Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного 

Суду України у складі:

головуючого                          Кривенка В.В.,

суддів:                              Гриціва М.І., Гусака М.Б., 

                                     Коротких О.А., Кривенди О.В., 

                                     Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., 

                                     Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., 

                                     Тітова Ю.Г.,-

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Суеста" (далі - Товариство) до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра України), за участю прокурора Донецької області, про визнання протиправними і скасування наказів,

У квітні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати наказ Держгеонадра України від 2 листопада 2012 року № 532 "Про анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами" (далі - наказ № 532) в частині зупинення дії наданого Товариству дозволу від 27 грудня 2011 року № 5440 на видобування піску родовища Севастопольське-1, а також наказ від 11 грудня 2012 року № 607 "Про анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень" (далі - наказ № 607) в частині анулювання дії зазначеного дозволу.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 14 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 15 січня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Товариство, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом частини другої статті 26 Кодексу України про надра, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 15 січня 2014 року та прийняти нове судове рішення.

На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2013 року, 19 лютого та 11 березня 2014 року (№№ К/800/39918/13, К/800/11903/13, К/800/63164/13 відповідно).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, вирішуючи питання щодо відповідності наказу Держгеонадра України про анулювання дозволу на користування надрами вимогам частини другої статті 26 Кодексу України про надра, зокрема правомірності припинення права користування надрами у позасудовому порядку, виходив із відсутності доказів виявлення Товариством незгоди із анулюванням дозволу після зупинення його дії.

Водночас у справах, на рішення в яких посилається Товариство, обґрунтовуючи наявність неоднакового застосування вищезазначеної норми права, суд касаційної інстанції висновків про протиправність самостійного анулювання Держгеонадра України дозволів на користування надрами без звернення до суду дійшов з огляду на встановлення наявності незгоди надрокористувачів із припиненням відповідних прав.

Отже, ухвалення касаційним судом різних за змістом судових рішень стало наслідком встановлення різних обставин справ, тому підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Суеста" відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.