Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелон Фешн Україна"звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва (вул. Лєскова, 2) №0005502306 від 23.06.2011 р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Печерському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1 пп.7.2.3 пп. 7.2.6, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", який був чинний на момент здійснення правовідносин та укладення угод, які були кваліфіковані відповідачем, як нікчемні.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелон Фешн Україна"(надалі по тексту Позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.04.2010 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 26.04.2010 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 07.06.2011 р. за № 674/23-6/37100448 (надалі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1 пп.7.2.3 пп. 7.2.6, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 406 000,00 грн., у тому числі за червень 2010 року в сумі 125 116,00 грн., у тому числі за липень 2010 року в сумі 280 884,00 грн.; пп. 7.2.1 пп.7.2.3 пп. 7.2.6, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту в період, що перевірявся, на загальну суму 1280478,00 грн., у тому числі за червень 2010 року в сумі 1280478,00 грн.

Не погоджуючись з висновком Акту перевірки Позивачем подано заперечення до Акту перевірки до ДПІ у Печерському районі м. Києві.

Розглянувши заперечення до Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва залишено висновки викладені в Акті перевірки без змін, а заперечення до Акту перевірки без уваги.

На підставі даного акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення №0005502306 від 23.06.2011 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 507 500,00 грн. з них за основним платежем 406 000,00 грн. податок на додану вартість та нараховані штрафні санкції у розмірі 101 500,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями рішеннями, Позивачем, у порядку апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань, було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення до ДПА у м. Києва, за результатами якої прийняте рішення №8696/10/25-14 від 30.08.2011р. про залишення податкового повідомлення-рішення №0005502306 від 23.06.2011 р., без змін, скаргу - без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ "Мелон Фешн Україна"(Покупець) та Приватним підприємством "Актівсерв"(Продавець) укладено договір купівлі-продажу №13 від 31.05.2010 р. (надалі по тексту Договір №13).

Згідно з п.1.1 Договору №13 Продавець передає у власність, а Покупець приймає та зобов’язується оплатити торгівельне обладнання (майно) у асортименті, кількості та за цінами вказаними у специфікації (Додаток №1/01-1/21) даного Договору на умовах та в порядку визначеному в даному Договорі.

До вищезазначеного договору між ТОВ "Мелон Фешн Україна"(Покупець) та Приватним підприємством "Актівсерв"було підписано Специфікації (Додаток №№1/01, 1/02, 1/03, 1/04, 1/05, 1/06, 1/07, 1/08, 1/09, 1/10, 1/11, 1/12, 1/13, 1/14, 1/15, 1/18, 1/19, 1/20, 1/21) з визначенням найменування товару, кількості, ціни з урахуванням ПДВ у гривнях та сума з ПДВ в доларах США.

Зобов’язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Актами приймання-передачі, податковими накладними та виписками з банківських рахунків (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Крім того, що між ТОВ "Мелон Фешн Україна" (Покупець) та Приватним підприємством "Актівсерв"(Продавець) укладено договір купівлі-продажу №14 від 31.05.2010 р. (надалі по тексту Договір №14).

Згідно з п.1.1 Договору №14 Продавець передає у власність, а Покупець приймає та зобов’язується оплатити обладнання (майно) у асортименті, кількості та за цінами вказаними у специфікації (Додаток №1) даного Договору на умовах та в порядку визначеному в даному Договорі.

До вищезазначеного договору, між ТОВ "Мелон Фешн Україна"(Покупець) та Приватним підприємством "Актівсерв"було підписано Специфікації (Додаток №1) з визначенням найменування товару, кількості, ціни з урахуванням ПДВ у гривнях та сума з ПДВ в доларах США.

Зобов’язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Актами приймання-передачі, податковими накладними, та виписками з банківських рахунків (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Між ТОВ "Мелон Фешн Україна"(Покупець) та Приватним підприємством "Актівсерв"(Продавець) укладено договір купівлі-продажу №15 від 31.05.2010 р. (надалі по тексту Договір №15).

Згідно з п.1.1 Договору №15 Продавець передає у власність, а Покупець приймає та зобов’язується оплатити товар у асортименті, кількості та за цінами вказаними у специфікації (Додаток № 1) даного Договору на умовах та в порядку визначеному в даному Договорі.

До вищезазначеного договору, між ТОВ "Мелон Фешн Україна"(Покупець) та Приватним підприємством "Актівсерв"було підписано Специфікації (Додаток №1) з визначенням найменування товару, кількості, ціни з урахуванням ПДВ у гривнях та сума з ПДВ в доларах США.

Зобов’язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Актами приймання-передачі, податковими накладними (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Також, між ТОВ "Мелон Фешн Україна"(Покупець) та Приватним підприємством "Актівсерв"(Продавець) укладено договір купівлі-продажу №16 від 31.05.2010 р. (надалі по тексту Договір №16).

Згідно з п.1.1 Договору №16 Продавець передає у власність, а Покупець приймає та зобов’язується оплатити товар торгівельних марок у асортименті, кількості та за цінами вказаними у специфікації (Додаток № 1) даного Договору на умовах та в порядку визначеному в даному Договорі.

До вищезазначеного договору, між ТОВ "Мелон Фешн Україна"(Покупець) та Приватним підприємством "Актівсерв"було підписано Специфікації (Додаток №№1/01, 1/02, 1/03, 1/04, 1/05, 1/06, 1/07, 1/08, 1/09, 1/10, 1/11, 1/12, 1/13, 1/14, 1/15, 1/18, 1/19, 1/20, 1/21) з визначенням найменування товару, кількості, ціни з урахуванням ПДВ у гривнях та сума з ПДВ в доларах США.

Зобов’язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Специфікацією (Додаток №№1/7, 1/8, 1/9, 1/10, 1/11, 1/12, 1/13, 1/14, 1/15, 1/16) з визначенням найменування товару, кількості, ціни з урахуванням ПДВ у гривнях та сума з ПДВ в доларах США (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

В матеріалах справи містяться також договори купівлі-продажу №17 від 08.06.2010р., №18 від 27.06.2010р., №19 від 15.08.2010 р. укладені між ТОВ "Мелон Фешн Україна"(Покупець) та Приватним підприємством "Актівсерв"(Продавець).

Зобов’язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Специфікація, Актами приймання-передачі, податковими накладними та виписками з банківських рахунків (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

В Акті перевірки зазначається, що ПП "Актівсерв"взято на податковий облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва 30.05.2007 р. №44796. Згідно бази даних АІС ОР та "ПДС": Стан 10-запит на встановлення місцезнаходження. Підприємством декларації з ПДВ за червень 2010 року, за серпень 2010 року до ДПІ у Печерському районі м. Києва не подавались (останні подані - декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, декларація про прибуток за І півріччя 2009 року).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 (v1112760-10) "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит —це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Судом залучено до матеріалів справи: копії видаткових накладних; копії податкових накладних; копії платіжних доручень за перевіряємий період та копії виписок з банківських рахунків, Договори про продаж придбаного товару, декларації накладні, податкові накладні, довіреності, вантажні декларації, видаткові накладні.

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст.7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

З заперечень, які подані відповідачем та наявної в матеріалах справи копії акту перевірки, судом встановлено, що під час проведення перевірки податковим органом предметом дослідження перевіряючих були лише декларації з податку на додану вартість з розшифровками податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагента та дані "АІС співставлення ПЗ та ПК", при цьому будь-яких відомостей, в тому числі і податкових накладних на підставі яких позивачем у перевіряємому періоді віднесено суми до податкового кредиту, податковим органом при здійсненні перевірки не витребовувалось.

В матеріалах справи містяться докази виконання сторонами умов договору в повному обсязі.

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази того, що Приватним підприємством "Актівсерв"було подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкові декларації за спірний період.

В частині щодо відносин між ТОВ "Мелон Фешн Україна"та ТОВ "Моней Фарм"суд зазначає наступне.

Між ТОВ "Мелон Фешн Україна"(Замовник) та ТОВ "Моней Фарм"(Підрядник) було укладено договори підряду №01-07-10 від 01.07.2010 р., №02-07-10 від 02.07.2010 р., №05-07-10 від 05.07.2010 р., №06-07-10 від 06.07.2010 р.

Зобов’язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Довідками про вартість виконаних робіт, Актами приймання-передачі, податковими накладними (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

В акті перевірки зазначається, що ТОВ "Моней Фарм" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 23.07.2008 р. за №27277. Згідно бази даних "ДПС": стан 7 –до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Крім того в Акті перевірки зазначено, що відповідно до постанови про порушення кримінальної справи відносно невстановлених осіб за фактом створення та придбання суб’єктом підприємницької діяльності –ТОВ "Моней Фарм"з метою прикриття незаконної діяльності, тобто скоєння фіктивного підприємства, вчиненого повторно, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Податковим органом зроблено висновки про те, що угоди укладені між Позивачем та ТОВ "Моней Фарм"є нікчемними та відсутні підстави для виникнення податкового кредиту по операціям з придбання товару (робіт, послуг).

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов’язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на винесення вироків посадовим особам підприємств, порушення кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, які підтверджують фактичне виконання робіт, передбачених договорами.

В матеріалах справи містяться докази виконання сторонами умов договору в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ "Мелон Фешн Україна"(Замовник) та Приватним підприємством "Агропрайд"(Постачальник) було укладено договір на виготовлення та монтаж обладнання №101001М від 01.09.2010 р. (надалі по тексту Договір №101001М).

У відповідності п. 1.1 Договору №101001М, Постачальник зобов’язується на власний ризик, використовуючи власні або придбані (орендовані, замовлені) ним же матеріали, устаткування, інструменти, транспорт: 1.1.1 виготовити за завданням Замовника торгівельне обладнання для магазину Love Republic в торгівельному центрі Dream Town м. Київ; 1.1.2 передати у встановлені строки Обладнання належної якості, виготовлене та поставлене йому Постачальником, а також роботи з монтажу (встановлення), виконані Підрядником на об’єкті Замовника, і оплатити їх за цінами та у строки, погоджені Сторонами у порядку, визначеному цим Договором.

Між Приватним підприємством "Агропрайд"(Первісний кредитор) та ТОВ "Рондобуд" було укладено договір про відступлення право вимоги №1 від 29.10.2010 р.

У відповідності до п. 1.1 Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №101001-М від 01 вересня 2010 р., укладеного між Первісним кредитором та ТОВ "Мелон Фешн Україна".

В матеріалах справи міститься Повідомлення ПП "Агропрайд"про відступлення права вимоги на користь ТОВ "Мелон Фешн Україна".

Зобов’язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, виписками з банківських рахунків (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

В акті перевірки зазначається, що ПП "Агропрайд" взято на податковий облік 10.06.2008 р. в ДПІ у м. Херсоні. Згідно бази даних "ДПС": стан 8 –до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження.

Податковим органом зроблено висновки про те, що угоди укладені між Позивачем та ПП "Агропрайд"є нікчемними та відсутні підстави для виникнення податкового кредиту по операціям з придбання товару (робіт, послуг).

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов’язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на несплату підприємством податків та на винесення вироків посадовим особам підприємств, порушення кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 (v0742760-11) , оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судом встановлено, що за вищезазначеними договорами позивачем було надано послуги, які були належним чином та в повному обсязі виконано.

Дані послуги, що надавалися позивачу, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, та не може бути визначені судом як порушення встановленого порядку.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, які підтверджують фактичне виконання робіт, передбачених договорами.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) . Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит —це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість"особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст.7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

В матеріалах справи містяться докази виконання сторонами умов договору в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення №0005502306 від 23.06.2011 р., а отже вимоги Позивача є обґрунтованими.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалах ВАСУ від 01.11.2011 р. по справі за №К0000/9991/8783/11, від 02.062011 р. № В/9991/1186/11, К/9991/2957/11.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69- 71, 94, 160- 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва (вул. Лєскова, 2) №0005502306 від 23.06.2011 р.

постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України.