ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С. В.
Гаманка О.I.
Загороднього А. Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Проценко О. О., за участю представника позивача
Добренкової Л. Г. та представника відповідача Самойленко Т. В.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого
акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний
комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 13 жовтня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 28 грудня 2005 року у справі за позовом
ВАТ "Марганецький ГЗК" до Марганецької об'єднаної державної
податкової інспекції про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и л а:
Відкрите акціонерне товариство "Марганецький
гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до Марганецької об'єднаної
державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 17.02.2005 року № 0000102301/0/00190911
про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за
грудень 2004 року в розмірі 9 121 628,0 грн. Заявою про зміну
позовних вимог від 29.04.2005 року позовні вимоги було змінено у
зв'язку з скасуванням зазначеного вище повідомлення-рішення в
результаті процедури адміністративного оскарження. В змінених
позовних вимогах позивач просив суд визнати недійсним друге
податкове повідомлення-рішення № 0000102301/1/00190911 від
25.04.2005 року про виявлення завищення суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість по декларації за
грудень 2004 року в розмірі 2 535 630,0 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
13.10.2005 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28.12.2005 року рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 13.10.2005 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ВАТ "Марганецький ГЗК" просить скасувати
винесені судами попередніх інстанцій рішення у зв'язку з
неправильним застосуванням норм матеріального права, та
задовольнити позовні вимоги, визнавши недійсним спірне податкове
повідомлення-рішення. Незаконність оскаржуваних судових рішень
скаржник обгрунтовує помилковістю застосування судами положень
статті 7, пункту 11.5 статті 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо
правильного застосування норм матеріального права, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Касаційна скарга ВАТ "Марганецький ГЗК", на думку колегії
суддів, підлягає задоволенню у зв'язку з порушенням судами першої
та апеляційної інстанцій вимог статті 7, пункту 11.5 статті 11
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що
призвело до ухвалення незаконних рішень, які підлягають
скасуванню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами, з урахуванням результатів процедури
адміністративного оскарження та на підставі Акту перевірки від
17.02.2005 року відповідачем було винесено податкове
повідомлення-рішення від 25.04.2005 року № 0000102301/1/00190911
про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на
додану вартість по декларації за грудень 2004 року в розмірі 2 535
630,0 грн.
Зазначене повідомлення-рішення винесене у зв'язку з тим, що
позивач у відповідності до укладеного контракту № 008040406180 А
від 13.08.2004 року з компанією "Huaweі technologіes іnvestment"
у жовтні 2004 року ввіз на митну територію України обладнання
стільникового зв'язку (системи оптичної передачі інформації).
Сплату ПДВ було відстрочено шляхом оформлення податкових векселів.
У листопаді 2004 р. згідно податкової декларації суми ПДВ за
векселями були включені до складу податкових зобов'язань. У грудні
2004 р. суми ПДВ, визначені в податковому векселі, були віднесені
до податкового кредиту, в т.ч. імпорт обладнання для систем
стільникового зв'язку на суму 2 535 630 грн. В подальшому це
обладнання було передано в оренду ЗАТ "Українські радіосистеми" за
договором № 239 від 01.09.2003 р.
На думку відповідача, оскільки на момент проведення перевірки
обладнання не було введено в експлуатацію, то сплачені при ввезені
суми ПДВ були віднесені до складу податкового кредиту
неправомірно. Відповідач вважає, що це обладнання не
застосовувалось в господарській діяльності і позивачем порушено
пункти 7.4.1 та 7.4.3 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, підприємством завищено податковий
кредит за грудень 2004р. на суму 2 535 630 грн.
З цим висновком відповідача погодились суди першої та
апеляційної інстанцій. Також судом апеляційної інстанції зроблено
висновок про те, що вартість зазначеного вище майна не відноситься
до складу валових витрат, а тому і сума ПДВ в розмірі 2 535 630,0
грн. - не відноситься до складу податкового кредиту.
Зазначені вище висновки відповідача і судів першої та
апеляційної інстанції є помилковими та такими, що не відповідають
вимогам статті 7, пункту 11.5 статті 11 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, виходячи з наступного.
Згідно пункту 7.4.3 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у разі, коли товари (роботи,
послуги) виготовлені та (або) придбані, частково використовуються
в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового
кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку
при їх виготовленні (придбанні), яка відповідає частці
використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних
операціях звітного періоду.
У відповідності до пункту 3.1.2 статті 3 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, об'єктом оподаткування
ПДВ є операції платників податку з ввезення (пересилання) товарів
на митну територію України. Згідно з пунктом 7.3.6 статті 7 цього
Закону, датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні
(імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації
із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.
При цьому, у відповідності до пункту 11.5 статті 11 Закону
платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну
територію України можуть за власним бажанням надавати органам
митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання,
один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий
надсилається органом митного контролю на адресу органу державної
податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій
надається платнику податку.
Сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми
податкових зобов'язань платника податку у податковому періоді, на
який припадає тридцятий календарний день з дня поставки такого
векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель
вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі,
окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках
податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в
якому вексель погашено. У наступному звітному (податковому)
періоді сума, що була зазначена у податковому векселі, включається
до складу податкового кредиту платника податку.
Згідно з пунктом 7.4.1 статті 7 Закону, податковий кредит
звітного періоду складається з сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на
додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у
звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних
фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу
податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків
введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав
платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного
періоду.
У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати
виробництва і обігу - сума будь-яких витрат платника податку в
грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, що здійснюються
як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Визначення терміну "господарська діяльність" містить у собі
пункт 1.32 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, у відповідності до якого це будь-яка діяльність
особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, у випадку, коли безпосередня участь такої
особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та
істотною.
Ввезене обладнання стільникового зв'язку було передано ЗАТ
"Українські радіосистеми" за договором оперативного лізингу № 239
від 01.09.2003 р., яке згідно пунктом 8.1 Договору виконало його
монтаж та спільно з позивачем ввело його в експлуатацію, після
чого наступили лізингові взаємовідносини, направлені на фактичне
отримання доходу, який фактично і отримував позивач, що
підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи,
тобто виконані всі вимоги статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, необхідні для віднесення сум
сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту.
Судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що
в бухгалтерському обліку скаржника вартість придбаного обладнання
віднесено до рахунку "Придбання основних засобів".
Зазначені суми ПДВ, на думку колегії суддів, вірно віднесені
позивачем до складу податкового кредиту, оскільки згідно з пунктом
7.4.1 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду
складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням основних фондів
чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку
на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у
звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних
фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу
податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків
введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав
платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного
періоду. Придбане скаржником обладнання стільникового зв'язку у
відповідності до укладеного контракту № 008040406180 А від
13.08.2004 року з компанією "Huaweі technologіes іnvestment",
відноситься до основних засобів, підлягає амортизації, у
відповідності до положень ст.8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, тому право скаржника на
податковий кредит виникає незалежно від строків введення його в
експлуатацію.
У відповідності до пунктів 7.7.1-7.7.3 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в
редакції, чинній на момент проведення перевірки і винесення
спірного повідомлення-рішення), суми податку, що підлягають сплаті
до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця
між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У строки,
передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник
податку подає органу державної податкової служби за місцем свого
знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у
цьому періоді податкове зобов'язання чи ні. У разі коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом
7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період. За бажанням платника
податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або
частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке
рішення платника податку відображається в податковій декларації.
До того ж колегія суддів приймає до уваги, що пункт 11.5
статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не містить в собі жодних умов щодо віднесення до
складу податкового кредиту сум ПДВ, що були зазначені в погашеному
податковому векселі, а визначає таке віднесення до складу
податкового кредиту у наступному періоді після віднесення цих сум
до податкового зобов'язання як безумовне. Оскільки Позивачем було
проведено погашення податкових векселів у межах строків,
зазначених Законом, відповідно у нього виникає право на віднесення
сум сплачених за векселями податкових зобов'язань з ПДВ до складу
податкового кредиту в наступному звітному періоді.
Посилання апеляційного господарського суду на відсутність у
позивача ліцензії у сфері телекомунікації, у відповідності до
Закону України "Про телекомунікації" ( 1280-15 ) (1280-15)
, колегія суддів
вважає необгрунтованим, оскільки відповідач не надав доказів
здійснення ВАТ "Марганецький ГЗК" господарської діяльності, яка
підлягає ліцензуванню у відповідності з зазначеним вище Законом.
Законодавство України не містить вимог стосовно наявності ліцензії
на передання обладнання стільникового зв'язку в оперативний лізинг
(оренду).
Посилання апеляційного господарського суду на те, що однією з
обов'язкових підстав для включення зазначеної суми ПДВ до складу
податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету
України, в той час як ПДВ в сумі 2 535 630,0 грн. до бюджету не
сплачений, колегія судді вважає помилковим, оскільки єдиною
підставою для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ є дані лише
податкової декларації платника податку, у відповідності до пункту
7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в чинній на момент проведення перевірки редакції. До
того ж матеріалами справи підтверджене фактичне погашення
податкових зобов'язань з ПДВ за податковими векселями за рахунок
зменшення податкового кредиту в листопаді 2004 року. Крім того,
положення пункту 11.5 статті 11 Закону не містять у собі подібної
вимоги при віднесенні до складу податкового кредиту сум ПДВ за
погашеними податковими векселями.
У відповідності до статті 229 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної інстанції має
право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної
інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи
встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної
інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що
призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З урахуванням зазначеного вище, судами першої та апеляційної
інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень було порушено вимоги
статті 7, пункту 11.5 статті 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що призвело до ухвалення
незаконних рішень, а тому вони підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Марганецький гірничо - збагачувальний комбінат" задовольнити;
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13
жовтня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 28 грудня 2005 року по справі № 37/133
(27/92) скасувати та постановити нове рішення.
Податкове повідомлення-рішення Марганецької об'єднаної
державної податкової інспекції від 25 квітня 2005 року №
0000102301/1/00190911 про виявлення завищення суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість по декларації за
грудень 2004 року в розмірі 2 535 630 грн. 00 коп. визнати
недійсним.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В. I.
Судді Білуга С. В.
Гаманко О. I.
Загородній А. Ф.
Заїка М. М.
З оригіналом згідно суддя Гаманко О. I.