Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2008

у справі № 14/159 Господарського суду Закарпатської області

за позовом обласного комунального підприємства "Будинкоуправління адмінбудівель"

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

про зобов’язання перевести на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності

Постановою господарського суду Закарпатської області від 20.07.2007 в позові обласного комунального підприємства "Будинкоуправління адмінбудівель"до ДПІ у м. Ужгороді про зобов’язання перевести позивача на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відмовлено з тих підстав, що обсяг виручки позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2006 рік перевищив 1 млн. грн., що відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва"від 03.07.1998 № 727/98 (далі за текстом –Указ) виключає можливість переходу позивача на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2008 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено з посиланням на ст. 1 та пункт 2 ст. 14 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва"від 19.10.2000 № 2063-ІІІ ( далі за текстом – Закон № 2063-ІІІ (2063-14) ).

В касаційній скарзі ДПІ у м. Ужгороді просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, доводячи, що апеляційний суд порушив ст. 1 Указу та ст. 11 Закону № 2063-ІІІ.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 1 Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень; юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

В травні 2007 року позивач звернувся до ДПІ у м. Ужгороді із заявою про переведення його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

В судовому процесі встановлено, що обсяг виручки обласного комунального підприємства "Будинкоуправління адмінбудівель"від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2006 рік перевищив 1 млн. гривень. Ця обставина встановлена відповідно до правил частини 2 ст. 72 КАС України, згідно якої обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З огляду на вказану обставину суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірну відмову ДПІ в переведенні позивача на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності безвідносно до підстав, з яких податковим органом обґрунтовувалась така відмова.

Суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що порядок переведення суб’єкта малого підприємництва на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності встановлений Законом № 2063-ІІІ (2063-14) .

Цей Закон визначає правові засади державної підтримки суб'єктів малого підприємництва незалежно від форми власності з метою якнайшвидшого виходу із економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні.

Статтею 1 цього Закону в редакції від 19.10.2000 суб'єктами малого підприємництва визначено фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності; та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.

Відповідно до ст. 5 цього Закону державна підтримка малого підприємництва здійснюється за такими напрямами: 1) формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва; 2) встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва; 3) запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності; 4) фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва; 5) залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

Згідно ж зі статтею 11 зазначеного Закону для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку; застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності ( частина перша цієї статті).

Цей порядок встановлений Указом, норми якого є спеціальними для вказаного об’єкту правового регулювання. Тобто, суб’єкт малого підприємництва, який відповідає ознакам, встановленим статтею 1 Закону № 2063-ІІІ, має право на отримання державної підтримки за напрямками, визначеними цим Законом, і окремо для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності - при дотриманні вимог статті 1 Указу.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області задовольнити, скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2008, залишити в силі постанову Господарського суду Закарпатської області від 20.07.2007.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.