Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я.,

Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 березня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року у справі №2а-699/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, -

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську, в якому просила зобов'язати нарахувати на її користь недосплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано бездіяльність відповідача неправомірною та зобов'язано здійснити позивачці перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську просить скасувати зазначені судові рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік"від 20.12.2005 року (3235-15) дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік було зупинено. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року № (3367-15) 3367 (3367-15) до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"запроваджені не були. Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік"від 20.12.2005 року (3235-15) та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року № (3367-15) 3367 (3367-15) неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що у відповідача в 2006 році не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки її дію було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-IV, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 (v010p710-08) року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року (v010p710-08) та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач у 2008 році повинен був з 22.05.2008 року нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Судом обґрунтовано було встановлено, що позивачка, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-IV має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №530 (530-2008-п) "Про Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлюється не розмір мінімальної пенсії з якого обчислюється доплата особам, які мають статус "дитини війни", а конкретний розмір такої доплати, що суперечить змісту ст. 6 "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-IV, якою встановлюється розмір такої доплати у відповідності до 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Слід також зазначити, що згідно ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, дати ухвалення рішень Конституційним Судом України та моменту звернення до суду, суди дійшли правильного висновку, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , ці норми втратили чинність, а тому не підлягали застосуванню.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську відхилити, а постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 березня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.