Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я.,

Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 березня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року у справі №2-А-130/08 за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області, в якому просила зобов'язати нарахувати на її користь недосплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2007 рік та проводити такі виплати в подальшому.

Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 березня 2008 року, зміненою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано бездіяльність відповідача неправомірною та зобов'язано здійснити позивачці перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного Фонду України в Ічнянському районі просить скасувати зазначені судові рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням.

Правовий статус дітей війни, що визначає основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , відповідно до якого дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 09.07.2003 № 1058-ІУ, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Отже, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"зупинено на 2007 рік з урахуванням положення ст. 111 цього Закону.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч, 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"("Справа про соціальні гарантії громадян"), визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, після прийняття рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачці у розмірах, передбачених Законом.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про те, що відповідач повинен здійснити перерахунок позивачці пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області відхилити, а постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 березня 2008 року, змінену постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.