Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого   Степашка О.I.

суддів: Конюшка К.В.,Ланченко Л.В.,Пилипчук Н.Г.,Нечитайла О.М.

при секретарі  Міненку О.М.

з участю представника позивача  Єфімова С.А.

представника відповідача  Мишковець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 21 жовтня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2006 року  в справі № 32/404 за позовом дочірнього підприємства "Вестмонт Пропертіз Україна Лтд" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 03.08.2005,

в с т а н о в и л а  :

У липні 2005 року дочірнім підприємством "Вестмонт Пропертіз Україна Лтд"  заявлений позов з врахуванням уточнень про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському  районі м. Києва від 03.08.2005, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 298 300 грн. та 298 300 грн. штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, зокрема Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Вимоги обгрунтовані тим, що позивач не повинен зменшувати балансову вартість покупних товарів на початок податкового періоду на суму уцінки товарів, проведену протягом такого податковог періоду.

Відповідач заперечував проти позову, вважаючи що позивач невірно здійснював розрахунок приросту(убутку) балансової вартості покупних товарів та матеріалів на складах та залишках готової продукції.

Постановою господарського суду м. Києва від 21 жовтня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2006 року, позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що залишки запасів на початок звітного періоду є залишками запасів на кінець попереднього звітного періоду.

В касаційній скарзі  державна податкова інспекція у Голосіївському  районі м. Києва посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 1 закону України "Про системі оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів(обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Порядок справляння податку на прибуток регулюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , пунктом 5.9 статті 5 якого було визначено, що платник податку веде облік приросту(убутку0 балансової вартості покупних товарів(крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному періоді. У разі коли вартість таких запасів на початок звітного періоду перевищує їх вартість на кінець того ж звітного періоду, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому ж звітному періоді.

Норми цього Закону, які були чинні на період здійснення позивачем уцінки запасів, не передбачали умов про те, що уцінка запасів з метою податкового обліку має змінювати балансову вартість запасів та валові витрати платника податку, пов'язані з придбанням відповідних запасів. Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що встановлені цим Законом, не дозволяється.

Положення пункту 1.4 Порядку ведення обліку приросту(убутку) балансової вартості покупних товарів(крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини(палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції(у тому числі малоцінних предметів на складах), який передбачав, що у разі переоцінки товарних запасів і матеріальних ресурсів сума уцінки вираховується із суми, відображеної у графі "залишок на початок періоду" відповідної відомості, складеної за додатками 1 і 2 до цього Порядку, суперечить положенням пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , тому суди правильно застосували правовий акт, який має вищу силу.

Крім того, оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки від 22.12.2004 року, який не відповідає вимогам, встановленим Iнструкцією про порядок застосування штрафних(фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 р. №110 (z0268-01) , та Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 р. № 429 (z1023-02) .

У порушення приписів зазначених нормативних актів, чинних на час проведення перевірки, в акті відсутнє посилання на первинні документи(їх номери, дати та суми), зокрема акти уцінки, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, та які б підтверджували точний розмір суми уцінки товарів, яка була визначена перевіряючи ми при здійсненні перевірки, та з урахуванням якої була визначена сума завищення валових витрат позивачем.

Також відповідачем не було враховано вимоги про відповідність залишків на початок звітного періоду залишкам на кінець звітного періоду.

Враховуючи викладене, суди обгрунтовано дійшли висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого рішення про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст. ст. 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському  районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 21 жовтня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом одного місяця з дня відкриття виняткових обставин може бути оскаржена до Верховного Суду України.