К-13491/06 Про визнання неправомірною відмови державного реєстратора у проведені державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ - Текст документа

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 1 вересня 2005 року та на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 1 листопада 2005 року у справі за позовом ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання неправомірною відмови державного реєстратора у проведені державної реєстрації змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест" та зобов'язання проведення такої реєстрації, -

в с т а н о в и л а :

В вересні 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, звернулись до суду з позовом до Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання неправомірною відмови державного реєстратора у проведені державної реєстрації змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ БКФ "Житлобудінвест" та зобов'язання проведення такої реєстрації.

В обгрунтування вимог позивачі посилаються на те, що вони є учасниками ТОВ БКФ "Житлобудінвест" і 13 вересня 2005 року ними було подано необхідні документи до Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області для проведення державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ БКФ "Житлобудінвест".

Однак, 3 серпня 2005 року державним реєстратором було відмовлено в проведені такої реєстрації, в зв'язку з невідповідністю відомостей засновників юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Позивачі вважали таку відмову незаконною, і просили визнати її неправомірною та зобов'язати Дунаєвецьку районну державну адміністрацію Хмельницької області провести державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ БКФ "Житлобудінвест".

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 1 вересня 2005 року, позов задоволено, зобов'язано державного реєстратора Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області провести державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ БКФ "Житлобудінвест" поданих учасниками даного товариства.

ОСОБА_1, як третя особа, звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду Хмельницької області і просив скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що порушує його права та охоронювані законом інтереси і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам в задоволені позовних вимог.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 1 листопада 2005 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та залишено без змін рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 1 вересня 2005 року

Не погоджуючись, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 1 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 1 листопада 2005 року і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали Державному реєстратору Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області перелік документів, необхідних для реєстрації нової редакції статуту ТОВ БКФ "Житлобудінвест". В проведенні реєстрації вказаним особам було відмовлено Державним реєстратором з посиланням на частину 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (755-15) , в якій зазначається, що підставами для відмови у проведені державної реєстрації юридичної особи є невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостями щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу зборів учасників товариства НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було створено (в рівних долях 50/50) ТОВ БКФ "Житлобудінвест". 12 березня 2003 року Дунаєвецькою районною державною адміністрацією було зареєстровано статут і установчий договір товариства та внесено відомості про його створення до Єдиного державного реєстру.

12 травня 2003 року, на зборах ТОВ БКФ "Житлобудінвест", було прийнято рішення про вступ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до складу засновників товариства, а також збільшення статутного фонду товариства і перерозподіл часток у статутному фонді, що вбачається з протоколу зборів учасників товариства НОМЕР_1.

У справі встановлено, що зборами учасників товариства від 16 червня 2005 року (протокол НОМЕР_3) ОСОБА_1, за невиконання обов"язків учасника товариства, передбачених статутом, та перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства, було виключено зі складу учасників ТОВ БКФ "Житлобудінвест" і за допущене зловживання службовим становищем, усунено від виконання обов"язків директора товариства.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що на час розгляду справи в суді рішення зборів товариства про виключення ОСОБА_1 із складу учасників товариства було чинним, а тому, при проведенні реєстрації змін до установчих документів ТОВ БКФ "Житлобудінвест" права ОСОБА_1 не були порушені.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) (із змінами та доповненнями) вказано, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Так, як вбачається з матеріалів справи, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження, скаржник посилався на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не внесли своїх вкладів, а, отже, засновниками товариства не було сформовано статутний фонд товариства в повному обсязі як це вимагає положення частини 2 статті 16 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) і не проводилось державної реєстрації змін до установчих документів у відповідності до положення статі 7 цього ж закону.

Посилаючись на вказані обставини скаржник стверджує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не стали членами ТОВ БКФ "Житлобудінвест", не мали прав голосу на загальних зборах учасників цього товариства, а тому не правомірно здійснили перерозподіл часток у статутному фонді.

З'ясування вказаних обставин є необхідним для правильного вирішення спору, оскільки згідно частини 2 статті 16 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) (у відповідній редакції) збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції у повній мірі не встановлено обставини, які мають значення для вирішення спору та не встановлення яких може призвести до неправильного вирішення справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 1 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 1 листопада 2005 року скасувати.