Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртранснафта"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач –Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" звернувся до суду з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2010 №0003314120/0, від 15.12.2010 №0003464120/1, від 17.02.2011 №0000464120/2.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що висновки викладені в акті планової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 від 15.09.2010 №450/41-20/31570412 (далі - акт перевірки) не відповідають чинному законодавству, не мають належного обґрунтування на підставі чого податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010 №0003314120/0, від 15.12.2010 №0003464120/1, від 17.02.2011 №0000464120/2 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідач –Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків - заперечувала проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

04.07.2011 ухвалою суду призначено судово-бухгалтерську експертизу та зупинено провадження у справі до закінчення проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз зазначеної експертизи та отримання її висновків.

Ухвалою суду від 13.01.2012 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

27.02.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження. Представники сторін проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували, тому з урахуванням ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено планову документальну виїзну перевірки Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010, за результатами якої складено Акт від 15.09.2010 №450/41-20/31570412.

Як вбачається з Акту перевірки, Відповідач в ході перевірки дійшов висновку про порушення Позивачем п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.2.15 п. 4.2, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п. 8.1.1 п.п. 8.1.2. п.п. 8.1.3, пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР, що призвело до заниження Позивачем податку на прибуток на суму 8672000,00грн.

На підставі акту перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010 №0003314120/0, яким позивачу донараховано зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 14864868,00грн, (за основним платежем на суму. 8672000,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6192868,00 грн.).

Зазначене податкове повідомленні–рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Відповідачем за результатами розгляду скарги прийнято рішення від 26.11.2010 №15803/10/25-022, яким скасовано податкове повідомлення-рішення в частині основного платежу в сумі 195937,36грн та відповідно штрафні (фінансові) санкції.

Також, за результатами первинної скарги Позивача, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010 №0003464120/1, яким позивачу донараховано зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 14570961,96 грн. ( за основним платежем на суму 8476062,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6094899,32грн.).

Вказане податкове повідомлення-рішення також було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Рішення ДПА у м. Києві від 31.01.2011 №807/10/25-114 про результати розгляду повторної скарги скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010 №0003314120/0 та податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010 №0003464120/1 в частині визначення податкових зобов’язань по взаємовідносинах Позивача з ТОВ "Петролеум Трейд-К" та ТОВ "Статус-Груп", в іншій частині податкові повідомлення рішення залишено без змін.

За результатами повторної скарги Позивача Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011 №0000464120/0, яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 13426193,30грн. (за основним платежем на суму 7684264,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5741929,10 грн.

За результатом повторної скарги Позивача ДПА України прийнято рішення, яким зазначені податкові повідомлення-рішення, з урахуванням попередніх змін, залишено без змін, а скаргу без задоволення.

24.02.2012 в судовому засіданні позивачем повідомлено про зміну організаційно-правової форми ВАТ "Укртранснафта" на Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме статуту позивача (т.1 а.с. 49-63) ПАТ "Укртранснафта" утворено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.06.2001 №256-р "Про утворення ВАТ "Укртранснафта" (256-2001-р) та рішення спостережної ради НАК "Нафтобаз України" від 28.07.2001 (протокол №7) внаслідок реорганізації шляхом злиття ДАТ "Магістральні нафтопроводи "Дружба" (м. Львів) та ДАТ "Придніпровські магістральні нафтопроводи" (м. Кременчук).

ВАТ "Укртранснафта" є правонаступником державних акціонерних товариств "Магістральні нафтопроводи "Дружба" (м. Львів) та "Придніпровські магістральні нафтопроводи" (м. Кременчук).

Пунктом 4.10 статуту визначено, що ВАТ "Укртранснафта" у відповідності до чинного законодавства України та в порядку, передбаченому, статутом має право утворювати філії, представництва, інші відокремлені структурні підрозділи та дочірні підприємства. Створені ВАТ "Укртранснафта" філії, представництва, інші відокремлені структурні підрозділи та дочірні підприємства можуть наділятися основними засобами та обіговими коштами, які належать ВАТ "Укртранснафта".

Як вбачається з матеріалів справи Позивач, крім інших має наступні відокремлені структурні підрозділи: Філія магістральні нафтопроводи "Дружба" ВАТ "Укртранснафта" (адреса: м. Львів, вул. Липинського, 12) та Лисичанське районне нафтопровідне управління Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»ВАТ "Укртранснафта".

Враховуючи викладене, задекларована податкова звітність позивача за перевіряємий період мала складатись з врахуванням даних фінансової звітності зазначених відокремлених підрозділів з використанням єдиної облікової політики для подібних операцій та інших подій за схожих обставин.

Судом встановлено, що між ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" ( далі – Постачальник) та Позивачем (далі –Споживач) укладено Договір від 01.06.2007 №37 про постачання електричної енергії (т. 1 а.с. 97-101).

Додатком до договору від 01.06.2007 №37 "Порядок розрахунків" (т. 1 а.с. 125-126) передбачено, що розрахунки за електричну енергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за показами розрахункових приладів обліку за діючими тарифами відповідно до тарифних груп та класів напруги кожного приєднання. Оплата споживчої в розрахунковому період активної електроенергії здійснюється плановими платежами (наростаючим підсумком) у наступному порядку:

- протягом 7 днів з початку розрахункового періоду не менше 25% від вартості обсягу електроенергії, постачання якої на даний розрахунковий період обумовлене Договором,

- протягом 14 днів з початку розрахункового періоду не менше50% від вартості обсягу електроенергії, постачання якої на даний розрахунковий період обумовлене Договором,

- протягом 21 дня з початку розрахункового періоду не менше 75% від вартості обсягу електроенергії, постачання якої на даний розрахунковий період обумовлене Договором,

- протягом 28 днів з початку розрахункового періоду не менше50% від вартості обсягу електроенергії, постачання якої на даний розрахунковий період обумовлене Договором.

Так, в матеріалах справи наявні повідомлення про рівень відкоригованих договірних величин обсягу споживання електричної енергії та електричної потужності (додаток до договору постачання електричної енергії), повідомлення про рівень відкоригованих договірних величин обсягу споживання електричної енергії (т.1 а.с. 150-151).

Як вбачається з акту перевірки, в декларації за 2009 рік ЛРНУ Філії "ПДНМ" ВАТ "Укртранснафта" у складі валових витрат по рядку 04.1 відображено вартість використаної електроенергії в сумі 3942294,00 грн. та суму авансів сплачених по розрахунках з постачальником електроенергії в сумі 801658,00 грн. При цьому суму авансів, сплачених підприємством, визначено в розмірі дебіторської заборгованості по розрахунках за електроенергію станом на 01.01.2010., яка склала 801659,00 грн. (без ПДВ), при цьому не зменшивши її на суму дебіторської заборгованості станом на початок періоду (станом на 01.01.09) в сумі 473997,00 грн. на підставі викладеного Відповідач дійшов висновку про завищення Позивачем валових витрат в декларації за 2009 рік на суму 473997,00 грн.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, (п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (п.п. 11.2 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

З системного аналізу викладеного вбачається, що валові витрати можуть підтверджуватись: документом, що засвідчує списання грошових коштів в оплату вартості (робіт, послуг) або їх придбання за готівкові кошти; документом, що засвідчує оприбуткування товарів або фактичного отримання результатів робіт (послуг).

Згідно ч. 4 п.п. 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону №283/97-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, формування валових витрат вважається необґрунтованим тільки у разі, коли нормами Закону №283/97-ВР (283/97-ВР) (зокрема пунктами 5.3 - 5.8) встановлені обмеження чи є пряма заборона щодо віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних рахунків-фактур, зведених відомостей витрат на оплату електроенергії (помісячно) (додатки №5, 6) ЛРНУ Філії "ПДМН"ВАТ "Укртранснафта" у 2009 році отримано від постачальників та використано електроенергії на загальну суму 43386063,07 грн. (без ПДВ) у тому числі витрачено на виробничі потреби 3942293,77грн.

Судом встановлено та сторонами у справі не заперечується, що позивачем фактично сплачено ТОВ "Луганське енергетичне об’єднання" суму авансів по розрахунках з постачальником електроенергії в сумі 801658,00грн.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону №283/97-ВР визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що визначені у цьому Законі, не дозволяється.

Оскільки вказаним законом не встановлені обмеження для віднесення витрат, у разі списання коштів з банківських рахунків на оплату встановлених планових платежів за договором про постачання електричної енергії, до складу валових витрат, висновок відповідача про завищення Позивачем валових витрат в декларації за 2009 рік на суму 473997,00грн., суд вважає необґрунтованим.

На виконання ухвали суду від 04.07.2011 про призначення судово-економічної експертизи по справі №2а-6330/11/2670 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено судово-економічну експертизу та надано висновок №8212/11-45, який долучено до матеріалів справи.

Як вбачається зі змісту зазначеного висновку, висновки акту №450/41-02/31570412 від 15.09.2010 в частині завищення витрат в розмірі 473998,72 грн. по розрахунках за електроенергію - документально не підтверджено.

При цьому суд звертає увагу, що під час проведення призначеної судом експертизи встановлено, що враховуючи аванси станом на 01.01.2009 в сумі 473998,72 грн., відповідно до наданих даних щодо отриманої та використаної електроенергії за 2009 рік, загальна сума понесених витрат в оплату за електроенергію на виробничі потреби за період з 01.04.2009 по 31.12.2009 (період, який перевірявся) складає 3 454 949,35 грн. (в тому числі аванси в сумі 473998,72 грн.), з яких відповідно до актів виконаних робіт вартість використаної електроенергії складає 2 653 289,93 грн. тобто станом на 01.01.2010 виникає дебіторська заборгованість в розмірі 801 658,00 грн., яка згідно діючого законодавства України включається до складу валових витрат за відповідний період.

Дані щодо сум отриманої та використаної електроенергії, а також дані стосовно фактичної сплати за електроенергію ЛРНУ Філією "ПДМН" ВАТ "Укртранснафта" за 2009 рік відповідають даним, які наведені в наданих історіях за відповідні періоди 2009 року по кожному контрагенту ЛРНУ Філією "ПДМН" ВАТ "Укртранснафта".

Оскільки судом встановлено, що станом на 01.01.2010 у позивача виникла дебіторська заборгованість в розмірі 801 658,00 грн., яка позивачем була включена до складу валових витрат за відповідний період, тобто висновок відповідача про завищення Позивачем валових витрат в декларації за 2009 рік на суму 473997,00грн. є необґрунтованим, а відтак суд дійшов висновку щодо доцільності задоволення вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2010 №0003314120/0.

Також, Відповідачем в ході перевірки встановлено порушення Позивачем п. 3.1 ст. 3 пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР, що призвело до завищення Філією "Магістральні нафтопроводи "Дружба"ВАТ "Укртранснафта" амортизаційних відрахувань, за перевіряємий період на загальну суму 30821073,90 грн., із них:

- 22198221,28 грн. за рахунок нарахування амортизаційних відрахувань за ставкою 1,25% на основні засоби І групи які не підлягають приватизації та були передані Філії "МН "Дружба" ВАТ "Укртранснафта" у користування згідно з рішенням органу центральної виконавчої влади, а саме розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.06.2001 №256-р (256-2001-р) ;

- 8622856,62 грн.. у зв’язку з нарахуванням амортизаційних відрахувань за ставкою 2% на основні засоби І групи (нафтопровід Жулин-Надвірна та споруди, що його обслуговують), які не використовувались у господарській діяльності підприємства.

Судом встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про утворення ВАТ "Укртранснафта" від 23.06.2001 №256-р (256-2001-р) передано у користування ВАТ "Укртранснафта" майно магістральних і розподільних нафтопроводів.

Суд вважає необґрунтованим твердження позивача, що передані ВАТ "Укртранснафта" за розподільчим балансом основні фонди – магістральні нафтопроводи України не є безоплатно отриманими виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.6 Положення про філію "МН "Дружба"ВАТ "Укртранснафта", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Укртранснафта" (додаток до протоколу №11 від 10.08.2009) МН "Дружба" має неповний баланс, який є складовою частиною зведеного балансу ВАТ "Укртранснафта", доходи та витрати МН "Дружба" є складовими доходів та витрат ВАТ "Укртранснафта".

Судом встановлено, що 19.11.2001 між НАК "Нафтогаз Україна" та ВАТ "Укртранснафта" укладено угоду №14/1017 про використання державного майна, яке не підлягає приватизації, відповідно до якої НАК "Нафтогаз України" передає, а ВАТ "Укртранснафта" приймає на себе зобов’язання щодо виконання функцій оперативного управління державним майном, яке не підлягає приватизації і знаходиться на балансі ВАТ "Укртранснафта".

Зазначеною угодою передбачено, що ВАТ "Укртранснафта" під час здійснення функцій оперативного управління Майном, яке є предметом цієї угоди додержується обмежень щодо володіння, користування та розпорядження майном відповідно до цієї угоди (стаття 1).

При цьому статтею 2 угоди визначено, що ВАТ "Укртранснафта" самостійно приймає рішення з усіх питань діяльності та поточного ремонту майна, включаючи технічні питання та такі, що пов’язані з відновленням майна.

При цьому п. 3.1 статті 3 Угоди визначено, що отримані від використання майна доходи належать ВАТ "Укртранснафта" за винятком встановленого цим договором державної частки чистого прибутку та частки амортизаційних відрахувань, які одержано від використання майна. Державна частка прибутку становить 50% чистого прибутку, який отримано від використання майна. Товариству ВАТ "Укртранснафта" надається право використовувати державну частку прибутку без її перерахування до бюджету в розмірах, визначених річними планами реконструкції та технічного розвитку, за погодженням з НАК "Нафтобаз України"(п. 3.2 Угоди).

Відповідно до акту прийому-передачі державного майна, яке не підлягає приватизації і знаходиться на балансі ВАТ "Укртранснафта", залишкова вартість майна станом на 01.01.2001 складає 890286,90 тис. грн.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що у 2001 році відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.06.2001 р. № 256-р "Про утворення ВАТ "Укртранснафта" (256-2001-р) та рішення спостережної ради Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 28.07.2001 р. (протокол № 7) внаслідок реорганізації шляхом злиття Державного акціонерного товариства "Магістральні нафтопроводи "Дружба" (м. Львів) (далі - ДАТ МН "Дружба"), код ЄДРПОУ 00137561, та Державного акціонерного товариства "Придніпровські магістральні нафтопроводи"(м. Кременчук) (далі - ДАТ "ПДМН"), код ЄДРПОУ 00138939, було утворено Відкрите акціонерне товариство "Укртранснафта"(далі - ВАТ "Укртранснафта").

До державної реєстрації ВАТ "Укртранснафта" ДАТ "МН "Дружба" та ДАТ "ПДМН" існували як два самостійні підприємства та у формі державних підприємств, заснованих на державній власності. Згідно з статутами майно підприємств було державною власністю і закріплювалося за ними на правах повного господарського відання.

Відповідно до ст. 136 ЦК України право господарського відання - це речове право суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 59 Господарського кодексу України у разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок такого злиття.

З системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що всі майнові права державних акціонерних товариств "Магістральні нафтопроводи "Дружба" (м. Львів) та "Придніпровські магістральні Нафтопроводи" (м. Кременчуг) перейшли до ВАТ "Укртранснафта".

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону,

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Так, згідно з підпунктом 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 283/97-ВР, амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення та вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Отже, з системного аналізу норм Закону № 283/97-ВР (283/97-ВР) вбачається, що в податковому обліку амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів

Відповідно до п. 22.8 ст. 22 Закону №283/97-ВР балансова вартість основних фондів, які згідно зі ст. 8 цього Закону підпадають під визначення груп 1, 2, 3 введених в експлуатацію до набрання чинності цим законом визначається на рівні їх залишкової вартості за станом на момент набрання чинності цим Законом з включенням їх до відповідної групи основних фондів з метою подальшої амортизації.

Суд звертає увагу, що Державне підприємство «Придніпровські магістральні нафтопроводи»було зареєстровано розпорядженням Кременчуцької міськради народних депутатів Полтавської області № 1455/16 від 23.09.1993, Державне підприємство «Магістральні нафтопроводи «Дружба»було зареєстровано Львівським міськвиконкомом 24.02.1997, свідоцтво № 00137561.

Згідно з абз. З ч. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.06.2006 № 185-V (185-16) майно, передане державним комерційним підприємствам, установам, організаціям, є об'єктом управління державної власності, отже, повноваження, пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням такими об'єктами, реалізує держава, як їх власників в особі уповноважених суб'єктів.

Тобто, право власності на майно, яке закріплено за ВАТ "Укртранснафта" на праві господарського відання і знаходиться у нього на балансі, належить компетентному органу державної влади - Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України"

Оскільки зазначені основні фонди, перебувають на балансі ВАТ "Укртранснафта", введені в експлуатацію до 01.01.2002, їх балансова вартість рахується за відповідні періоди по кожному об’єкту, який зареєстрований за інвентарним номером за Єдиною системою кодування об’єктів обліку державного майна, використовуються у господарській діяльності Позивача та відповідно до вимог ст. 8 Закону №283/97-ВР позивачем витрати на поліпшення визначених основних фондів (які раніше рахувались на балансі ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба»), поступово віднесені на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених цією статтею, висновок Відповідача щодо порушення Позивачем п.п.4.2.15 п.4.2 ст. 4, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, а саме: завищення Філією "МН "Дружба" суми амортизаційних відрахувань, що були передані у складі часткової декларації по податку на прибуток головному підприємству ВАТ "Укртранснафта" на загальну суму 22 198 221,28 грн., суд вважає не обґрунтованим.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що Філія "МН "Дружба" протягом 2 квартал 2009 року -1 квартал 2010 року нараховувала амортизаційні відрахування за ставкою 2% на основний засіб 1 групи, а саме: нафтопровід Жулин-Надвірна.

Як вбачається з матеріалів справи між ВАТ "Укртранснафта"(покупець) та ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття"(продавець) укладено договір купівлі-продажу від 10.03.2003 №207/1, відповідно до умов якого продавець зобов’язується продати, а покупець прийняти та оплатити товар –трубу електрозварну прямошовну, кількість та асортимент якої вказано в специфікації, що міститься в Додатку №1, який є не від’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору загальна сума договору становить 34251457,94 грн., розрахунок за проданий товар за погодженням сторін проводиться поетапно (п. 2.4 Договору). Розрахунки здійснюються Покупцем після здачі нафтопроводу Жулин-Надвірна в експлуатацію та по закінченню першого місяця з моменту початку надання Покупцем Продавцю послуг з перекачки нафти.

Також, з матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, фактично нафтопровід (як основний засіб 1 групи) не може проводити господарську діяльність з метою отримання доходу без нафтопереробного заводу ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" та залежить від його поставок. Протягом періоду з 3 кварталу 2005 року (період введення нафтопроводу в експлуатацію) по 1 квартал 2010 року, нафтопровід "Жулин-Надвірна" знаходився в режимі утримання в безпечному стані.

Суд вважає необґрунтованим висновок відповідача, що нафтопровід "Жулин-Надвірна" знаходиться на консервації виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, нафтопровід "Жулин-Надвірна", який є складовою магістрального трубопроводу, відноситься до основних засобів І групи, введений в експлуатацію з 3 кварталу 2005 року, рахується за інвентарним номером за Єдиною системою кодування об’єктів обліку державного майна №12659021033001500180, загальна балансова вартість складає 89998534,88 грн.

Організаційні основи та єдиний порядок підготовки до консервації, проведення консервації та розконсервації основних виробничих фондів підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також засновані на державній власності встановлене "Положенням про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1997 №1183 (1183-97-п) , відповідно до п. 7 якого, підставою для консервації та розконсервації основних фондів підприємств є акт Кабінету Міністрів України – для підприємств заснованих на державній власності, крім підприємств, установ Державної кримінально-виконавчої служби. Проект такого акту подає в установленому порядку орган, уповноважений управляти майном таких підприємств.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази наявності такого акту щодо знаходження нафтопроводу "Жулин-Надвірна" на консервації.

Як вбачається з експертного висновку, згідно з наданих на дослідження актів інвентаризації нафти в лінійній частині нафтопроводів філії "Магістарльні нафтопроводи "Дружба" ВАТ "Укртранснафта" за підписом членів комісії по дільниці нафтопроводу Долина-Надвірна, визначений об’єм наявності технологічних витрат нафти за відповідні періоди.

Тобто експертом встановлено, що в лінійній частині нафтопроводів філії "Магістарльні нафтопроводи "Дружба" ВАТ "Укртранснафта" по дільниці нафтопроводу Долина-Надвірна, яка є складовою нафтопроводу Жулин-Надвірна, визначається гранична величина втрати нафти, що за встановленими технологічними регламентами (режимами) параметрів роботи обладнання нафтогазопромислового об’єкту, за умови дотримання технологічних процесів діючих норм, правил та інструкцій.

Термін магістральний трубопровід законодавчо визначений у Законі України від 15.05.1996 N192/96-BP (192/96-BP) "Про трубопровідний транспорт", магістральний трубопровід –це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.

Статтею 16 Закону N192/96-BP визначено обов’язок підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту забезпечувати: дотримання діючих норм і правил безпеки та технічної експлуатації трубопроводів, правил пожежної охорони та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно п. 9.1 стандарту СОУ МПЕ 60.3-00013741-003:2008, під час експлуатації дільниці МН (НПС) в режимі утримання в безпечному стані, для оцінки достатності вжитих заходів для збереження технічного стану об’єктів проводять перевірку обладнання .

Відповідно до п. 10.1 Стандарту переведені з режиму транспортування в режимі утримання в безпечному стані дільниці МН та НПС підлягають плановим оглядам і перевіркам згідно складеним і затвердженим графікам. При планових перевірках здійснюється відновлення захисту, проводиться оцінка технічного стану ділянки і елементів обладнання, працездатність обладнання.

Враховуючи специфіку об’єктів лінійної частини МН, під час експлуатації лінійної частини МН в режимі утримання в безпечному стані фактично необхідно виконувати комплекс робіт з технічного о обслуговування вказаних об’єктів згідно з вимогами чинних нормативних документів в обсягах, як і при експлуатації лінійної частини МН і НПС в режимі транспортування.

Згідно з пп. 8.1.4 Закону під терміном «невиробничі фонди»слід розуміти капітальні активи, що не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Враховуючи, що під час експлуатації лінійної частини нафтопровід "Жулин-Надвірна" в режимі утримання в безпечному стані фактично необхідно виконувати комплекс робіт з технічного обслуговування вказаних об’єктів згідно з вимогами чинних нормативних документів в обсягах, як і при експлуатації лінійної частини МН в режимі транспортування, висновок відповідача, про порушення Позивачем п.п.8.1.4 п.8.1 ст. 8 Закону № 283/97-ВР, що призвело до завищення Філією "Магістральні нафтопроводи "Дружба"ВАТ "Укртранснафта" амортизаційних відрахувань, за перевіряємий період на 8622856,62 грн., у зв’язку з нарахуванням амортизаційних відрахувань за ставкою 2% на основні засоби І групи (нафтопровід Жулин-Надвірна та споруди, що його обслуговують), які не використовувались у господарській діяльності підприємства є необґрунтованим.

Щодо віднесення до складу валових витрат – витрат на оплату ТОВ "СМД-Інвест" виконаних робіт по капітальному ремонту нафтопроводу "Броди-Держкордон" слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ "СМД-Інвест" укладено договір від 27.04.2009 №24-04/09, відповідно до умов якого ТОВ "СМД-Інвест" бере на себе зобов’язання виконати капітальний ремонт анодних контурів заземлення СКАЗ на 119 км., 237 км, 308 км, нафтопроводу "Броди-Держкордон".

Як вбачається з акту перевірки, (т. 1 а.с. 34) до перевірки надано:

- акти виконаних робіт за формою №КБ-2,

- податкові та видаткові накладні, на підставі яких Позивачем включено до податкового кредиту в декларації по податку на додану вартість за листопад 2009 року суму 275686,00 грн., витрати в сумі 1378430,00грн віднесено до складу валових витрат Позивача та відображено в декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2009 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що розрахунки між Позивачем та ТОВ "СМД-Інвест" проводились у безготівковій формі, в період, що перевірявся Позивачем перераховано ТОВ "СМД-Інвест" кошти в сумі 1654116,00 грн. (в.т.ч. ПДВ в сумі 275686,00 грн).

Суд звертає увагу, що правильність оформлення зазначених первинних бухгалтерських документів Відповідачем не оспорюється, відтак, суд дійшов висновку, що зазначені документи в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ (996-14) та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 (z0168-95) , є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки встановлено, що Згідно "Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", ТОВ "СМД-Інвест" взято на податковий облік в органах державної податкової служби Новомосковській ОДПІ у Дніпропетровській області 04.11.2005р. Стан платника - "основний платник" з ознаками "вигодотранспортуючого суб'єкта".

Основними видами діяльності підприємства є: інші види гуртової торгівлі; виробництво будівельних металевих конструкцій; будівництво будівель; будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; монтаж металевих конструкцій; діяльність у сфері інжинірингу.

В періоді, що перевірявся, по ТОВ "СМД-Інвест" рахувались наступні дані:

Засновник - ОСОБА_1 (іпн.№ НОМЕР_1), який одночасно засновником ще 4-х підприємств, з яких 3 підприємства відносяться до "групи ризику (припинено (ліквідовано), відсутнє за місцезнаходженням). Директор, головний бухгалтер - одна й та ж особа.. Юридична адреса: М.Новомосковськ, вул. Радянська. Фактична адреса: м. Новомосковськ, вул. Радянська, 35. Статутний фонд - 120 000,00грн.

Додаток К1/1 до Декларації з податку на прибуток за І півріччя 2009р. ТОВ "СМД Інвест" до органів ДПС не подавався, що вказує на відсутність основних засобів, транспортних та матеріальних запасів та виробничих активів, необхідних для здійснення господарські діяльності.

Згідно податкового розрахунку комунального податку за II квартал 2009р. кількість працюючих на ТОВ "СМД-Інвест" - 13 осіб.

На підставі викладеного відповідачем встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності ТОВ "СМД Інвест", а саме: відсутність основних фондів, оборотних коштів, складських приміщень, матеріальних запасів, виробничих активів та транспортних засобів при зазначених обсягах виконаних ремонтних робіт, що свідчить про неможливість ТОВ "СМД Інвест" здійснювати самостійну фінансово-господарську діяльність.

Судом встановлено, що перевірка правильності подання податкової звітності ТОВ «СМД-Інвест»не проводилась, а відтак не муже бути підставою для накладення штрафних санкцій до контрагентів вказаних осіб.

Також, як вбачається з акту перевірки, Позивачем до перевірки не надано ліцензію на здійснення ТОВ "СМД Інвест" ремонтних робіт підвищеної небезпеки на нафтопроводах та документи, що підтверджують розхід матеріальних ресурсів Позивача на виконання ремонтних робіт, передбачених договором.

Також, як вбачається з акту перевірки в актах виконаних підрядних робіт ТОВ "СМД-Інвест" включені витрати по перевезенню працівників будівельно-монтажних організацій автомобільним транспортом та витрати, пов'язані з відряджанням працівників підрядних організацій на будови. Дані витрати не включені в локальні кошториси. Загальна сума даних витрат становила -282 826,00грн.

Оскільки витрати на перевезення і відряджання підрядних працівників не включено до локальних кошторисів, а у ТОВ "СМД-Інвест" відсутні будь-які транспортні засоби, до перевірки до розрахунків вищезазначених витрат Філією "МН "Дружба" не представлено первинних документів, які б підтвердили фактичне здійснення даних витрат підприємством ТОВ "СМД-Інвест", а саме: дорожні листи із зазначенням пунктів перевезення працівників та виду транспорту, документи на оплату пального, відрядні посвідчення працівників, документи на оплату за проживання в готелі та інше.

На підставі викладеного, в ході перевірки Відповідачем встановлено, що до перевірки не представлено документів на фактичне виконання ремонтних робіт ТОВ "СМД-Інвест" на 119км, 236км, 245км, 308км нафтопроводу "Броди-Держкордон", а саме, належним чином оформлені Довідки за формою КБ-3 та акти виконаних робіт за формою №КБ-2в, підтверджуючі документи на розхід матеріальних ресурсів та витрати на транспортування і відрядження підрядних працівників, а також дозвільні документи ТОВ "СМД-Інвест" на здійснення ремонтних робіт підвищеної небезпеки на нафтопроводах.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу, що відповідно до розділу 3 договору зазначено, що для виконання робіт Виконавець за згодою замовника залучає субпідрядні організації, а відтак твердження позивача, що перевезення і відряджання підрядних працівників відбувалось субпідрядними організаціями суд вважає обґрунтованим.

Як вбачається з акті перевірки, Позивачем до перевірки, крім зазначеного, надано:

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою №КБ-3 за червень 2009 року на загальну суму 1654116,00 грн., в т.ч ПДВ 275686,00 грн.

- копію ліцензії АВ №356784, виданої Міністерством регіонального розвитку та будівництва України для здійснення будівельної діяльності.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, (п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п. 5.11. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Тобто, для віднесення до складу валових витрат сум сплачених платником податку коштів (здійснених витрат), платнику податку необхідно підтвердити здійснення ним таких витрат відповідними розрахунковими документами та не віднесення таких витрат до переліку видів витрат, які не включаються до складу валових витрат, передбачений п. 5.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) . Будь-які обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих обмежень, які передбачені п. 5.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) , законодавством не передбачено.

В ухвалах Вищого адміністративного суду України від 9 вересня 2010 року №К-338/08, від 15 липня 2010 року №К-22820/08, від 22 вересня 2010 року №9900/07, від 27 квітня 2010 року №19295/07 зауважено, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

З аналізу викладеного, оскільки сума віднесена до валових витрат підтверджена відповідними бухгалтерськими документами, висновок відповідача про п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1 та п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із внесеними змінами та доповненнями (далі Закон № 283/97-ВР (283/97-ВР) ), в наслідок чого позивачем завищено валові витрати у II кварталі 2009 року в сумі 1 955 583,44 грн. суд вважає необґрунтованим.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 56.4 ст. 56 Податкового кодексу України обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Таким чином відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів суду правомірність прийнятого ним рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва,

1. Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»в повному обсязі.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 27.09.2010 №0003314120/0, від 15.12.2010 №0003464120/1, від 17.02.2011 №0000464120/2.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.