ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
                              УХВАЛА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     21 червня 2006 року   м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   у
складі:
     головуючого  Співака В.I.
     суддів  Білуги С.В.
     Гаманка О.I.
     Загороднього А.Ф.
     Заїки М.М.
     при секретарі  Проценко О.О.
     за участю представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2
     ОСОБА_3, представника ОСОБА_4
     розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3  на
рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2005  р.
та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04.10.2005 р.  по  справі
за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_3,  Київської  міської  ради,
третя особа -  Головне  управління  земельних  ресурсів  Київської
міської  державної  адміністрації,  про   визнання   неправомірним
рішення про надання земельної ділянки, визнання права користування
земельною ділянкою, видачу акту на право  власності  на  землю  та
усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
 
                           встановила:
     У лютому 2005  р.  ОСОБА_2,  ОСОБА_5  звернулися  до  суду  з
позовною заявою до ОСОБА_3, Київської міської ради, третя особа  -
Головне управління земельних ресурсів Київської міської  державної
адміністрації, про  визнання  неправомірним  рішення  про  надання
земельної ділянки, визнання права користування земельною ділянкою,
видачу акту на право власності на землю  та  усунення  перешкод  у
користуванні земельною ділянкою.
     Рішенням  Шевченківського  районного  суду   м.   Києва   від
05.05.2005 р.  позов  задоволено.  Визнано  недійсною  позицію  65
додатку до рішення Київської міської ради НОМЕР_5  від  24.04.2003
р.  "Про  приватизацію  земельних  ділянок   для   будівництва   і
обслуговування жилих будинків, господарських будівель  і  споруд";
позицію 170 додатку до рішення Київської міської ради НОМЕР_8  від
27.11.2003 р. "Про приватизацію земельних ділянок для  будівництва
і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд".
Визнано недійсним державний акт на  право  власності  на  земельну
ділянку, серія IНФОРМАЦIЯ_1, виданий ОСОБА_3 на  земельну  ділянку
площею 0,0980 га, що розташована АДРЕСА_1 зареєстрований  у  книзі
записів реєстрації державних актів на право власності на землю  та
на право постійного користування землею, договорів оренди землі за
НОМЕР_1 від 04.02.2005 року. Визнано  за  ОСОБА_5,  ОСОБА_2  право
користування  земельною  ділянкою  загальною  площею   0,0463   га
АДРЕСА_2. Зобов'язано Київську міську раду видати ОСОБА_5, ОСОБА_2
державний акт на право власності на землю загальною площею  0,0463
га АДРЕСА_2. Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні
ОСОБА_5 та ОСОБА_2 земельною ділянкою загальною площею  0,0463  га
АДРЕСА_2. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та Київської  міської  ради
на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_5 державне мито в сумі 8 грн. 50 коп.
     Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04.10.2005 р.  вказане
судове рішення залишено без змін.
     На  зазначені  судові  рішення  надійшла   касаційна   скарга
ОСОБА_3,  в  яких  ставиться  питання   про   їх   скасування   та
постановлення нового рішення про відмову  в  задоволення  позовних
вимог,  посилаючись  на  неправильне  застосування   судами   норм
матеріального та процесуального права.
     Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення
судів щодо правильності застосування судами першої та  апеляційної
інстанції норм матеріального  та  процесуального  права,  правової
оцінки  обставин  у  справі,  не  вбачає  порушення  судами   норм
матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, і тому
вважає, що касаційну  скаргу  слід  залишити  без  задоволення,  а
судові рішення - без змін з наступних підстав.
     На підставі частини 3  статті  72  Кодексу  адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         судами визнано факт перейменування
вулиць 753 Нова  та  468  Нова  на  вулицю  Монтажників,  оскільки
обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися  перед
судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає
сумніву щодо  достовірності  цих  обставин  та  добровільності  їх
визнання.
     Судами вірно встановлено,  що  рішенням  НОМЕР_2  виконавчого
комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих м.  Києва
від 25.04.1949 року надано право індивідуальної забудови земельної
ділянки по вул. IНФОРМАЦIЯ_2  розміром до 463 кв.м.  гр.  ОСОБА_6.
Відповідно до плану  садибної  ділянки  АДРЕСА_2,  загальна  площа
ділянки по  фактичному  користуванню  463  кв.м.,  під  побудовами
всього  103 кв.м., під двором 360 кв.м., а всього площа ділянки по
відповідній нормі становить 463 кв.м.
     Рішенням виконкому  Залізничної  райради  народних  депутатів
НОМЕР_3 від 08.08.1988 року "Про розгляд  заяви  гр.  ОСОБА_6,  що
мешкає АДРЕСА_2" вказано, що фактично  на  земельній  ділянці  463
кв.м. побудовано будинок цегляний житловою площею 33,3 кв.м.
     Пізніше  цей  будинок  перейшов  у  спадкування  ОСОБА_7   на
підставі свідоцтва про право на спадщину за  законом,  виданого  9
Київською  державною  нотаріальною  конторою  18.06.1996   р.   за
реєстраційним номером НОМЕР_4 та зареєстрованим в БТI.
     Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку,  який  був
укладений 27.12.2002 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, ОСОБА_5 за  яким
перший продав, а інші  купили  в  рівних  частках  кожен  житловий
будинок з надвірними спорудами номер АДРЕСА_2.
     Рішенням Київської міської ради НОМЕР_5 від  24.04.2003  року
"Про   приватизацію   земельних   ділянок   для   будівництва    і
обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд"  в
пункті 1 зазначено, що передати громадянам  у  приватну  власність
земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилих  будинків,
господарських будівель і споруд згідно з додатком: п.65 -  ОСОБА_5
та ОСОБА_2 передано по  1/2  від  0,0332  га  у  спільну  часткову
власність. Документом, що посвідчує право  користування  земельною
ділянкою зазначено рішення НОМЕР_6 від 05.07.1949  року.
     Рішенням виконавчого комітету  Кагановичської  районної  ради
депутатів трудящих  м. Києва  НОМЕР_7  від  21.06.1947  року  "Про
надання гр. ОСОБА_8 право  індивідуальної  забудови  по  вул.  468
Новій № 71" було  надано  ОСОБА_8  право  індивідуальної  забудови
земельної ділянки по вул. 468 Новій №  71,  але  розмір  земельної
ділянки не був визначений.
     Актом від 10.07.1947 року підписаний представником Управління
у справах архітектури м. Києва  було  проведено  в  натурі  відвід
земельної   ділянки   загальною   площею   800   кв.м.    батькові
відповідачки - ОСОБА_8
     Відповідно до плану земельної ділянки, виданої Управлінням  у
справах архітектури  м.  Києва  10.07.1947  року  площа  земельної
ділянки ОСОБА_8 становить 776 кв.м.
     Відповідно  до  генерального  плану   від   14.08.1947   року
індивідуальної забудови дільниці громадянина ОСОБА_8 по  вул.  468
Новій № 71 площа земельної ділянки зазначена 776 кв.м.
     Генеральним  планом  від  02.12.1950  року   загальна   площа
земельної ділянки  ОСОБА_8 становить 763 кв.м.
     Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом ОСОБА_3
стала спадкоємицею жилого будинку по вул.  Монтажників,  68,  який
належав померлому  ОСОБА_8
     Рішенням Київської міської ради НОМЕР_8 від  27.11.2003  року
"Про   приватизацію   земельних   ділянок   для   будівництва    і
обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд"  в
пункті 1 зазначено, що передати громадянам  у  приватну  власність
земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилих  будинків,
господарських будівель і будівель згідно з додатком: п.170 ОСОБА_3
передано  0,0980 га, дана  земельна  ділянка  надана  на  підставі
рішення  виконавчого   комітету   Кагановичської   районної   ради
депутатів трудящих м. Києва  НОМЕР_7 від 22.06.1947 року.
     Відповідно до державного акту на право власності на  земельну
ділянку ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0980 га  на
підставі  рішення  Київської  міської  ради  від  27.11.2003  року
НОМЕР_8.
     Відповідно  до  статті   120   Земельного   кодексу   України
( 2768-14 ) (2768-14)
         при переході права  власності  на  будівлю  і  споруду
право власності на земельну ділянку або її частину може переходити
на підставі цивільно-правових угод,  а  право  користування  -  на
підставі договору оренди. Тобто законодавцем визначено,  що  право
власності лише може переходити у визначених вище випадках.
     Колегія суддів погоджується з тим, що при купівлі  будинку  у
ОСОБА_7 позивачі не укладали  договору  купівлі-продажу  земельної
ділянки чи її оренди, тому в даному випадку діє загальне  правило,
що  якщо  відчужується  будівля  і  споруда,  яка  розташована  на
земельній ділянці, що належить на праві власності, то до  набувача
переходить право власності і на земельну ділянку.
     При переході права власності на будівлю та споруду до кількох
осіб право на земельну ділянку  визначається  пропорційно  часткам
осіб у вартості будівлі та споруди, якщо  інше  не  передбачено  у
договорі відчуження  будівлі  і  споруди  (частина  4  статті  120
Земельного кодексу України  ( 2768-14 ) (2768-14)
        ),  тобто  позивачі  набули
земельну ділянку у спільну сумісну власність.
     Статтею   118   Земельного   кодексу   України    ( 2768-14 ) (2768-14)
        
передбачено порядок  безоплатної  приватизації  земельних  ділянок
громадян за яким громадянин, зацікавлений у приватизації земельної
ділянки,  яка  перебуває  у  його  користуванні,  подає  заяву  до
відповідної  районної,  Київської  чи   Севастопольської   міської
державної адміністрації або сільської, селищної, міської  ради  за
місцезнаходженням земельної ділянки.  Рішення  органів  виконавчої
влади  щодо  приватизації  приймається   на   підставі   технічних
матеріалів  та  документів,  що  підтверджують  розмір   земельної
ділянки.
     Суди правильно дійшли висновку, що оскільки згідно технічного
паспорту на садибний (індивідуальний) житловий  будинок  АДРЕСА_2,
район  Залізничний,  який  був  виготовлений  13.12.2002  року  та
відкоригований 14.02.2003 року, загальна площа  земельної  ділянки
складає 463 кв.м.,  то  рішення  Київської  міської  ради  повинно
грунтуватися саме на цих даних  та  на  підставі  рішення  НОМЕР_2
виконавчого  комітету  Кагановичської  районної   ради   депутатів
трудящих  м.  Києва  від  25.04.1949  року   про   надання   права
індивідуальної забудови земельної  ділянки  по  вул.  IНФОРМАЦIЯ_2
розміром до 463 кв.м. гр. ОСОБА_6, а не з  посиланням  на  рішення
 НОМЕР_6  від  05.07.1949  року  "Про  відвід  земельної   ділянки
Державному Союзному Монтажному Тресту "Київпроменергомонтаж",  яке
не має ніякого відношення до земельної ділянки позивачів.
     Також судами вірно встановлено, що відповідно  до  технічного
паспорту на садибний (індивідуальний)  житловий  будинок  АДРЕСА_1
станом на 23.05.2003 р. становить: загальна  площа  980  кв.м.,  з
яких норма  -  776  кв.м.;   183  кв.м.  -  лишки  та  21  кв.м  -
самозахват.
     Тому суди правильно дійшли висновку, що оскільки приватизація
земельних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3  відбулась  лише  на
підставі матеріалів  інвентаризації  і  не  було  взято  до  уваги
документи, що підтверджують розмір земельних ділянок,  то  позиція
65  додатку  до  рішення  Київської  міської  ради   НОМЕР_5   від
24.04.2003 р. "Про приватизацію земельних ділянок для  будівництва
і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і  споруд"
та позиція 170 додатку до рішення Київської міської  ради  НОМЕР_8
від  27.11.2003  р.  "Про  приватизацію  земельних   ділянок   для
будівництва  і  обслуговування   жилих   будинків,   господарських
будівель і споруд" підлягає визнанню недійсними, і як  наслідок  -
визнанню недійсним державний акт на право  власності  на  земельну
ділянку площею 0,00980 га, що розташована АДРЕСА_1, зареєстрований
в книзі записів реєстрації державних актів на право  власності  на
землю та на право постійного користування землею, договорів оренди
землі за НОМЕР_1 від  04.02.2005 р.
     Статтею 159  Кодексу  адміністративного  судочинства  України
( 2747-15 ) (2747-15)
         передбачено, що законним  є  рішення,  ухвалене  судом
відповідно  до  норм  матеріального  права  при  дотриманні   норм
процесуального права та обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на
підставі   повного   і   всебічного    з'ясованих    обставин    в
адміністративній справі, підтверджених  тими  доказами,  які  були
досліджені в судовому засіданні.
     На підставі викладеного колегія суддів  вважає,  що  порушень
судами норм матеріального чи процесуального права,  при  вирішенні
цієї справи, не допущено, правова оцінка обставин по  справі  дана
вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити  без  задоволення,  а
судові рішення - без змін.
     Керуючись  ст.ст.  212,  220,  221,  224,  230,  231  Кодексу
адміністративного   судочинства   України   ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,   колегія
суддів -
 
                            ухвалила:
     Касаційні скарги ОСОБА_3 залишити без задоволення, а  рішення
Шевченківського районного суду  м.  Києва  від  05.05.2005  р.  та
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04.10.2005 р. по  справі  за
позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Київської міської ради, третя
особа - Головне управління земельних  ресурсів  Київської  міської
державної адміністрації, про визнання  неправомірним  рішення  про
надання земельної ділянки, визнання права  користування  земельною
ділянкою, видачу акту на право  власності  на  землю  та  усунення
перешкод у користуванні земельною ділянкою - без змін.
     Ухвала оскарженню не підлягає.
     Головуючий  (підпис)  В.I. Співак
     Судді  (підписи)  С.В. Білуга
     О.I. Гаманко
     М.М. Заїка
     А.Ф. Загородній
     Згідно з оригіналом  Суддя  А.Ф. Загородній