2а-12499/11/0170/19 Про стягнення заборгованості по страховим внескам до пенсійного фонду України - 18.11.2011 Прийняття

Обставини справи: Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості зі сплаті страхових внесків та фінансових санкцій в сумі 1078,08 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на Законі України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та мотивовані тим, що відповідачем не сплачуються у встановлені законодавством строки донараховані страхові внески в зв'язку з чим до нього були застосовані фінансові санкції, які також не сплачені .

Позивач у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщений належним чином - судовою повісткою, однак від нього 16.11.2011р. до суду надійшло клопотання, в якому просить провести судове засідання без участі його представника, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, письмових заперечень на позов суду не надав, про час, день та місце розгляду справи сповіщений належним чином –судовою повісткою, про що свідчіть наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.18).

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з’ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

Відповідач зареєстрований Кіровською районною державною адміністрацією АР Крим 18.04.2006р. як фізична особа-підприємець (а.с.7) та знаходиться на обліку платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим за реєстраційним номером18-11-3928 (а.с.6).

Відповідно до акту № 43 від 16.06.2011 року про донарахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 донарахована сума по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягає сплаті за 2010р. у розмірі 960,06 грн. (а.с. 10).

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV (1058-15) , в редакції до 01.01.2011р. (далі - Закон № 1058) .

Згідно ст. 1 Закону № 1058 страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (2154-17) та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) № 2462-VI від 08.07.2010р. (2462-17) було внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV (1058-15) , у тому числі до п. 8 розділу ХV Прикінцеві положення.

Так відповідно до п.п. 4 п.8 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV (1058-15) зі змінами та доповненнями у редакції Закону № 2462-VI від 08.07.2010р. (2462-17) , до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року (1878-15) ) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Статтею 1 Закону № 1058 передбачено, що мінімальний страховий внесок –це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до п.1 ст.18 Закону № 1058 розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р., № 400/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на період розрахування позивачем страхових внесків) на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

У відповідності до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" № 2154-VI від 27.04.2010р. (зі змінами та доповненнями станом на період розрахування позивачем страхових внесків) мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 липня 2010 року встановлена у розмірі 888,00грн., з 1 жовтня - 907,00 грн., з 1 грудня - 922,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач є фізичною осою - суб'єктом підприємницької діяльності, є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та відповідно до вищенаведених норм зобов’язаний сплачувати мінімальний страховий внесок за період з липня по серпень 2010р. у розмірі по 294,82 грн. (888грн. х 33,2%), виходячи з суми мінімальної заробітної плати, встановленої у цей період Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" № 2154-VI від 27.04.2010р. (2154-17) та ставкою збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, встановленою Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р. № 400/97-ВР (400/97-ВР) (33,2 відсотка).

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивачем було обґрунтовано розраховано суму заборгованості зі сплати позивачем страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2010 року в розмірі 960,06 грн. (а.с. 11).

Стосовно стягнення штрафних санкцій в розмірі 118,02 грн. суд зазначає наступне.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати й сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

Відповідно п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону, п. 1.3. Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 10.06.2004, № 7-6 (z1000-04) "Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Пункт 5 ч. 9 ст. 106 Закону передбачає, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

На підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону, за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у строки, передбачені законодавством, рішенням Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі АР Крим № 103 від 16.06.2011р. до відповідача застосовані фінансові санкції в сумі 192,01 грн. (а.с. 13).

На підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону, за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не нарахованих та не сплачених страхових внесків рішенням Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі АР Крим № 104 від 16.06.2011р. до відповідача застосовані фінансові санкції в сумі 96,01 грн. (а.с. 12).

З урахуванням часткової сплати фінансових санкцій в розмірі 170,00 грн., загальна сума заборгованості зі справи фінансових санкцій складає 118,02 грн. (96,01+192,01-170,00).

01.01.2011р. набрав чинності Закон України від 08.07.2010 р. № 2464 (2464-17) "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в зв’язку норма п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 втратила чинність.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року (v001p710-99) № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов’язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Рішення № 103 та № 104 про застосування фінансових санкцій були прийняті 16.06.2011р., тобто у той час, коли пункти 4, 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратили чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.2010 р. (2464-17) "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Рішення відповідача не містять посилання на будь-яку іншу норму права.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. (2464-17) "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р. Пенсійний фонд України відноситься до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Так, відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р. залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Згідно ч. 1 ст. 14 Основ законодавства страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Відповідно до ст. 6 Основ законодавства України № 16 страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; медичного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття.

До 01.01.2011р., тобто до набрання чинності Законом України № 2464 від 08.07.2010 р. (2464-17) "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, за неподання відомостей до системи персоніфікованого обліку та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.2011р.

Відповідно, з 01.01.2011р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, подання відомостей до системи персоніфікованого обліку.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. (2464-17) "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Відтак, органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. (2464-17) "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Проте, органи пенсійного фонду з 01.01.2011 р. не вправі за порушення нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 р. суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. (2464-17) "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Застосування позивачем при винесенні рішень № 103, 3 104 від 16.06.2011р. недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Дискреційні повноваження органів державної влади та спосіб їх здійснення повинні полягати виключно в межах принципу законності із застосуванням правових норм, що мають законну силу під час притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за вчинене правопорушення. Недотримання цього принципу призводить до негативних наслідків у вигляді руйнування правових підвалин функціонування механізму органів державної влади як окремих ланок у системі останньої, зокрема у даному випадку - сфери загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Отже, Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі АР Крим при застосуванні фінансових санкцій до відповідача за донарахування сум страхових внесків своєчасно ненарахованих та несплачених винесло рішення № 104 від 16.06.2011р. та за ненадання відомостей до системи персоніфікованого обліку винесло рішення № 103 від 16.06.2011 р. на підставі пунктів 4 та 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 (відповідно), які були виключені з 01.01.2011 р. відповідно до Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. (2464-17) "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в зв'язку з чим, в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення фінансових санкцій в розмірі 118,02 грн. необхідно відмовити, оскільки у суду не має правових підстав для стягнення вказаної суми.

За таких обставин позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим підлягають задоволенню в частині стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків за 2010р. в розмірі 960,06 грн., тому що не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

Керуючись ст. ст. 9, 69- 71, ст.ст. 158- 159, 161- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим (97300, АР Крим, п. Кіровське, вул. Р. Люксембург, 20, р/р 25607010045801 у ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Сімферополь, МФО 324805, ЄДРПОУ 22300398) заборгованість по страховим внескам за 2010 р. у сумі 960,06 грн.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.