ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
19.02.2006
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі: головуючого: Цуркана М.І., суддів: Смоковича М.І.,
Ланченко Л.В., Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., при секретарі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-лайф" до Державної
податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за касаційною
скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
м. Києва на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
8 листопада 2005 року по справі N 25/131, В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Стиль-лайф" звернулося до господарського суду міста Києва з
позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
N 09332308 від 01.07.2004 р. та визнання скарги позивача повністю
задоволеною. Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог
позивач доповнив позовні вимоги та просить визнати недійсним
податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі
м. Києва N 09332308/1 від 06.09.2004 р.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що він не припускався
порушень встановленого порядку використання реєстратора
розрахункових операцій, а тому підстав для застосування до нього
фінансових санкцій у розмірі 26514,00 грн. у відповідача не було,
оскільки особа, яка підписалася у акті перевірки, не мала трудових
відносин з позивачем. Іншою підставою позовних вимог позивач
зазначав те, що відповідачем не було своєчасно направлено позивачу
рішення про результати розгляду скарги на податкове
повідомлення-рішення N 09332308 від 01.07.2004 р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.07.2005 р.
N 25/131 позов задоволено частково, а саме - визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення N 09332308 від 01.07.2004 р. та
N 09332308/1 від 06.09.2004 р. в частині визначення штрафних
(фінансових санкцій) у сумі 26514,00 грн. як податкового
зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Лайф",
провадження у справі в частині визнання задоволеною скарги
позивача на податкове повідомлення-рішення N 09332308 від
01.07.2004 р. припинено на підставі пункту 1 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
08.11.2005 р. по справі N 25/131 апеляційну скаргу ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва на рішення господарського суду
м. Києва від 25.07.2005 р. у справі залишено без задоволення, а
рішення господарського суду м. Києва від 25.07.2005 р. - без змін.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва звернулася з касаційною скаргою, у
якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 08.11.2005 р. по справі N 25/131 в повному
обсязі та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у
задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування вимог касаційної скарги ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва посилається на неправильне
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального права, зокрема абзацу 18 статті 2, статті 15,
абзацу 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, підпункту 2.6
пункту 2 Порядку направлення органами державної податкової служби
України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого
наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253 ( z0567-01 ) (z0567-01)
.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на її
безпідставність, просить відмовити в задоволені скарги, а судові
рішення залишити без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 грудня
2005 року відкрито касаційне провадження по скарзі ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва, ухвалою колегії суддів Вищого
адміністративного суду України від 6 лютого 2006 року закінчено
підготовку та призначено розгляд справи.
Розглянувши касаційну скаргу та вивчивши матеріали справи
колегія суддів доходить висновків про відсутність підстав для її
задоволення.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій
податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі
м. Києва N 09332308 від 01.07.2004 р. за порушення п. 1, п. 2
ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та на підставі п. 1 ст. 17 цього Закону позивачу
визначено податкове зобов'язання за платежем "Фінансові санкції" у
сумі 26514,00 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність прав
відповідача на проведення перевірки, наявність фактичного вчинення
правопорушення з боку позивача, проте не погодився з можливістю
визначення позивачу у якості податкового зобов'язання оспорюваним
податковим повідомленням-рішенням фінансових санкцій за порушення
вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Згідно з преамбулою Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
цей Закон визначає правові
засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг. Отже, цей Закон не є
законом про оподаткування.
У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
вказано, що цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Таким чином, названий Закон ( 2181-14 ) (2181-14)
не регулює питання
застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку
застосування реєстраторів розрахункових операцій.
У відповідності до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання -
це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або
державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у
строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до пункту 1.9 ст. 1 названого Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та
податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму
податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу. Отже,
ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватись лише
щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових
платежів).
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів)
визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
У цих статтях штраф, накладений відповідачем на позивача, не
визначений як податок або збір (обов'язковий платіж). Тому
обов'язки суб'єкта підприємницької діяльності по сплаті штрафу за
порушення ним норм Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не відносяться до категорії податкового
зобов'язання або податкового боргу.
Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
передбачено, що фінансові санкції застосовуються на
підставі рішення відповідного органу, тобто визначена форма
реагування державного органу та назва акта, який він приймає в
межах своєї компетенції - рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах
повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та законами
України.
Колегія суддів погоджується з висновками першої та
апеляційної інстанцій про те, що прийняття податкового
повідомлення-рішення Законом України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не передбачено.
Колегією суддів не приймаються посилання скаржника на те, що
використання реєстраторів розрахункових операцій не віднесено до
сфер господарської діяльності, на які не розповсюджуються норми
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, як на підставу можливості визначення штрафних санкцій
у якості податкового зобов'язання, з огляду на норми ч. 2 ст. 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, частини 1 статті 9 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Також не приймаються посилання скаржника на приписи
підпункту 2.6 пункту 2 Порядку направлення органами державної
податкової служби України податкових повідомлень платникам
податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253
( z0567-01 ) (z0567-01)
, з огляду на те, що вказаний Порядок не може
розширювати коло правовідносин для застосування Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що суд касаційної інстанції
перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової
оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
З вищевикладених підстав колегія суддів приходить до висновку
про відсутність порушень норм матеріального права при винесенні
оскаржуваних судових рішень, з огляду на що підстав для їх
скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва відхилити.
Рішення господарського суду м. Києва від 25.07.2005 р.
N 25/131 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
8 листопада 2005 року по справі N 25/131 залишити без змін.