до 01.01.2011 року) та вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 (z1401-10) (які набули чинності на момент оформлення податкових накладних, складених після 01.01.2011 року) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.06.12 серія АА №132588, серія АА №132615 підтверджують, що ТОВ «Прістекс ЛТД»і ТОВ «Вестком-Груп»станом на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том ІІ, а.с. 38-47).

Посилання відповідача на відсутність ТОВ «Прістекс ЛТД»та ТОВ «Вестком-Груп» за їх місцезнаходженням, судом не приймається до уваги.

На переконання суду, дані обставини можуть мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак вони не стосуються належного виконання господарських зобов'язань постачальником товарів (виконавцем робіт) за укладеними договорами.

Крім того, суду не представлено доказів того, що даний факт встановлено саме на час здійснення господарських операцій, і при цьому відповідачем також не представлено суду доказів припинення юридичних осіб - ТОВ «Прістекс ЛТД»та ТОВ «Вестком-Груп» (скасування державної реєстрації), виключення їх з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру під час взаємовідносин із позивачем.

Натомість, як вбачається з долучених до матеріалів справи довідок з Єдиного державного реєстру (том ІІ, а.с. 38-47), ТОВ «Прістекс ЛТД» та ТОВ «Вестком-груп» на момент проведення господарських операцій не були ліквідовані, діяльність їх в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємства не виключені.

З приводу доводів відповідача про припинення вказаних юридичних осіб станом на момент складання Акту перевірки суд зазначає, що припинення (ліквідація) юридичної особи після укладання договору саме по собі не спричиняє недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляють правового значення видані за цими господарськими операціями податкових накладних.

Вирішуючи питання про реальність поставки та отримання позивачем товарів та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06 червня 2012 року № 13979794 до основного виду діяльності ТОВ «Радіонікс»належить «Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури» (код КВЕД 27.12).

Господарська діяльність позивача з виготовлення, реалізації, ремонту та модернізації військової техніки здійснюється на підставі Ліцензій серія АВ №419930 від 29.01.09, серія АВ №419978 від 19.02.10, серія АГ №399929 від 14.04.11., виданих Міністерством промислової політики України, копії яких наявні в матеріалах справи (том І, а.с. 95-97).

Як вбачається з матеріалів справи, замовлені у ТОВ «Вестком-груп» та ТОВ «Прістекс ЛТД» товари - радіоелектронні елементи та функціональні вузли - придбавалися позивачем з метою використання в подальшій господарській діяльності та були використані у такій діяльності шляхом виготовлення електророзподільної та контрольної апаратури, що підтверджується накладними -вимогами на відпуск матеріалів. Виготовлена позивачем продукція була реалізована на експорт через комісіонера -Державну компанію з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами комісії № use-16.22-171-dk-09 від 14.07.09, № use-20.1-151-dk-09 від 22.06.09 (том ІІ, а.с. 56-68) та копіями вантажних митних декларацій з відмітками митного органу про вивезення товару за межі митної території України (том І, а.с. 159-172, 186-199).

Враховуючи вказані вантажні митні декларації з відмітками митниці та вид діяльності позивача, з огляду на характер поставлених ТОВ «Вестком-груп»та ТОВ «Прістекс ЛТД»товарів, а також інші надані позивачем документи, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Вестком-груп»і ТОВ «Прістекс ЛТД»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище товари були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме -створення та придбання невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Вестком-Груп»та ТОВ «Прістекс ЛТД».

Суд звертає увагу, що порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину не може бути доказом вини певної особи у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно статті 70 КАСУ належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. (ч.4 ст. 72 КАСУ).

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 (v0009700-09) «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В той же час, відповідачем не було надано суду вироку суду, якими би було встановлено, що ТОВ «Вестком-Груп»та ТОВ «Прістекс ЛТД»були зареєстровані в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що вказаними юридичними особами укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з ТОВ «Радіонікс»(з метою суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо), підроблялись первинні документи або що товари, роботи (послуги) від вказаних контрагентів позивачу фактично не передавались.

Враховуючи наведене, надані суду протоколи допиту свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, складені в рамках кримінальної справи, не можуть вважатися доказами, що доводять обґрунтованість заперечень відповідача, оскільки відсутній вирок суду, який набрав законної сили та зміст якого відображає зазначені обставини як такі, що мали місце.

Також суд не погоджується із твердженням відповідача фіктивність правочинів з тих причин, що ТОВ «Вестком-Груп»та ТОВ «Прістекс ЛТД»не мають адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Вестком-Груп»та ТОВ «Прістекс ЛТД»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугували лише дані податкової звітності контрагентів.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для реалізації товарів, що передані ТОВ «Вестком-Груп»та ТОВ «Прістекс ЛТД»позивачу. Враховуючи характер здійснюваних між сторонами операцій -продаж товарів - виконання таких договорів не вимагало від продавців наявності основних фондів, спеціального технічного обладнання, оскільки умови про безпосереднє виробництво продавцем таких товарів та безпосереднє виконання робіт умови укладених договорів не містять.

До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Стосовно доводів відповідача про подання ТОВ «Вестком-груп»та ТОВ «Прістекс ЛТД»до органів ДПС звітності із заниженими показниками фінансово-господарської діяльності суд зазначає, що порушення контрагентами вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми валових витрат податкового кредиту з податку на додану вартість.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), витрати на придбання яких включається до складу валових витрат та на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 01.06. 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи . Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню . На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарської операцій за участю ТОВ «Вестком-груп»та ТОВ «Прістекс ЛТД», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, спрямованої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Вестком-груп», ТОВ «Прістекс ЛТД»з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідач під час розгляду справи не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 1 437 988,00 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Вестком-Груп», ТОВ «Прістекс ЛТД», а вподальшому правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем ТОВ «Радіонікс»п.п 7.4.1, п.п.7.4.5 пункту 7.4, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, є помилковим.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Радіонікс»підлягає задоволенню.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69- 71, 94, 160- 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 00000712307 від 22 лютого 2012 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіонікс»судові витрати у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст постанови складено та підписано: 25 червня 2012 року.