Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., при секретарі судового засідання Тимошенко К.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2

до

про Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна

зобовязання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Окружного адміністративного суду міста з позовом до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна", в якому просили зобовязати відповідача винити дії з реєстрації права власності приміщення, що знаходиться в будинку АДРЕСА_3 та складається з групи нежитлових приміщень №13 (літ. А) першого поверху підрахованою площею 51,4 кв.м. та групи нежитлових приміщень підвального поверху підрахованою площею 64,9 кв.м., всього оздоровчий комплекс підрахованою площею 116,3 кв.м., в тому числі основної площі 51,7 та допоміжної площі 64,6 кв.м. в таких ідеальних долях: 1/2 - ОСОБА_1 (на підставі Мирової угоди, визнаної ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва, справа №2-7236/2011); 1/2 - ОСОБА_2 (на підставі Мирової угоди, визнаної ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва, справа №2-7236/2011).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч приписам Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року (z0157-02) , не здійснив реєстрацію права власності на обєкти нерухомого майна на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 травня 2011 року у справі №2-7236/2011 року.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву у визначений судом строк не надав.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судових засіданнях представники позивачів позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене протокольною ухвалою від 18 січня 2012 року суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 травня 2011 року №2-7236/2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна про зміну часток власників нежитлового приміщення визнано мирову угоду на наступних умовах: з моменту набрання законної сили ухвалою суду про затвердження мирової угоди в даній справі у ОСОБА_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 виникає право власності на 1/2 частину у нежилому приміщенні №13 (літера А) житлового будинку АДРЕСА_3 загальною площею 116,3 кв.м.; у ОСОБА_1, проживаючій за адресою: АДРЕСА_2, виникає право власності на 1/2 частину у нежилому приміщенні №13 (літера А) житлового будинку АДРЕСА_3 загальною площею 116,3 кв.м.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна"із заявою про проведення державної реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 приміщення №13.

Листом №36649 (И-2011) від 29 липня 2011 року відповідач повідомив, що відповідно до даних Бюро за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/2 ч. приміщення №13 в літ. "А", що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 загальною площею 53,8 кв.м., за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 ч. приміщення №13 в літ. "А", що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 загальною площею 51,4 кв.м. Проте до Бюро на реєстрацію права власності було подано правовстановлювальні документи на обєкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 приміщення № 13, право власності на який вже зареєстровано.

Враховуючи наведене, відповідач повідомив про відсутність правових підстав для проведення державної реєстрації права власності на вказаний у заяві обєкт нерухомого майна.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"від 01.07.2004р. №1952-IV (далі - Закон України від 01.07.2004р. №1952-IV (1952-15) ) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьце офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, право власності на нерухоме майно.

Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено статтею 15 Закону України від 01.07.2004р. № 1952-IV.

Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в наступному порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження (частина 1 статті 15 Закону України від 01.07.2004р. № 1952-IV).

Виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень встановлений частиною першою статті 24 Закону України від 01.07.2004р. № 1952-IV.

Частиною другої вказаної статті передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації оформлюється рішення за зразком, встановленим Міністерством юстиції України.

Так, пунктом 3.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 №7/5 (z0157-02) (далі Тимчасове положення №7/5), передбачено, що рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав або про відмову в ній має містити: дату й місце прийняття рішення; найменування БТІ та прізвище, ім'я, по батькові реєстратора БТІ; дату прийняття заяви про державну реєстрацію прав та її порядковий номер; прізвище, ім'я, по батькові заявника (заявників); стислий опис об'єкта, щодо якого приймається рішення; реєстраційний номер об'єкта, щодо якого приймається рішення (за наявності); підстави винесення рішення (у разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав).

Крім того, вказаним пунктом встановлено, що рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в ній оформлюється на бланку БТІ за формою, визначеною у додатку 7, посвідчується підписом реєстратора БТІ та скріплюється печаткою БТІ.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази прийняття відповідачем рішення про відмову в реєстрації права власності на нерухоме майно за формою, визначеною у додатку 7 до Тимчасового положення № 7/5 (z0157-02) . При цьому, лист відповідача від 29 липня 2011 року №36649 (И-2011) не може бути таким доказом, оскільки він за формою та за змістом не відповідає вимогам діючого законодавства. Як вбачається із змісту зазначеного листа, він носить інформаційний характер, даним листом лише повідомлено позивача про відсутність правових підстав для проведення державної реєстрації права власності на вказаний в заяві обєкт нерухомого майна.

Крім того, відповідно до статей 2, 3, 17 та частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У зв'язку із тим, що відповідачем не вчинялися дії і не приймалося у встановленому законодавством порядку рішення про відмову в державній реєстрації прав за формою та змістом, визначеною чинним законодавством України, суд приходить до висновку про відсутність порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача при здійсненні ним владних управлінських функцій стосовно державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до вимог статті 17 та пунктів 1, 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України питання вчинення дії щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна не віднесено до компетенції суду, а відповідно до положень Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV (1952-15) та Тимчасового положення № 7/5 (z0157-02) віднесене до виключеної компетенції реєстраторів бюро технічної інвентаризації, тобто є їх дискреційними повноваженнями.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 69- 71, 158- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 КАС України.