2а-16024/11/0170/3 Про стягнення витрат на виплату і доставку пенсійних виплат - 27.02.2012 Прийняття

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Сімферополі АРК про стягнення заборгованості за вересень 2011 року у розмірі 50666,05 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.12.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справу прийнято до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обов'язок відповідача відшкодувати витрати на виплату і доставку пенсійних виплат, вказуючи на положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) та Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 4 березня 2003 року № 5-4/4 (z0376-03) , яким визначений механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-ХІУ (1105-14) "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку.

Відповідачем надані письмові заперечення проти позову за підстав, викладених у запереченнях, основні з яких такі, що відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, на рівні районних управлінь Пенсійного фонду та відділень ВД Фонду ані Законом України № 1105 (1105-14) , ані Порядком відшкодування, ані якимось іншим нормативним документом не передбачено; позовні вимоги є необґрунтованим з огляду на відсутність з боку відповідача обов'язку на відшкодування витрат позивача на виплату державної адресної допомоги, а також непідтвердженість належності документів для отримання пенсії по заявленим до відшкодування особам.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 (z0442-02) управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до п. 1.1 Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25 жовтня 2005 р. № 43 (v0043583-05) Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), що здійснює реалізацію завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку.

Згідно до п. 2.1 Положення (v0043583-05) основними завданнями виконавчої дирекції Фонду є забезпечення дотримання положень Конституції України (254к/96-ВР) та вимог чинного законодавства, інших нормативно-правових актів у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності; збір та акумулювання страхових внесків, визначення умов, порядку обслуговування і гарантій збереження коштів Фонду, що формуються за рахунок страхових внесків та інших джерел фінансування.

Згідно до п. 1.2 Положення (v0043583-05) робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення, які є самостійними юридичними особами і реалізують завдання та основні принципи страхування від нещасного випадку у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

Отже, позивач та відповідач під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень. Відповідно до п.3 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Позивачем заявлені позовні вимоги щодо відшкодування заборгованості з витрат за вересень 2011 року у розмірі 50666,05 грн., в тому числі:

- державна адресна допомога –47562,31 грн.,

- витрати на виплату і доставку державної адресної допомоги – 216,37 грн.,

- загальний розмір пенсії – 1260,26 грн.,

- щомісячна цільова грошова допомога – 83,57 грн.,

- витрати на виплату і доставку пенсій – 3,47 грн.,

- допомога на поховання - 1528,00 грн.,

- витрати на виплату і доставку допомоги на поховання - 12,07 грн.

Стосовно відшкодування сум державної адресної допомоги суд зазначає наступне.

Законодавством, що регулює спірні відносини у цій сфері є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) №1105 від 23.09.1999 року (далі – Закон №1105).

Відповідно до статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Зазначена гарантія щодо пенсійного забезпечення непрацездатних громадян закріплена також у статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою встановлений мінімальний розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

З метою виконання норм, зазначених у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (1058-15) Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 265 (265-2008-п) "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", якою регулюється питання надання додаткових державних гарантій певному колу осіб у вигляді щомісячної державної адресної допомоги у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму. Постановою КМУ від 26.03.2008 року №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) у п. 2 встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.3 статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону №1105 (1105-14) .

Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.

Повноваження органів Пенсійного фонду мають відношення лише до призначення та виплати пенсій, які є гарантією з боку держави на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум

Таким чином, будь-які страхові виплати, що здійснюються Фондом ССНВП, який проводить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування, складаються на підставі страхових внесків роботодавців, як страхувальників, які і є основним джерелом надходжень до фонду і мають використовуватися виключно за їх цільовим призначенням.

При цьому до страхових виплат, передбачених Законом №1105 (1105-14) , адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 (265-2008-п) не включається.

Отже дія Постанови КМУ від 26.03.2008 року №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , який визначає обов’язки саме органів Пенсійного фонду України.

Адже пунктом 4 Порядку № 5-4/4 (z0376-03) визначений виключний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування витрат Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, а саме:

- сума основного розміру пенсії;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття;

- допомога на поховання;

- сума витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку вищезазначених пенсій.

Даний перелік є вичерпним, до нього не внесено державну адресну допомогу до пенсії, яка призначена і виплачена позивачем згідно Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) , вона відсутня й у переліку сум, що підлягають виплаті за статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Також зазначений перелік не має норм посилання чи розширених норм, що, також, враховуючи вищенаведені доводи, не дозволяє суду застосувати його за аналогією закону.

Адресна державна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 (265-2008-п) визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна державна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.

Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру окремо від інших видів виплат з урахуванням приписів Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 (265-2008-п) .

Таким чином, відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги.

Тобто позовні вимоги в частині стягнення витрат державної адресної допомоги у сумі 47562,31 грн., а також витрат на її виплату і доставку у сумі 216,37 грн., що у загальному розмірі дорівнює 47778,68 грн., задоволенню не підлягають.

Відтак відповідач повинен відшкодувати позивачу суму заборгованості по виплаті основного розміру пенсії та цільової допомоги, а також витрати на виплату і доставку зазначених сум, про що вказано у Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, що помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003 р. (z0376-03) , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094 (1094-2001-п) .

Стосовно позовних вимог щодо відшкодування сум витрат на виплату і доставку основного розміру пенсії, цільової грошової допомоги, витрат на виплату і доставку останніх, які не відшкодовані, за вересень 2011 року, у загальній сумі 1347,30 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи Списки не прийнятих до заліку осіб, суд зазначає наступне.

Суми вказаного основного розміру пенсій не прийняті до заліку по причинах, вказаних в таблиці розбіжностей, яка підписана сторонами, а саме:

- не прийняті до заліку витрати по особах-учасниках СНД, які отримали травму в державах СНД та переїхали на постійне місце проживання в Україну з огляду на положення законодавства в частині того, що відшкодування шкоди здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої розповсюджувалось на працівника під час отримання травми; роботодавець відшкодовує шкоду відповідно до свого національного законодавства;

- виплати пенсій по справах, у яких акти Н-1 не відповідають вимогам законодавства, нещасний випадок не пов'язаний із виробництвом.

Згідно статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України, а згідно статті 8 Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування.

Відповідно до ст. 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

З набранням чинності Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) обов’язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв’язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Зокрема, статті 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та статей 1, 2 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Таким чином, витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001 року Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Положення ч.2 п.5 ст. 24 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлює, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Постановою правління Пенсійного фонду та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 4 березня 2003 року № 5-4/4 (z0376-03) затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згаданий порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-ХІУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків.

Пунктом 5, 6 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі що стосується осіб, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 р. всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (997_107) держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік в період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди (997_107) .

Згідно статті 5 Угоди про гарантії прав громадян, держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (997_107) .

Статтею 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року передбачено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо відшкодування витрат основного розміру пенсії, зокрема витрати по особах-учасниках СНД, які отримали травму в державах СНД та переїхали на постійне місце проживання в Україну, підлягають відшкодуванню відповідачем, за умови настання страхового випадку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України № 1105 у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.

Страховими виплатами, відповідно до статті 28 Закону №1105 є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Страхові виплати здійснюються за умови настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України № 1105 страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Тобто обов'язковою умовою настання страхового випадку є причинний зв'язок між нещасним випадком та виробничими функціями, які у час настання останнього виконував постраждалий.

Підтвердженням настання страхового випадку та наявності причинного зв'язку між нещасним випадком та виробничими функціями постраждалого під час того, як трапився останній, є акт про нещасний випадок, довідки МСЕК, акти розслідування нещасного випадку (професійного захворювання), довідка про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу, копія трудової книжки потерпілого та інш., про що вказано у п. 4 Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї на страхову виплату, затвердженої постановою Правління ФСС НВВПЗ України від 20.04.2001 р. № 10 (v0010583-01) .

Пунктом 3 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27.04.2007 № 24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 року за № 715/13982 (z0715-07) , визначений перелік документів, що подаються для призначення щомісячної страхової виплати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду, серед них окрім акту про нещасний випадок та довідки МСЕК, зазначеного також копію трудової книжки або витяг з неї, засвідчені страхувальником або підписом працівника робочого органу виконавчої дирекції Фонду при пред'явленні оригінал.

Матеріалами справи (матеріалами пенсійних справ, копії яких є в матеріалах справи) у сукупності підтверджується зв'язок між отриманим захворюванням та виробництвом; можливо ідентифікувати особу та визначити її трудовий стаж стосовно осіб, які вказані у Списках осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, стосовно яких відповідачем було вказано на невідповідність у документах пенсіонерів, витрати за якими заявлені позивачем до стягнення, зокрема: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Матеріалами справи не підтверджується обґрунтованість позовних вимог по особах ОСОБА_15 та ОСОБА_16

Так, згідно з актом № 1 від 09.02.1988 року ОСОБА_15 08.02.1988 року при роботі на Гулістанській ДСК (Узбекистанська РСР) отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві, в результаті чого останнім отримана 3 група інвалідності, про що свідчить витяг акту огляду у МСЕК до довідки серії А № 375619 від 24.10.1988 року.

Розпорядженням від 03.02.1995 року ОСОБА_15 призначена пенсія по інвалідності.

Проте, позивачем не було надано суду копії трудової книжки, що не дає змогу визначити трудовий стаж ОСОБА_15 та, відповідно, розрахувати розмір пенсії, що має йому виплачуватись.

Всупереч вимогам ст. 71 КАС України позивачем не було надано доказів правомірності виплати та нарахування пенсії ОСОБА_15, у тому числі за вересень 2011 року в сумі 135,21 грн. (з урахуванням витрат на доставку).

Крім того, в матеріалах особової справи потерпілого, копія якої є в матеріалах справи, відсутні копія паспорту та ідентифікаційного коду, що не дає змогу ідентифікувати особу, з якою стався нещасний випадок, з особою, який виплачується пенсія.

Тобто в даній частині позовні вимоги щодо відшкодування основного розміру пенсії у сумі 135,21 грн. по особі ОСОБА_15 задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що підстави для відшкодування відповідачем витрат на виплату та доставку пенсії по особі ОСОБА_16 –відсутні.

Підставою для призначення пенсії за інвалідністю ОСОБА_16 є акт про нещасний випадок на виробництві № 1 від 20.06.1983 року, згідно з яким він 12.06.1983 року при роботі у Локомотивному депо Одеса-Застава І, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга 6, отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві, наслідок чого отримав 3 групу інвалідності, про що свідчить витяг з акту огляду МСЕК № 1144 від 03.10.1983 р.

Згідно зі ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії виплачуються за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від прописки.

Відповідно до п. 1.6. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27.04.2007 № 24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 року за № 715/13982 (z0715-07) , справа про страхові виплати потерпілого формується за його бажанням в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням роботодавця або за місцем проживання потерпілого.

Згідно з наявним в матеріалах справи актом № 1 від 03.10.1983, нещасний випадок з ОСОБА_16 стався при роботі у Локомотивному депо Одеса-Застава І, що розташований у м. Одеса.

Так, в матеріалах справи наявний лист вих.№ 1857 від 27.07.11 р. Виконавчої дирекції Відділення Фонду в Приморському р-ні м. Одеси, направленого на адресу УПФУ Центрального р-ну м. Сімферополя АР Крим, з якого вбачається, що на обліку відділення ВД ФССН ПЗ Приморського р-ну м. Одеси знаходиться особова справа ОСОБА_16. Особова справа передана до відділення актом прийняття – передачі № 275 від 20.06.2001 р. локомотивним депо Одеса-Застава 1.

Згідно листа Виконавчої дирекції Відділення ФСС НВВПЗ України в Приморському р-ні м. Одеси вих.№ 1857 від 27.07.11 р. ОСОБА_16 отримує страхову виплату у сумі 1098,35 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КАС України суб’єкт владних повноважень зобов’язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази по справі.

На виконання вищевказаного положення позивачем не було надано доказів того, що ОСОБА_16 перебуває на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м. Сімферополь.

Правові підстави для відшкодування відповідачем витрат позивача на виплату та доставку пенсії ОСОБА_16 за вересень 2011 року в сумі 137,04 грн. – відсутні.

Позивачем також заявлені позовні вимоги щодо відшкодування допомоги на поховання та витрат на її виплату і доставку за вересень 2011 року по особі ОСОБА_12 у загальній сумі 1540,07 грн.

Відповідно до ч.8 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Так, зокрема згідно з пунктом 2 Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. N 826 (826-2001-п) , витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

При цьому причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися належними доказами.

Згідно з положеннями Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 р. N 606 (z1455-05) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 грудня 2005 р. за N 1455/11735 (z1455-05) , причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом - зв'язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

Пунктом 3 Постанови Правління Фонду від 06.03.2006 р. № 13 (v0013583-06) "Про витрати на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" зазначено, що витрати на поховання проводяться робочими органами виконавчої дирекції Фонду страхувальнику або сім'ї застрахованого чи іншій особі, яка здійснювала поховання, у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Позивачем в порядку ст. 71 КАС України не було доведено причинний зв'язок між смертю потерпілого та нещасним випадком, що стався з останнім на виробництві.

Позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, з урахуванням відповідних положень законодавства, що регулюють спірні правовідносини, обставин справи, наявних в матеріалах справи доказів, оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1075,05 грн., зокрема за вирахуванням:

1) сум державної адресної допомоги у розмірі 47778,68 грн.,

2) сум витрат на виплату і доставку основного розміру пенсії:

– 135,21 грн. (по особі ОСОБА_15, по якому не підтверджено зв'язок між отриманим захворюванням та виробництвом внаслідок відсутності документів, що дозволяють ідентифікувати особу та перевірити трудовий стаж);

– 137,04 грн. (по особі ОСОБА_16, який перебуває на обліку у Відділенні ФССНВ ПЗ Приморського р-ну м. Одеси),

3) сум допомоги на поховання та витрат на виплату і доставку вказаної допомоги у загальному розмірі 1540,07 грн. по особі ОСОБА_12,

що у загальному розмірі становить

50666,05 грн. –47778,68 грн. –135,21 грн. –137,04 грн. - 1540,07= 1075,05 грн.

У судовому засіданні 27.02.12 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 01.03.12 р.

Керуючись ст.ст. 158, 160- 163, 167 КАС України, суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Сімферополі АРК (ЄДРПОУ 25871960) на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК (ЄДРПОУ 22300458) 1075,05 грн. заборгованості за вересень 2011 року.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.