ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
01.06.2006
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі: головуючого-судді: Бутенка В.І., суддів: Гончар Л.Я.,
Лиски Т.О., Панченка О.І., Сороки М.О., при секретарі: Липі В.А.,
за участю представників сторін гр. Ш., гр. Ц., розглянувши у
відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження
адміністративну справу за касаційною скаргою приватного
підприємства виробничо-комерційної фірми "Злагода", м. Ужгород, на
рішення господарського суду Закарпатської області від 10 жовтня
2005 року і ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 23 грудня 2005 року у справі за позовом Закарпатського
обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до
приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Злагода"
(далі - ПП ВКФ "Злагода") про стягнення 7660 грн. штрафних
санкцій, В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2005 року Закарпатське обласне відділення Фонду
соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду
Закарпатської області з позовом до ПП ВКФ "Злагода" про стягнення
7660 грн. штрафних санкцій. Позовні вимоги мотивовані тим, що
відповідачем, на порушення ст. 19 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, не
виконано норматив по створенню трьох робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим позивач
просив стягнути вищевказану суму штрафних санкцій
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
10.10.2005 позов Закарпатського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів до ПП ВКФ "Злагода" про стягнення
7660 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для
інвалідів у 2004 році задоволений повністю.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від
23 грудня 2005 року зазначене вище рішення суду першої інстанції
залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями господарського суду Закарпатської
області і Львівського апеляційного господарського суду,
ПП ВКФ "Злагода" подала касаційну скаргу, в якій вказує, що
вказані рішення судів підлягають скасуванню з прийняттям нового
рішення, яким необхідно відмовити в позові з мотивів неправильного
застосування норм матеріального права, оскільки відповідно до
ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів" ( 875-12 ) (875-12)
та п. 10 Положення про робоче місце інваліда
і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 03.05.95 N 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
,
обов'язок працевлаштування інвалідів покладається на органи
працевлаштування, а не на підприємства.
Касатор, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначав, що безпосереднє
створення робочого місця для працевлаштування інваліда
здійснюється в кожному окремому випадку спеціально для конкретної
особи, а тому необхідно, щоб органи працевлаштування направляли
інвалідів на підприємства з метою створення для них робочих місць.
Заслухавши доповідача, осіб, які з'явились у судове
засідання, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Задовольняючи позовні вимоги Закарпатського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів, суди як першої,
так і апеляційної інстанцій обґрунтовували свої рішення тим, що
відповідач не створив робочі місця для інвалідів, тому повинен
нести відповідальність за ст.ст. 18-20 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
. Проте з
такими висновками не можна погодитися.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
встановлено для підприємств
(об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону ( 875-12 ) (875-12)
,
працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення України,
місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями
інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче
місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі -
Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 03.05.95 N 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
, зі змінами та доповненнями,
внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002
N 19 ( 19-2002-п ) (19-2002-п)
, - це окреме робоче місце або ділянка
виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та
організації, незалежно від форм власності та господарювання, де
створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно
відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів
відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією
підприємства за участю представників МСЕК, органів
Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено
в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3).
Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для
інвалідів і включають їх до колективного договору (п. 5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію
шляхом працевлаштування інваліда. Закон ( 875-12 ) (875-12)
зобов'язує
відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити
робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному
договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи
соціального захисту населення та відділення Фонду соціального
захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче
місце і працевлаштувати інваліда.
За ст. 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
керівники підприємств
(об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності
і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів
несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Позивач вимоги закону виконав. Згідно зі звітом про
зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік (а.с. 4)
передбачив 3 робочих місця для штатних працівників інвалідів,
створених відповідно до 4-відсоткового нормативу. Із них фактично
працювала тільки 1 особа.
Господарські суди не звернули увагу на те, що обов'язок
відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується
його обов'язком їх працевлаштувати.
Враховуючи, що фактичні обставини судами встановлені
правильно, проте неправильно застосовані норми матеріального
права, колегія суддів вважає за необхідне постановлені судові
рішення скасувати й постановити нове рішення про відмову в
задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу приватного підприємства
виробничо-комерційної фірми "Злагода" задовольнити.
Рішення господарського суду Закарпатської області від
10 жовтня 2005 року і ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 23 грудня 2005 року - скасувати.
В задоволенні позову Закарпатського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства
виробничо-комерційної фірми "Злагода" про стягнення 7660 грн.
штрафних санкцій відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.