2а-4385/12/2670 Про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість" - 29.05.2012 Прийняття

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_3 з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000721704 від 09.09.2011 р., яким позивачці збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 31165,20 грн. за основним платежем та на 7791,30 грн. -за штрафними санкціями.

Позивачка в обґрунтування позову зазначає, що була зареєстрована платником єдиного податку. У зв'язку з перевищенням нею граничної обсягу виручки, яка дозволена для збереження статусу платника єдиного податку, як зазначає позивачка, відповідно до ст. 5 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (727/98) з 4 кварталу 2010 року вона перейшла на загальну систему оподаткування у зв'язку з чим також подано декларацію про доходи згідно з якою задекларувала доходи за 4 кв. 2010 року.

Проте, як зазначає позивачка та пояснив її представник у судовому засіданні, ДПІ під час перевірки зробила хибний висновок, що позивачка повинна була з 4 кварталу 2010 року зареєструватися платником ПДВ, оскільки, для цього вона повинна була з 01.10.2010 року і надалі для цілей реєстрації платником ПДВ досягти і перевищити загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, у розмірі 300000 гривень (без ПДВ). Тобто, як пояснив представник позивачки у судовому засіданні, після перевищення платником єдиного податку обсягу виручки у 500 000 грн., для цілей обов'язкової реєстрації платником ПДВ особа повинна отримати ще 300 000 грн. (без ПДВ) виручки.

У той же час, як зазначає позивачка у позові, згідно з наданими на перевірку первинними документами, на протязі 4 кв. 2010 року підприємцем отримано валовий дохід у сумі 155 826 грн., а отже, як по суті зазначив представник позивачки, у 4 кварталі 2010 року підприємець не отримала виручки у 300 000 грн. для цілей її обов'язкової реєстрації платником ПДВ з 4 кв. 2010 року.

Виходячи з наведеного, вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 3 липня 1998 року № 727/98 (727/98) (далі -Указ № 727/98), положень п/п. 2.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) (далі -закон про ПДВ), позивачка вважає спірне рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач, з підстав, викладених в Акті перевірки, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.05.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (р.н. НОМЕР_1) за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки складено Акт № 44/1704-2590713124 від 23.08.2011 р. (далі -Акт перевірки).

Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 зареєстрована у статусі підприємця Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 30.07.2003 р. На податковому обліку перебуває з 31.07.2003 р.

Позивачка, як зазначено в Акті перевірки, платником податку на додану вартість не зареєстрована.

В період, що перевірявся, позивачка надавала послуги з пошиття одягу.

Розрахунки проводились в безготівковій формі на розрахунковий рахунок.

Як зазначено в Акті перевірки, у перевірений період, згідно заяв, позивачка працювала, використовуючи спрощену систему оподаткування із сплатою єдиного податку в розмірі 200 грн. в місяць.

За 4 кв. 2010 року, як зазначено в Акті перевірки, у зв'язку з перевищенням граничної суми виручки, приватним підприємцем подано декларацію про одержані доходи, де зазначено суму перевищення.

Окрім того, як зазначено в Акті перевірки, обсяг виручки за 1 - 3 кв. 2010 року: задекларований - 366 200 грн., фактичний -506 757 грн.

Розбіжність між задекларованою сумою виручки за 1-3 кв. 2010 року та фактичною складає 140 557 грн.

Вказана розбіжність виникла у зв'язку з тим, що підприємцем не було відображено у звітах платника єдиного податку та у книзі обліку доходів та витрат суми коштів, які надійшли на її розрахунковий рахунок за надання послуг з пошиття одягу.

Відносно даної розбіжності, під час розгляду справи, на підставі платіжних доручень, банківських виписок та книги обліку доходів і витрат судом встановлено, що дана розбіжність виникла у зв'язку з невірним відображенням позивачкою виручки за 2 квартал 2010 року у книзі обліку (відображено у розмірі 206 310 грн.) та у звіті за 2 квартал 2010 року (відображено наростаючим підсумком з початку дії свідоцтва -182 040 грн. з урахуванням виручки за 1 квартал 2010 р. у розмірі 59 920 грн.).

Фактично, як встановлено під час розгляду справи, у 2 кварталі 2010 року позивачкою отримано виручки, згідно банківських виписок, у розмірі 256 360 грн., що, відповідно перевищує обсяг виручки, відображений у книзі обліку доходів та витрат, та, відповідно у звіті за 2 кв. 2010 року. Відтак, фактичний обсяг виручки на кінець 3 кв. 2010 року склав 506 757 грн.

Враховуючи, що обсяг виручки на кінець третього кварталу 2010 року перевищив граничні обсяги (500 тис. грн.), як зазначає ДПІ, відповідно до вимог п. 5 Указу № 727/98 (727/98) позивачка повинна була перейти на загальну систему оподаткування з наступного звітного періоду, а саме з 4 кв. 2010 року.

Щодо нарахування ПДВ в Акті перевірки зазначено, що враховуючи наведені вище обставини, позивачка повинна була зареєструватися платником ПДВ з 4 кварталу 2010 року відповідно до вимог п/п. 2.3.1. Закону про ПДВ (168/97-ВР) .

Згідно наданих на перевірку документів, як зазначено в Акті перевірки, валовий дохід за 4 кв. 2010 року склав 155 826 грн., що підтверджується позивачкою у позовній заяві, а також наявними у справі платіжними документами.

Відтак, з посиланням на положення п/п. 2.3.1, п. 9.4., п/п. 3.1.1., 7.3.1., п. 6.1., п. 10.2. Закону про ПДВ (168/97-ВР) , ДПІ прийшла до висновку про збільшення податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 31165,2 грн. та нарахування санкцій відповідно до п. 123.1. ПК України у розмірі 7791,3 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки прийнято оскаржуване рішення, яке за результатами оскарження у досудовій процедурі залишено без змін.

Вирішуючи у зв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Указу № 727/98 (727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06.03.2012 р. по справі № 21-34а12 (номер рішення в ЄДРСР -22204829), в контексті положень ст. 1 Указу (727/98) застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва. Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді.

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, обсяг виручки позивачки на кінець 3 кв. 2010 року перевищив граничний розмір виручки у 500 тис. грн. для суб'єктів малого підприємництва -платників єдиного податку та склав 506 757 грн.

В контексті наведених обставин статтею 5 Указу № 727/98 (727/98) встановлено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06.03.2012 р. по справі № 21-911во10 (номер рішення в ЄДРСР 22204844), зазначене слід тлумачити так, що суб'єкт господарювання, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує встановлений Указом № 727/98 (727/98) розмір виручки, а саме 500000 грн., повинен перейти на загальну систему оподаткування, оскільки перебування на спрощеній системі оподаткування залежить від обсягів виручки. Наявність хоча б однієї з таких підстав, як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, передбачає перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід зазначити, що відповідно до п/п. 2.3.1. Закону про ПДВ (168/97-ВР) , особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, зокрема, у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом (168/97-ВР) , нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до абз. 2 п. 9.4. Закону про ПДВ (168/97-ВР) якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Згідно з п/п. «а»п. 9.6. Закону про ПДВ (168/97-ВР) з урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом. При цьому податковим періодом для цілей Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) є місяць.

Згідно з п. 10.1. Закону про ПДВ (168/97-ВР) , особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, зокрема, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону. Відповідно до п. 10.2. Закону про ПДВ (168/97-ВР) платники податку, визначені у підпунктах "а" (платники податку, визначені у статті 2 цього Закону), "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відтак, виходячи з вищенаведеного та враховуючи те, що звітним періодом для платників єдиного податку є квартал, позивачка повинна була перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватися платником ПДВ відповідно до наведених вище правил з 4 кварталу 2010 року, що вказує на правильність висновків ДПІ в цьому контексті.

Проте, як зазначено вище, позивачка заяву про реєстрацію платником ПДВ взагалі не подавала, що однак, не звільняє її від обов'язку сплачувати ПДВ на загальних підставах, нести відповідальність у разі недостовірності та несвоєчасності визначення податку та несвоєчасності його внесення до бюджету з початку 4 кв. 2010 року.

Виходячи з наведеного та положень п/п. 3.1.1., 7.3.1., 6.1. Закону про ПДВ (168/97-ВР) , беручи до уваги суму суми виручки за 4 кв. 2011 р. у розмірі 155 826 грн., є вірним висновок ДПІ щодо визначення позивачці податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 31165,2 грн. та, відповідно, щодо застосування санкцій у зв'язку з цим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності, виходячи із встановлених судом обставин та наведених вище положень законодавства, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки та спірне рішення є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69- 71, 158- 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (р.н. НОМЕР_1; АДРЕСА_2) до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000721704 від 09.09.2011 р. - залишити без задоволення.