2а-13259/11/2670 Про скасування постанови про накладення стягнень, передбачених законодавством України про захист прав споживачів - 19.12.2011 Прийняття

Приватне підприємство фірма "Абсолют-Холдінг"звернулося до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві № 002410/пром. від 30 серпня 2011 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України (254к/96-ВР) , Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 № 104 (z1257-07) , Інструкцію про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства, затверджену наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 19.01.1997 № 2, Положення про порядок накладання та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1177 (1177-2002-п) та зазначає, що в акті перевірки відповідач неправомірно дійшов висновку про те, що Приватним підприємством фірмою "Абсолют-Холдінг"порушено статтю 15 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки інформація про назву, дату виготовлення, найменування товару та місцезнаходження виробника товару, що пропонується до продажу підприємством міститься на приклеєному до виробу паперовому ярлику. Крім того, позивач зазначає, що Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві порушено порядок накладення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення законів України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) , Положення про територіальні органи Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затверджене наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.2009 № 229 (z0636-09) , Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 № 104 (z1257-07) та зазначив, що Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві правомірно застосувало до Приватного підприємства фірми "Абсолют-Холдінг"штраф у розмірі 21 405,10 грн., оскільки позивач порушив вимоги статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів".

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Постановою № 002410/пром від 30 серпня 2011 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів"Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві накладено штраф на Приватне підприємство фірму "Абсолют-Холдінг"у розмірі 21 405,10 грн.

постанова прийнята на підставі акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 5 квітня 2011 року № 001260, яким встановлено, що до продажу пропонувалась продукція непродовольчої групи, забезпечена цінниками з позначенням роздрібних цін, без маркування, яке наноситься на приклеєний до виробу паперовий ярлик, виготовлений друкарським способом. В акті також зазначено, що маркування передбачає наявність інформації про найменування виробника, його місцезнаходження, дату виготовлення, проте на виробах (перелік в таблиці № 1 акту перевірки) відсутня дата (місяць) виготовлення, чим порушено вимоги статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів"та розділ ІІ глави 7 пункту 2 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 № 104 (z1257-07) .

Перевірка проведена на підставі направлення № 002112/0077 на право проведення перевірки від 4 квітня 2011 року, яке позивач отримав 8 квітня 2011 року, згідно розписки про отримання повідомлення про проведення перевірки.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 12.05.1991 № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів"(із змінами та доповненнями, далі – Закон № 1023-ХІІ (1023-12) ) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів.

Згідно наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.2009 № 229 "Про затвердження Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі" (z0636-09) (далі –Положення № 229) територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Відповідно до підпункту 2.2. пункту 2 Положення № 229 (z0636-09) одним із завдань Управління є здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та про рекламу на території відповідного регіону.

Згідно статті 5 Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі –Закон № 877) планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Частиною шостою статті 7 Закону № 877 встановлено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки встановлені порушення статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів", якою встановлено право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності.

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Згідно пункту 2 глави 7 розділу ІІ Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року № 104 (z1257-07) , кожний меблевий виріб повинен мати маркування, яке наноситься на приклеєний до виробу паперовий ярлик, виготовлений друкарським способом. Дозволяється наносити маркування штемпелюванням, штампуванням, випалюванням.

Суд зазначає, що друкарським способом виготовляються документи державного, громадського, приватного призначення.

Згідно таблиці 1 до акта перевірки, на деяких виробах зазначався рік виготовлення товару, проте в більшості випадків дата виробу товару була взагалі відсутня.

Як вбачається із залучених до матеріалів справи ксерокопій фотографій товару та ярликів до них, на кожному ярлику зазначений місяць та рік виготовлення товару.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач акт перевірки підписав без зауважень та заперечень, відповідно факти викладені в акті перевірки судом визнаються такими, що відповідають дійсності.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем законодавства у сфері захисту прав споживачів в частині не зазначення дати виготовлення товару та не нанесення маркування на вироби в спосіб, встановлений діючим законодавством.

Статтею 23 Закону № 1023-ХІІ передбачена відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держстандарту та його органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) з суб'єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів визначається Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177 (1177-2002-п) (далі –Положення № 1177).

Накладати на суб'єктів господарювання штрафи, передбачені пунктом 2 цього Положення, мають право Голова Держстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Держстандарту та їх заступники (пункт 3 Положення № 1177 (1177-2002-п) ).

Так, згідно пункту 4 Положення № 1177 (1177-2002-п) рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві 27 липня 2011 року направило на адресу керівника Приватного підприємства фірми "Абсолют-Холдінг"лист від 25 липня 2011 року за вихідним № 0208/05085, яким повідомило, що розгляд справи про накладення стягнень відбудеться 30 серпня 2011 року. В листі також зазначено, що позивачу необхідно звернутися до Управління, у разі неявки справа буде розглядатись без представника Приватного підприємства фірму "Абсолют-Холдінг".

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача відносно порушення позивачем порядку накладання штрафних санкцій.

Відносно доводів позивача про неправомірність та необґрунтованість нарахування Приватному підприємству фірмі "Абсолют-Холдінг"штрафу в розмірі 21 405,10 грн., суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 7 частини першої статті 23 Закону № 1023-ХІІ передбачено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, згідно розрахунку економічних санкцій за порушення статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів"на Приватне підприємство фірму "Абсолют-Холдінг"накладено штраф в розмірі 21 405,10 грн.

Правомірність нарахування зазначеної суми штрафних санкцій підтверджується матеріалами справи, наприклад: під № 1 в таблиці 1 до акту перевірки зазначений товар –крісло, артикул: UWU21SWCZA, K5, дата виготовлення: 2007 рік. Згідно прибуткової накладної № АХ-0000130 від 23 травня 2007 року, позивач отримав партію товару (крісла, артикул: UWU21SWCZA) в кількості 6 одиниць за валовою ціною 124, 20 грн. Тобто, партія товару придбана на загальну суму 894,24 грн. Враховуючи, що пунктом 7 частини першої статті 23 Закону № 1023-ХІІ встановлена сума штрафу в розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, то відповідач правомірно нарахував штрафні санкції по даній позиції в розмірі 268,27 грн.

Враховуючи, що Приватним підприємством фірмою "Абсолют-Холдінг"порушено вимоги статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів"та пункту 2 глави 7 розділу ІІ Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року № 104 (z1257-07) , суд приходить до висновку про правомірність дій Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві при винесенні оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафних санкцій в розмірі 21 405,10 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, а позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 98, 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У задоволенні позову Приватного підприємства фірми "Абсолют-Холдінг"до Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві про скасування постанови відмовити повністю.

постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.