Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого -  судді  Харченка В.В., суддів: Берднік I.С., Васильченко Н.В.,  Кравченко О.О., Матолича С.В.,

при секретарі: Деревенському I.I., за участю представників суб'єкта касаційного оскарження Сябренко А.М., Левицької Г.I. та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Львові Кошового А.Л. та Красовського А.В., розглянувши в судовому  засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Львові про зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова на рішення Господарського суду Львівської області від 11 травня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2005 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2004 року Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Львові про стягнення суми 1009,75 грн. пенсії, виплаченої позивачем.  В процесі судового розгляду позивачем подано заяву № 3648/06-25 про зміну предмету позову, у відповідності до якої висунуто вимоги про спонукання відповідача до дій та зобов'язання відповідача прийняти до відшкодування суму 1009,75 грн., про що скласти акт звірки та подати його вищестоящій організації.

Позовні вимоги грунтувалися на тому, що громадянин Толкушин Ю.А.  одержав з коштів Пенсійного фонду зазначені суму пенсії, право на пенсію у вказаної особи виникло внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11 травня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2005 року в задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Львові про зобов'язання прийняти до відшкодування суми відмовлено.

Зазначені судові рішення мотивовані тим, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання визначає механізм відшкодування коштів на централізованому рівні.

Iншою підставою відмови у позові зазначені рішення визначають те, що на сьогоднішній день діє Угода про співробітництво у галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, ратифікована Верховною радою України 11.07.1995 р., згідно з якою відшкодування потерпілому шкоди, вчиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві, здійснюється стороною тієї держави, де стався страховий випадок.

Також судові рішення першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що позивачем не доведено підстав, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень та не надано витребуваних судом доказів.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова подало касаційну скаргу, у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 11 травня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2005 року скасувати та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема тим, що відповідач зобов'язаний  відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку в розмірах, визначених позивачем, в розмірі фактично виплаченої пенсії.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судами як першої так і апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до завіреної позивачем ксерокопії акту № 12 від 24.11.1977 р. про нещасний випадок на виробництві, вбачається, що на будівельному управління №3 тресту "Ярхимпромбуд", яке знаходилось в м. Ярославль, стався нещасний випадок з працівником Толкушиним Ю.А.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на підтвердження  обставини виплати  позивачем на підставі вказаного акту пенсії позивачем належних доказів не надано, на виконання вимог ухвал суду позивачем було надано лише довідку про виплачену пенсію та розрахунок боргу.

Судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлені обставини справи, яким дана належна правова оцінка. Суди обгрунтовано дійшли висновку про безпідставність позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова, оскільки вони не грунтуються на вимогах Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (2272-14) та  Порядком відшкодування витрат, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4 (z0376-03) .

Колегія суддів приймає до уваги, що громадянин, відносно відшкодування пенсії якого виник спір отримав ушкодження за межами України. Цій обставині дана належна правова оцінка при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції.

Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування  судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскільки касаційна скарга грунтується на тому, що позивачем було надано такі докази, з посиланням на можливість прийняття у якості доказу довідки позивача про виплачену пенсію, яку не було прийнято судами першої та апеляційної інстанцій, то, з огляду на вищенаведену обмеженість прав суду касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги вбачаються такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 11 травня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту оголошення.