Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді КостенкаД.А.,

при секретарі судового засідання Палійчук Л.Д.,

за участю представників: позивача Топоренко Т.В., відповідача Овсяннікової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Високий сезон" (даліТОВ "Високий сезон") до Державної податко вої інспекції у Шевченківському районі м.Києва (далі ДПІ) про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011р. № 0002552309,

ТОВ "Високий сезон" просить визнати протиправними дії ДПІ щодо винесення подат кового пові дом лення-рішення від 06.05.2011р. №0002552309, а також скасувати зазначене повідомлення-рішення, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 174200грн.

Під час розгляду справи представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. Позов обґрунтований відсутністю пору шень Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР (168/97-ВР) "Про пода ток на додану вартість" (далі Закон №168/97) при формуванні податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ"С.Дж.Р.Груп" та наявністю необхідних підтверджуючих документів, а також помилковістю висновків перевірки.

Представник відповідача не виз нала позов і подала письмові заперечення. Відповідач заперечує проти позову посилаючись на правомірність повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки, якою встановлено безпідставне включення позивачем ПДВ до податкового кредиту за нікчемним правочином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову і ска сування повідомлення-рішення з огляду на його неправомірність та передчасність. При цьому суд виходить з такого.

ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення 06.05.2011р. №0002552309, яким згід но з пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК позивачу збільшено суму грошового зобовя зання з ПДВ на 174200 грн. (у т.ч.: 139360 грн. основний платіж, 34840 грн. штраф).

Дане повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акта перевірки від 18.04.2011р. №837/23-09/34532097, згідно з яким встановлено порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону № 168/97, яке полягає у неправомір ному вклю ченні до податкового кредиту ПДВ у сумі 139360 грн. по опера ціям з ТОВ "С.Дж. Р.Груп" згідно договору комісії від 22.09.2009р. №22-09-2009.

Висновок про порушення ґрунтується на тому, що правочини між позивачем і ТОВ "С.Дж.Р.Груп" згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228, 234 ЦК визнаються відповіда чем фіктивними та нікчемними, оскільки діяльність ТОВ "С.Дж.Р.Груп" є незаконною та фік тивною і не породжує правових наслідків, що вбачається з матеріалів кримінальної справи №69-107, порушеної відносно директораОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК (фіктивне підприємництво), та пояснень зазначеної особи.

Згідно з актом вказане порушення призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 139360 грн. у т.ч.: за жовтень 2009р. 84158 грн., за листопад 2009р. 21554 грн., за грудень 2009р. 6014 грн., за квітень 2010р. 27634 грн.

Спірні правовідносини стосуються правомірності здійсненого відповідачем донараху вання позивачу податкового зобов'язання з ПДВ і застосування до нього штрафних санкцій та випливають з процедури формування платником ПДВ свого податкового кредиту, яка була врегульована Законом №168/97 (168/97-ВР) .

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.1.7 Закону №168/97 (168/97-ВР) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико-ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна вида ється платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; податкова накладна є одночасно звітним і розрахунковим документом (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Як беззаперечно встановлено судом, позивач відніс до податкового кредиту нарахова ний (сплачений) на користь ТОВ "С.Дж.Р.Груп" ПДВ у сумі 139360,12 грн. згідно договору комісії від 22.09.2009р. №22-09-2009 (а.с. 92, 93).

Згідно з актом перевірки, на виконання вказаного договору позивачем у період вере сень 2009р. квітень 2010р. одержано від ТОВ "С.Дж.Р.Груп" товар на загальну суму 2056442,42 грн. (у т.ч. ПДВ 342740,40 грн.), а нарахований при цьому ПДВ на підставі по даткових накладних позивач включив до податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Частина товару на суму 1220281,69 грн. (у т.ч. ПДВ 203380,28 грн.) позивачем повернуто ТОВ "С.Дж.Р.Груп" згідно видаткових накладних від 31.10.2009р. №ВС-0000027 та від 06.11.2009р. №0000029, у зв'язку з чим на суму ПДВ у розмірі 203380,28 грн. складено розрахунки коригу вання кількісних і вартісних показників раніше виписаних податкових накладних від 24.09.2009р. №7667 та від 15.10.2009р. №8505.

З урахуванням проведених коригувань, позивачем включено до податкового кредиту наступні суми ПДВ: за жовтень 2009р. 84158,47 грн., за листопад 2009р. 23619,87 грн., за грудень 2009р. 6013,60 грн., за січень 2010р. 5560,00 грн., за березень 2010р. 11251,38 грн., за квітень 2010р. 8756,80 грн.

Зазначені обставини не заперечувалися сторонами і підтверджуються змістом акта перевірки та наявними у справі матеріалами.

Надані позивачем у підтвердження своїх доводів: -оформлені сторонами договору видаткові накладні на товар від 15.10.2009р. №8505, від 09.11.2009р. №9471, від 19.04.2010р. №3601, від 26.04.2010р. №3842 та прибуткові наклад ні на товар від 22.12.2009р. №10991, від 11.01.2010р. №232, від 09.03.2010р. №2293, від 01.04.2010р. №3125 (а.с. 50-57); -виписані ТОВ "С.Дж.Р.Груп" податкові накладні від 15.10.2009р. №8505, від 09.11.2009р. №9471, від 22.12.2009р. №10991, від 11.01.2010р. №232, від 09.03.2010р. №2293, від 01.04.2010р. №3125, від 19.04.2010р. №3601, від 26.04.2010р. №3842 (а.с. 58-65) свідчать про здійснення поставки на користь позивача товарів (телефонів Texet, Orion, Panasonic в асортименті).

Зазначені документи містять підписи відповідальних за проведення господарської операції осіб та скріплені печатками юридичних осіб.

Між сторонами договору проведено повний розрахунок, що визнається і не заперечується сторонами і було встановлено в ході перевірки.

Як пояснила представник позивача і зазначив директор у своїх письмових поясненнях суду (а.с. 142) фактична доставка товарів здійснювалася силами і засобами позивача зі складу контрагента за адресою: м. Київ, вул. П.Лумумби, 13 на склад позивача за адресою: м.Київ, вул. Електриків, 23, право користування яким підтверджується договором оренди нежит лового приміщення від 01.10.2009р. №47, додатковою угодою від 01.01.2010р. №01 до нього і не заперечувалося відповідачем (а.с. 140).

Податкові накладні виписані постачальником товарів, який на час здійснення поставки товарів і скла дення податкових накладних, знахо див на обліку як платник ПДВ, що узгоджується з вимогами пп.7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97. Зміст наявних у справі податкових накладних відпо відає вимогам пп. 7.2.1 даної статті, що не заперечувалося відповідачем та порушень чого перевіркою достовірно не встановлено.

Вказані в акті перевірки та підтвердження зазначеними доказами господарські опера ції з поставки на користь позивача товарів є обєктом оподаткування ПДВ, згідно з пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168, і підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків.

Товар придбавався позивачем для подальшої реалізації господарюючим субєктам в оподатковуваних ПДВ операціях в межах своєї господарської діяльності, що підтверджу ється п. 2.7 акта перевірки (види діяльності), наданими позивачем видатковими накладними, довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 95-104), де позивач висту пав постачальником цих товарів.

Належність, достовірність та юридична значимість поданих позивачем письмових до казів, на підставі яких судом встановлені фактичні обставини, відповідачем не спросто вано іншими доказами, які б вказували на їх недійс ність чи фаль ши вість, у звязку з чим у суду немає підстав не брати до уваги докази позивача.

Отже, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту відпо відного звітного періоду нарахований (сплачений) за ставкою 20 відсотків ПДВ у звязку з придба нням у ТОВ "С.Дж.Р.Груп" товарів, на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних постачальником товарів, що підтверджено в ході розгляду справи належними, допус тимими, прямими і беззаперечними доказами.

Водночас відповідач, який заперечує проти позову з підстав нікчемності та фіктивнос ті правочину і на якого КАС (2747-15) покладає тягар до ведення вказаних обставин та правомірно сті прийнятого рішення, не представив суду належних і допустимих доказів, що під твер джували обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та спрос товували доводи пози вача і надані останнім докази, а наведені в акті перевірки висновки суд вважає необґрунто ваними.

Посилання в акті перевірки та доводи відповідача про нікчемність правочину ґрунту ються виключно на при пущеннях перевіря ючих. Відпові дачем не зазначено в акті і не надано пояснень під час розгляду справи судом, яким законом прямо встановлено недійсність вчине ного правочину чи окремих його положень (ч. 2 ст. 215 ЦК), або дійсного порушення публіч ного поря дку, тобто встановлений факт спрямова ності на порушення конститу ційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошко дження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, терито ріальної громади, незаконне заволодіння ним (ст. 228 ЦК). Водно час, юридичний зміст правочину і визначені сторонами господарські (цивільні) зобов'я зання не заборонені і не обмежені чинним законодавством, а сам по собі правочин несуперечать моральним засадам суспіль ства і не порушує пуб лічний порядок.

Наступні дії однієї зі сторін правочину, які серед іншого можуть полягати у порушенні фінансової та податкової дисципліни, не спричиняють нікчемність правочину, а можуть бути підставою для вжиття до такої особи заходів державного примусу та застосування мір юридичної відповідальності: ініціювання питання про при пинення юридичної особи, анулювання реєстрації платником ПДВ, притягнення до юридич ної відповідальності юридичної особи чи її посадових осіб тощо.

Суд вважає безпідставними і помилковими посилання відповідача на поло ження ст.203 ЦК, оскільки такі доводи згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК можуть бути лише підставою для визнання правочинів недійсними в судовому порядку за відповідним позовом заінтере сованої особи (у т.ч. податкового органу), водночас предмет справи, яка розглядається та предмет доказування по ній не стосується визнання правочину недійсним. Крім цього, такі посилання відповідача не можуть свідчити про нікчемність правочи ну, оскільки згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, а недотримання передбачених ст. 203 ЦК вимог стосується недійсності оспорю ваних правочи нів, тобто тих, недійсність яких прямо не встановлена законом. У даному випадку відповідач посилається на оспорювані обставини, що не є безумовною законодавчою підставою для висновку про нікчемність правочину.

Твердження відповідача про недійсність і фіктивність правочинів суд відхиляє, зважа ючи на відсутність на час прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення відповідних судових рішень, які набрали законної сили та обовязкова необхідність яких прямо випливає зі змісту ст.ст.215, 234 ЦК. Також суд відхиляє посилання відповідача на фіктивність і незаконну діяльність ТОВ "С.Дж.Р.Груп", оскільки на час прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення даний факт не встановлено відповідним вироком суду, що набрав законної сили. Наявність/відсутність ознак фіктивності чи сумнівності господарських операцій не свідчить про факт та потребує вчинення відповідних заходів реагування.

Посилання відповідача на матеріали кримінальної справи №69-107 (постанова про порушення кримінальної справи, пояснення), суд не бере до уваги, оскільки зазначені у них обставини не мають наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами, позаяк обвинувальний вирок суду в криміналь ній справі відсутній. Лише факт порушення кримінальної справи, сам по собі не свідчить про спрямо ваність правочину на знищення майна держави чи відсут ність господар ських операцій і непозбавляє правового значення видані за цими господарськими операція ми первинні доку менти.

Більше того, згідно з постановою ст.слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА України Горбатю ка О.В. від 27.04.2011р. кримінальну справу відносно ОСОБА_4 і невста новлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ "С.Дж. Р.Груп" за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 КК, закрито за відсут ністю складу злочину.

Відпові дач не вправі одноосібно й на власний розсуд кваліфікувати діяльність госпо дарю ючих субєктів, їх посадових службових осіб, та давати оцінку дійсності правочинів, тим самим в порушення конституційного порядку (ст. 124 Конституції України) присвоюючи собі функції судових органів.

В усних запереченнях відповідач також посилається на відсутність матеріально техні чних можливостей для забезпечення контрагентом фактичної поставки товарів, водночас відповідач жодним чином не мотивує такі твердження конкретними посиланням на еконо мічні чи правові категорії, необхідні умови та показники діяльності підприємств, на час здій снення господарських операцій тощо, тому ці твердження не беруться судом до уваги.

До того ж, здійснення позивачем самостійного перевезення товарів, що не заперечу валося відповідачем, не потребує від контрагента додаткових матеріально-технічних витрат.

Таким чином, наведені в акті перевірки висновки і стверджувані відповідачем пору шення вимог ст. 7 Закону №168/97 є помилко вими і цим же положенням суперечать; невмотивованими, оскільки в акті пере вірки від сутнє належне обґрунтування вчиненого саме позивачем податкового правопору шення, а також безпідставними і передчасними, оскільки всупереч з п. 83.1 ст. 83 ПК зазначені відпові дачем без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підставою висновку про заниження податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрун-туються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомір-ності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що наявні у справі та досліджені судом докази у своїй сукупності і взаємозвязку підтверджують фактичність придбання позивачем товарів та право мірність визна чення ним спір ного подат кового кре диту з ПДВ, натомість висновки відповідача про нікчемність правочину та заниження податкових зобов'язань не знайшов свого підтвер дження під час судового розгляду, а право мірність прийняття свого рішення, що порушує право позивача на нарахування податкового кредиту, відповідачем не доведено.

Враховуючи встановлені судом факти і викладені мотиви, виходячи з меж позовних вимог, податкове повідом лення-рішення ДПІ від 18.04.2011р. № 0001981740 є протиправ ним та підлягає скасуванню.

Водночас вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягає, з огляду на неналежно обраний спосіб захисту порушеного права: помилковість висновків відповідача є підставою для скасування рішення, прийнятого за наслідками перевірки, а не визнання протиправними дій.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158 163 КАС, суд

1.Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Високий сезон".

2.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва від 06.05.2011р. № 0002552309.

3.Відмовити в задоволенні іншої частини адміністративного позову.

4.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Високий сезон" судові витрати (державне мито) у розмірі 1,70 грн. з Державного бюджету України.

постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.