Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Карася О.В.

Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача: Старовойт О.М. (дов. від 15.08.2005 р.);

відповідача: Назарова О.П. (дов. від 09.09.2005 р.)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2004 р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2005 р.

у справі №32/880-29/386

за позовом Українсько-італійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Українсько-італійське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Венето") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПI у Оболонському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.05.2003 р. №000024370/0-905-23-7-19344096/6363.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.12.2004 р. у справі №32/880-29/386 (суддя Усатенко I.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2005 р. (головуючий суддя - Мартюк А.I., судді Алданова С.О., Мачульський Г.М.) позов ТОВ "Венето" задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення рішення ДПI у Оболонському районі м. Києва від 16.05.2003 р. №000024370/0-905-23-7-19344096/6363 в частині донарахування ТОВ "Венето" суми податкового зобов'язання у розмірі 33 006,80 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що обсяг реалізації виробленої позивачем продукції, торговельної або збутової націнки (об'єкт оподаткування збором до Державного інноваційного фонду) за 2000 р. дорівнює 9 637 300,00 грн., а отже позивач мав сплатити збір у розмірі 96 373,00 грн., хоча фактично сплатив збір у розмірі 93 221,21 грн., що підтверджується випискою з АКБ "Правекс-Банк" за особовим рахунком позивача за період з 01.01.2000 р. по 30.09.2000 р. Таким чином, на думку судів першої та апеляційної інстанції, оскільки недоплата до Державного інноваційного фонду становить саме 3 151,79 грн., то податкове зобов'язання підлягає зменшенню до цієї суми.

ДПI у Оболонському районі м. Києва, не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 07.12.2004 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2005 р. у справі №32/880-29/386, подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПI у Оболонському районі м. Києва не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16.05.2003 р. ДПI у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №000024370/0-905-23-7-19344096/6363 , яким ТОВ "Венето" визначено податкове зобов'язання зі сплати збору до Державного інноваційного фонду у розмірі 36 158,59 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 16.05.2003 р. №000024370/0-905-23-7-19344096/6363 прийнято на підставі Акту перевірки "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства по УIСП ТОВ "Венето" (код 19344096) за період з 01.10.2000 р. по 01.10.2002 р." (далі по тексту - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем ст. 11 Закону України "Про держаний бюджет на 2000 рік", п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про створення Державного інноваційного фонду", п. 5 Порядку формування та використання спеціального фонду позабюджетних коштів цільового призначення та п. 18 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , в наслідок чого ТОВ "Венето" занижено в 2000 р. суму збору до Державного інноваційного фонду у розмірі 36 158,59 грн.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) збір до Державного інноваційного фонду є обов'язковим платежем.

Згідно ч. 2 ст. 92 Конституції України (254к/96-ВР) , виключно законами України встановлюється: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори.

Статтею 11 Закону України "Про державний бюджет України на 2000 рік" (1458-14) встановлено, що з метою формування державного інноваційного фонду суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) є платниками податку на прибуток підприємств, незалежно від форм власності сплачують до Державного бюджету України збір в розмірі 1% обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), зменшеного на суму податку на додану вартість та акцизного збору. У торгівельній, посередницькій, постачально-збутовій діяльності збір сплачується від сум торгівельної або збутової націнки (надбавки) на реалізовані товари.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, обсяг реалізації виробленої позивачем продукції, торговельної або збутової націнки (об'єкт оподаткування збором до Державного інноваційного фонду) за 2000 р. дорівнює 9 637 300,00 грн.

Судова колегія погоджується з думкою судів попередніх інстанції про те, що ТОВ "Венето" мало сплатити збір до Державного інноваційного фонду саме у розмірі 96 373,00 грн., а оскільки відповідно до виписки з АКБ "Правекс-Банк" за особовим рахунком позивача в період з 0101.2000 р. по 30.09.2000 р. ним фактично сплачено збір до Державного інноваційного фонду у розмірі 93 221,21 грн., то недоплата збору до Державного інноваційного фонду становить лише 3 151,79 грн.

За таких обставин, донарахування ТОВ "Венето" суми податкового зобов'язання зі сплати збору до Державного інноваційного фонду у розмірі 33 006,80 грн. є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення 16.05.2003 р. №000024370/0-905-23-7-19344096/6363 в цій частині підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2004 р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2005 р. у справі №32/880-29/386 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2005 р. у справі №32/880-29/386 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2005 р. у справі №32/880-29/386 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.