Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Конюшка К.В., Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ДПІ у м. Нова Каховка та Каховської ОДПІ на постанову Господарського суду Херсонської області від 05.07.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 12.10.2006 року по справі № 11/190-АП-06 за позовом Приватного підприємства "Фортуна"до ДПІ у м. Нова Каховка та Каховської ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 05.07.2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.10.2006 року, позовні вимоги Приватного підприємства "Фортуна"до ДПІ у м. Нова Каховка та Каховської ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення – задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у м. Нова Каховка 01.11.2006 року та Каховської ОДПІ 03.11.2006 року звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.10.2007 року касаційні скарги прийняті до провадження суду, по ним відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Нова Каховка просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові позову посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме, положень Закону України "Про плату за землю" (2535-12) .

В касаційній скарзі Каховської ОДПІ просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд посилаючись на неповне з’ясування судами дійсних обставин справи.

Касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а судові рішення –без змін з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0001702301/0 від 19.10.2005р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з земельного податку в розмірі 19179,73 грн. (з яких: основний платіж –12559,82 грн., штрафні (фінансові) санкції –6619,91 грн. став закріплений в акті № 114/23-6/19225003 від 17.10.2005 року комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Приватного підприємства "Фортуна"за період з 01.01.2004р. по 30.06.2005р. висновок податкового органу про порушення позивачем вимог ст. 2, ст. 5, ст. 14 та ст. 15 Закону України "Про плату за землю", в результаті чого не нараховано та не сплачено податок на землю (орендну плату) в розмірі 12559,82 грн.

За наслідками апеляційного узгодження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

В акті перевірки відповідач зазначає про те, що підприємству рішенням сесії Виконавчого комітету Таврійської міської ради від 21.09.2004р. "Про інвентаризацію, надання, вилучення земельних ділянок"надана з 21.09.2004р. в користування земельна ділянка площею 7,0134 га (Довідка Виконавчого комітету Таврійської міської ради від 07.10.2005р. № 2-16/610).

Розрахунок земельного податку (орендної плати) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки не надавався.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю"встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Об’єктом плати за землю згідно ст.5 зазначеного закону, є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (ст.13 цього Закону).

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік (ст.14 цього закону).

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної форми власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Земельним кодексом України (2768-14) встановлено два види права користування земельними ділянками державної або комунальної форми власності: право постійного користування земельною ділянкою (ст.92) та право оренди земельної ділянки (ст.93). При цьому права постійного користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної форми власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Право на оренду земельної ділянки, відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, виникає після укладення договору і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права було встановлено, що договір оренди спірної земельної ділянки було укладено між Таврійською міською радою та позивачем 09 березня 2006 року.

Пунктом 4 Рішення Таврійської міської ради № 289 від 21.09.2004р. постановлено затвердити проект відведення та надати земельну ділянку із земель запасу приватному підприємству "Фортуна"площею 7,0134 га по вул. Промисловій під розміщення установки по переробці вуглеводної сировини на землях промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення в оренду терміном три роки, договір оренди заключити в місячний термін.

Оформлення виконавчим органом Таврійської міської ради двох податкових карток стосовно позивача як землекористувача відносно земельної ділянки площею 7,0134 га (одна датована 17.10.2005р. з зазначенням коефіцієнта землекористування 0,5 та з наведенням твердженням про те, що плата за землю на рік складає 16148,35грн., інша –дати не має, але виписана раніше і містить інший коефіцієнт функціонального призначення –1,2 без зазначення розміру плати за землю) без набуття позивачем нормативно визначеного статусу землекористувача –орендаря не надає позивачу статусу платника земельного податку з цієї земельної ділянки.

Згідно довідки Новокаховського міського відділу земельних ресурсів № 1455-1/12 від 09.12.2005р., відповідно до рішення сесії Таврійської міської ради від 21.09.2004р. № 289 затверджено проект відведення та надання в оренду земельну ділянку Приватному підприємству "Фортуна" площею 7,0134га строком на 3 роки. До цього часу правовстановлюючі документи (договір оренди) на земельну ділянку не укладено.

Земельна ділянка внесена до земельно-кадастрового реєстру земельних ділянок та врахована в статистичному звіті форми 6-зем по Новокаховській міській раді. Вказаною довідкою підтверджується відсутність станом на 09.12.2005р. у позивача нормативно визначеного статусу землекористувача-орендаря стосовно спірної земельної ділянки.

Отже, у перевіряємий період (2004-2005 роки) договір оренди земельної ділянки органом влади та позивачем не укладався, земельна ділянка позивачу не передавалась і позивач не був ні землекористувачем стосовно цієї ділянки, ні платником плати за землю у вигляді орендної плати. Спірна земельна ділянка фактично не використовувалась, а причиною зволікання з укладенням договору оренди землі був той факт, що Таврійська міська рада довгий час завищувала розмір орендної плати за рахунок завищеного коефіцієнту функціонального використання землі, і тільки в жовтні минулого року міська рада погодилася з реальним розміром орендної плати, результатом чого стало укладення договору оренди земельної ділянки.

Оскільки судами було встановлено, що позивач у спірному періоду не мав статусу землекористувача, а отже не зобов’язаний був вносити сплату за земельну ділянку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо неправомірності визначення позивачу податкового зобов’язання з земельного податку в розмірі 12559,82 грн. та застосування 6619,91 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Такі висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються встановленими по справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційні скарги ДПІ у м. Нова Каховка та Каховської ОДПІ залишити без задоволення, постанову Господарського суду Херсонської області від 05.07.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 12.10.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.