ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2006
№ К-1160/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В.(головуючого),
Сергейчука О.А., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
при секретарі: Павлушко Р.С.
за участі представників:
від позивача: Савчука С.Ю., від відповідача: Шевчука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2005 по
справі № 2/45-2
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька
база нафтопродуктів"
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з вимогами про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПI від 29.10.2004 №
0002472303/0/4382/10/23-3.
Рішенням Господарського суду Волинської області від
23.06.2005 частково задоволено позов про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 29.10.2004 №
0002472303/0/4382/10/23-3 в частині визначення суми штрафних
(фінансових) санкцій в сумі 180 298,25 грн. податковим
зобов'язанням. В решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
07.12.2005, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов
задоволено повністю.
Відповідач (далі - ДПI) звернувся із касаційною скаргою на
постанову суду апеляційної інстанції і просить її скасувати. При
цьому зазначає, що судом порушено та неправильно застосовані норми
матеріального та процесуального права, а саме: Закон України від
01.06.2000 № 1776 "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 1776-14 ) (1776-14)
, що передбачає відпускання нафтопродуктів за
допомогою спеціалізованих реєстраторів розрахункових операцій за
будь-якої форми оплати (готівкової, безготівкової, за електронними
картками) і за будь-якої форми розрахунків (попередньої оплати чи
оплати за фактично отримані нафтопродукти) супроводжуватиметься
обов'язковим друком фіскального чека встановленої форми.
Позивач (ТОВ) надав заперечення на касаційну скаргу, в якому,
викладаючи фактичні обставини справи, наполягаючи на тому, що
сфера дії Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не розповсюджується на
правовідносини, які врегульовані Законом № 1776 ( 1776-14 ) (1776-14)
, а
тому у ДПI відсутні правові підстави для прийняття податкового
повідомлення на підставі пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
, і враховуючи зазначене, проти скарги заперечив і
просив постанову суду апеляційної інстанції лишити в силі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, пояснення представників
сторін, рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закон України від 01.06.2000 № 1776
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 1776-14 ) (1776-14)
-
суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові
операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із
застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо))
при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити
розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через
зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у
фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з
роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що
підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках,
передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у
встановленому порядку розрахункових книжок.
Як встановлено судами в Акті перевірки від 14.10.2004 №
000701 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері
готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької
діяльності господарської одиниці, автозаправної станції Позивача,
зафіксовано, що на автозаправній станції (АЗС) проводиться відпуск
паливно-мастильних матеріалів (дизельне пальне, бензини марок:
А-80, А-92, А-95) по талонах та відомостях без застосування
реєстратора розрахункових операцій (РРО), чим порушено п. 1,2 ст.
3 Закону № 1776.
На підставі вказаного Акту ДПI 29.10.2004 прийняла податкове
повідомлення-рішення № 0002472303/0/4382/10/23-3, яким згідно з
п.1 ст. 3, п. 1 ст. 17 Закону № 1776 ( 1776-14 ) (1776-14)
визначено ТОВ
податкове зобов'язання за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі
180 298,25 грн.
При цьому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов
підлягає частковому задоволенню - податкове повідомлення-рішення
від 29.10.2004 № 0002472303/0/4382/10/23-3 підлягає визнанню
недійсним в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій
в сумі 180 298,25 грн. податковим зобов'язанням, посилаючись на
пп. 2.3 п. 3 Iнструкції про порядок застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової
служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації
України від 21.06.2001 № 253 ( z0567-01 ) (z0567-01)
(штрафна (фінансова)
санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків
від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних
санкцій), справляється з платника податків у зв'язку з порушенням
ним правил оподаткування, визначеними відповідними законодавчими
та іншими відповідними нормативно-правовими актами, на підставі
рішення контролюючого органу).
Задовольняючи позов повністю, суд апеляційної інстанцій
послався на те, що матеріали справи не містять доказів того, що
вказані штрафні санкції є податковим зобов'язанням, а відтак, не
можуть бути підставою для направлення підприємству податковою
інспекцією податкового повідомлення-рішення.
Отже, суд першої так і апеляційної інстанції вірно
визначились, що вказані штрафні санкції не є податковим
зобов'язанням, однак суд апеляційної інстанцій зазначений висновок
неправомірно застосував для задоволення позову повністю, оскільки
сам факт правопорушення мав місце. I тому Позивач мав нести
відповідальність за рішенням а не податковим
повідомленням-рішенням, оскільки в силу п. 1 ст. 17 Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, за
порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької
діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари
(послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової
служби України застосовуються фінансові санкції у відповідних
розмірах: 1) у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів
(наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі
проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості
проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення
розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у
разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що
підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її
без використання розрахункової книжки.
Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції визнає рішення
суду першої інстанцій законним і обгрунтованим з правильним
застосуванням норм матеріального права. За таких умов постанова
Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2005
підлягає скасуванню, касаційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової
інспекції задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
07.12.2005 скасувати. Рішення Господарського суду Волинської
області від 29.08.2005 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді: О.А. Сергейчук
Н.Г. Пилипчук
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна