Про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області (далі - управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати дії управління ПФУ щодо відмови у перерахунку їй пенсії як державному службовцю неправомірними та зобов'язати управління ПФУ перерахувати їй пенсію як державному службовцю з 6 січня 2011 року відповідно до довідки про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України від 16грудня 1993 року № 3723-XII (3723-12) "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №3723-XII (3723-12) ).

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона 6 січня 2011 року отримала право на перерахунок пенсії за віком як державний службовець відповідно до Закону № 3723-XII (3723-12) . 26 квітня 2012 року після отримання довідки про складові заробітної плати для перерахунку пенсії вона звернулася до відповідача з заявою включити додатково до складу заробітної плати матеріальних допомог на оздоровлення та соціально-побутових питань, а також індексацію заробітної плати, проте їй було відмовлено у зв'язку з тим, що зазначені виплати були разовими та не входили до складу заробітної плати. Вважає відмову незаконною та просить зобов'язати управління ПФУ перерахувати їй пенсію з урахуванням сум матеріальної допомоги та грошової індексації.

Волноваський районний суд Донецької області постановою від 12 вересня 2012 року позовні вимоги задовольнив частково: визнав незаконними дії відповідача та зобов'язав провести з 1 травня 2012року перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, які враховуються при обчисленні пенсії та з яких сплачено страхові внески, з урахуванням фактично отриманих сум відповідно до Закону №3723-XII (3723-12) , у решті позову відмовив виходячи із того, що пенсія державного службовця має обчислюватись з будь-яких отриманих ним виплат, якщо на них нараховувались страхові внески.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 16 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2014 року, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову виходячи із того, що відповідно до частини другої статті 37 Закону № 3723-XII пенсія призначається від сум саме заробітної плати, а не будь-яких виплат, оскільки матеріальна допомога до складу заробітної плати державного службовця не входить, а отже обчислення пенсії позивача з її урахуванням суперечить положенням зазначеної статті цього Закону (3723-12) .

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: статті 33, 37 Закону № 3723-XII, статті 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ) та статті 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ).На обґрунтування заяви ОСОБА_1 додала копії постанов Вищого адміністративного суду України від 23 січня та 13 лютого 2014 року (№№К/9991/29284/12 та К/800/22561/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданих до заяви позивача копіях постанов Вищого адміністративного суду України по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано статті 33, 37 Закону № 3723-XII, статтю 66 Закону № 1788-XII і статтю 41 Закону № 1058-ІV.

У постановах Вищого адміністративного суду України, які додано на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, цей суд зазначив, що відповідно до положення Закону №3723-XII (3723-12) , Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (108/95-ВР) "Про оплату праці (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР (108/95-ВР) ), статті 41 Закону № 1058-ІV та статті 66 Закону № 1788-XII отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано вказав на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, безпідставно послався на Інструкцію по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (z0114-04) , оскільки саме Закон № 3723-XII (3723-12) є спеціальним законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, а також визначає загальні засади діяльності та статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.

За змістом статті 37 Закону № 3723-XII пенсія державним службовцямпризначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати,на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійнестрахування.

У частині першій статті 1 Закону № 108/95-ВР встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входять: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питаньвходить до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону № 1788-XII врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України від 26 червня 1997 року № 402/97-ВР (402/97-ВР) "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (який був чинний на час виникнення спірних відносин) нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону № 1058-IV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом (1058-15) , з яких згідно з цим Законом (1058-15) були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом (1058-15) , у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Ураховуючи викладене вище, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів № 3723-XII (3723-12) та № 108/95-ВР (108/95-ВР) , які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону № 1058-IV та стаття 66 Закону № 1788- XII.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 лютого 2012року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року(№№ 21-430а11, 21-97а13, 21-125а13, 21-350а13 відповідно).

Відповідно до частини першої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд задовольняє заяву у разі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Оскільки при вирішенні цієї справи суд касаційної інстанції допустив неоднакове та неправильне застосування норм матеріального права, то ухвала Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Заява ОСОБА_1 щодо скасування Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України та залишення в силі рішення суду першої інстанції задоволенню не підлягає. Установивши помилковість висновків суду касаційної інстанції, які викладені в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не може прийняти нове судове рішення, оскільки відповідно до частини другої статті 243 КАС Верховний Суд України не наділений повноваженнями щодо скасування чи зміни рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2014 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правова позиція

Отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Висновок суду касаційної інстанції про те, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів № 3723-XII (3723-12) та № 108/95-ВР (108/95-ВР) , які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону № 1058-IV та стаття 66 Закону № 1788- XII.