Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Аблова Є.В. Амельохіна В.В. при секретарі судового засідання Паньків В. В. вирішив адміністративну справу

за участю представників сторін:

від позивача –Власова О.В.

від відповідача –Вороніна О.В.

від третьої особи 1- не з’явився

від третьої особи 2- Тимченко Б. І.

від третьої особи 3- не з’явився

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17.11.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта"звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання протиправними та скасування з дати прийняття постанов НКРЕ №№1949 (v1949227-10) , 1950 (v1950227-10) , 1951 (v1951227-10) , 1952 від 23.12.2010р. (v1952227-10) , якими встановлено ціни на товарний природний газ, видобутий відповідно до договорів про спільну діяльність за участі позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані постанови порушують законні права та охоронювані інтереси ПАТ "Укрнафта", прийняті Національною комісією регулювання електроенергетики України з порушенням норм законодавства та з перевищенням наданих їй повноважень.

В судовому засіданні представник Позивача адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначив, що приймаючи оскаржувані постанови НКРЕ діяв на виконання повноважень по забезпеченню проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу, наданих їй ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ст. 13 Закону України "Про природні монополії", Указом Президента України від 14.03.95 № 213 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України" (213/95) . Відповідач також зазначив, що при встановленні ціни на газ постановами, що оскаржуються, керувався статтею 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб’єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженим постановою НКРЕ від 22.01.2009р. № 35 (v0035227-09) .

На думку НКРЕ, встановлені оскаржуваними постановами ціни є економічно обґрунтованими, розраховані у відповідності до норм чинного законодавства, яке регулює порядок та спосіб встановлення цін на природний газ власного видобутку. Обґрунтовуючи правомірність прийнятих ним постанов, відповідач посилається також на ненадання позивачем інвестиційної програми (плану капітальних інвестицій), затвердженої та погодженої у встановленому порядку, ненадання техніко-економічних розрахунків або бізнес –планів, якими підтверджується ефективність передбачуваних капіталовкладень, висновків комплексної державної експертизи Укрдержбудекспертизи Мінрегіонбуду або її місцевого підрозділу та кошторисів витрат до проектів капітального будівництва відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2007р. № 1269 "Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи" (1269-2007-п) . Відповідач вказав, що ціни на природний газ для газодобувних компаній є складовою середньої ціни реалізації природного газу, що використовується для потреб населення, і будь-яка їх зміна прямо впливає на її рівень.

В судовому засіданні представник Відповідача наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог.

Представники третіх осіб 1 в судове засідання не з’явилися, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання від представника третьої особи –1 про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи 2 - Приватної компанії "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед"в судове засідання з’явився. Вимоги викладені Позивачем в позовній заяві підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник третьої особи 3 в судове засідання не з’явилися, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання від представника третьої особи –3 про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2011 р. зупинено провадження у справі до одержання результатів судово-економічної експертизи.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва повернулася справа №2а-8944/11/2670 з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. В супровідному листі Київського науково-дослідного інституту судових експертиз зазначається, що дана справа повертається без проведення експертизи в зв’язку з неможливістю проведення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2011р. провадження у справі було поновлено у зв’язку з поверненням справи з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в зв’язку з неможливістю проведення експертизи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

Національна комісія регулювання електроенергетики України 23 грудня 2010р. прийняла: постанову № 1949 (v1949227-10) "Про встановлення ціни на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору Спільної інвестиційної діяльності від 14.09.95 N 410/95", якою встановила ціну на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору Спільної інвестиційної діяльності від 14.09.95 N 410/95 між ВАТ "Укрнафта"(Україна) і Компанією "Карпатські Петролеум Корпорейшн"(США), у розмірі 394 грн. за 1000 м. куб. (без урахування ПДВ) (далі – постанова № 1949 (v1949227-10) ); постанову № 1950 (v1950227-10) "Про встановлення ціни на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору спільної інвестиційної діяльності № 999/97 від 24.12.97р.", якою встановила ціну на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 24.12.97 N 999/97 між ВАТ "Укрнафта"(Україна) і Компанією "Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) ЛТД"(Кіпр), у розмірі 553 грн. за 1000 м. куб. (без урахування ПДВ). (далі –постанова № 1950 (v1950227-10) ); постанову № 1951 (v1951227-10) "Про встановлення ціни на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору про спільну діяльність №35/809-СД від 20.07.04р.", якою встановила ціну на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 20.07.2004 N 35/809-СД між ВАТ "Укрнафта"(Україна) і Приватною компанією "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед"(Великобританія), у розмірі 412 грн. за 1000 м. куб. (без урахування ПДВ) (далі –постанова № 1951 (v1951227-10) ); постанову №1952 (v1952227-10) "Про встановлення ціни на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору спільної діяльності від 21.12.2000р. № 5/56, якою встановила ціну на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 21.12.2000 N 5/56 між НГВУ "Полтаванафтогаз" ВАТ "Укрнафта"(Україна) і ТОВ "Надра-Інвест"(Україна), у розмірі 928 грн. за 1000 м. куб. (без урахування ПДВ) (далі –постанова № 1952 (v1952227-10) ).

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Метою договорів про спільну діяльність №410/95 від 14.09.95р, укладеного між ВАТ "Укрнафта"і Компанією "Карпатські Петролеум Корпорейшн"(надалі по тексту договір про СД №410/95), №999/97 від 24.12.97р., укладеного між ВАТ "Укрнафта"та Компанією "Моментум Ентерпрайзес"(Істерн Юроп) (надалі по тексту договір про СД №99/97), №35/809-СД від 20.07.04р., укладеного між ВАТ "Укрнафта"та Приватною компанією "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед"(надалі по тексту договір про СД №35/809), та №5/56 від 21.12.2000 р., укладеного між ВАТ "Укрнафта"і ТОВ "Надра-Інвест"(надалі по тексту договір про СД №5/56), є у числі іншого, отримання прибутку їх учасниками.

Отже, ціна, встановлена відповідачем в оскаржуваних постановах, має безпосередній вплив на можливість отримання прибутку учасниками від здійснення спільної діяльності.

Оскільки ПАТ "Укрнафта"є учасником договорів про спільну діяльність № 410/95, №999/97, № 35/809, № 5/56, позивач є суб’єктом оскарження постанов №№1949 (v1949227-10) –1952 (v1952227-10) .

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що позивач звертався до НКРЕ з проханням встановити наступні ціни на природний газ, що видобувається учасниками договорів про спільну діяльність: на газ, що видобувається на підставі договору про СД № 410/95 ціну у розмірі 918,40 грн. за 1000 м. куб. (без ПДВ); на газ, що видобувається на підставі договору про СД № 999/97, ціну у розмірі 993,33 грн. за 1000 м. куб. (без ПДВ), на газ, що видобувається на підставі договору про СД № 35/809, ціну у розмірі 893,57 грн. за 1000 м. куб. (без ПДВ); на газ, що видобувається на підставі договору про СД № 5/56 ціну у розмірі 1571,82 грн. за 1000 м. куб. (без ПДВ).

В обґрунтування заявлених рівнів цін позивач надав відповідачу документальні розрахунки, що наявні у матеріалах справи.

Однак, встановлені відповідачем з 01.01.2011 р. в оскаржуваних постановах ціни на газ, що видобувається на підставі відповідних договорів про спільну діяльність, відрізняються від цін, необхідність встановлення яких обґрунтовував позивач.

У тексті оскаржуваних постанов зазначається, що їх прийнято відповідно до ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Указу Президента України від 14.03.95р. № 213 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України" (213/95) та Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб’єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою НКРЕ від 22.01.2009р. № 35 (v0035227-09) .

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08 липня 2010 р. N 2467-VI (далі –Закон) підприємства, частка держави у статутному фонді яких 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Вищезазначений Закон набрав чинності 24.07.2010р.

Таким чином, з 24.07.2010р. Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) НКРЕ наділено повноваженням встановлювати ціну на газ для суб’єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, у тому числі для спільних діяльностей, учасником яких є позивач.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належить, зокрема, затвердження Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, визначених у статті 10 цього Закону.

У відповідності до ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" підприємства, частка держави у статутному фонді яких 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

У відповідності до п. 11 ч. 3 ст. 4 Закону до повноважень відповідача, належить, зокрема, затвердження порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, визначених у статті 10 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з п.2. положення "Про Національну комісію регулювання електроенергетики України", затвердженого Указом Президента України від 14 березня 1995 року N 213/95 (213/95) (в редакції Указу Президента України від 21 квітня 1998 року N 335/98 (335/98) ), Національна комісія регулювання електроенергетики України у своїй діяльності керується Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

Як зазначалось вище, оскаржувані постанови приймались відповідно до Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий(попутний) газ) для суб’єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою НКРЕ від 22.01.2009 р. № 35 (v0035227-09) .

10 лютого 2011р., тобто після прийняття оскаржуваних постанов, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 222 "Про внесення змін до Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ) для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток" (v0222227-11) до Порядку формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий(попутний) газ) для суб’єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, було внесено зміни, внаслідок чого фактично з’явився Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб’єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Таким чином, суд встановив, що станом на 23.12.2010 р., дату прийняття оскаржуваних постанов, Порядок формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, та положеннями якого повинна була керуватись НКРЕ при встановленні цін на підставі ст. 10 Закону, не існував. Відповідач всупереч вимогам ст.10 Закону, встановив ціни на газ для спільних діяльностей за участі позивача, про що прийняв постанови №№ 1949 (v1949227-10) , 1950 (v1950227-10) , 1951 (v1951227-10) , 1952 (v1952227-10) , керуючись Порядком формування, розрахунку та затвердження цін на природний газ (у тому числі нафтовий(попутний) газ) для суб’єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженим постановою НКРЕ від 22.01.2009р. № 35 (v0035227-09) .

Таким чином, оскаржувані постанови прийнято не у відповідності до вимог ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", не у передбачений Законом спосіб, що в свою чергу є порушенням як вимог Закону, так і вимог п. 2 положення "Про Національну комісію регулювання електроенергетики України", затвердженого Указом Президента України від 14 березня 1995 року N 213/95 (213/95) (в редакції Указу Президента України від 21 квітня 1998 року N 335/98 (335/98) ).

Матеріалами справи підтверджується, що з метою встановлення відповідачем економічно обґрунтованого рівня ціни на газ власного видобутку позивачем було надано НКРЕ документи та інформацію стосовно обґрунтування рівня цін на 2011 рік на газ, що видобувається на підставі договорів про спільну діяльність за участі ПАТ "Укрнафта". Так, листом № СД/6295 від 29.11.2010 позивач надав відповідачу документи та інформацію щодо структури собівартості газу та розрахунок ціни на газ товарний-горючий природний власного видобутку на 2011р. із розшифровками стосовно Спільної діяльності за договором про СД № 410/95. Згідно наданого розрахунку ціна на природний газ для Спільної інвестиційної діяльності за договором № 410/95 від 14.09.1995р., укладеним між ВАТ "Укрнафта"і Компанією "Карпатські Петролеум Корпорейшн", складає 1102,08 грн. ( з ПДВ) за 1000 м. куб. Листом № СД/6296 від 29.11.2010 позивач надав НКРЕ матеріали щодо структури собівартості газу та розрахунок ціни на газ товарний-горючий природний власного видобутку на 2011р. із розшифровками по Спільній діяльності № 999/97 від 24.12.97р. між ВАТ "Укрнафта" та Компанією "Моментум Ентерпрайзес"(Істерн Юроп). Згідно наданого розрахунку ціна на природний газ для Спільної інвестиційної діяльності за договором № 999/97 від 24.12.97р., укладеним між ВАТ "Укрнафта"та Компанією "Моментум Ентерпрайзес"(Істерн Юроп), складає 1 192 грн.( з ПДВ) за 1000 м. куб. Листом № СД/6297 від 29.11.10р. ВАТ "Укрнафта"надало відповідачу матеріали щодо структури собівартості газу та розрахунок ціни на газ товарний-горючий природного власного видобутку на 2011р. із розшифровками по Спільній діяльності № 35/809-СД від 20.07.2004р. між ВАТ "Укрнафта"та Приватною компанією "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед". Згідно наданого розрахунку ціна на природний газ для Спільної діяльності за договором № 35/809-СД від 20.07.2004р., укладеним між ВАТ "Укрнафта"та Приватною компанією "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед", складає 1072,28 грн. за 1000 м. куб. (з ПДВ). Листом № СД/6298 від 29.11.2010 ВАТ "Укрнафта"надало до НКРЕ документи та інформацію щодо структури собівартості газу та розрахунок ціни на газ товарний-горючий природний власного видобутку на 2011р. із розшифровками, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 21.12.2000р. № 5/56, укладеного між ВАТ "Укрнафта"і ТОВ "Надра-Інвест". Згідно наданого розрахунку ціна на природний газ для Спільної інвестиційної діяльності за договором № 5/56 від 21.12.2000р., укладеним між ВАТ "Укрнафта"і ТОВ "Надра-Інвест", складає 1886,19 грн. ( з ПДВ) за 1000 м. куб.

Із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що структура цін на газ природний, які були надані на розгляд НКРЕ, складається з собівартості продукції за економічними елементами; адміністративних витрат; інших операційних витрат; розрахункового прибутку на капіталовкладення; рентної плати; рентабельності; податку на додану вартість.

Позивач зазначає, що калькулювання собівартості продукції здійснювалося ним відповідно до Інструкції з планування, обліку і калькулювання собівартості видобутку нафти і газу, затвердженої рішенням Правління ВАТ "Укрнафта", оформленим протоколом № 1 від 04.01.2007р. зі змінами, введеними у дію наказами № 172 від 18.09.07р, № 166 від 31.07.2008р., № 176 від 30.10.2009р.

Ведення обліку витрат на видобуток нафти і газу відповідно до вимог Інструкції з планування, обліку і калькулювання собівартості видобутку нафти і газу погоджено Міністерством палива та енергетики України, що підтверджується листом від 15.01.2010р. №08/10-025.

Факт надання позивачем документів для обґрунтування необхідного рівня ціни на природний газ, видобутий на підставі договорів про спільну діяльність, учасником яких є позивач, відповідачем не заперечується.

Разом з тим, НКРЕ зазначає, що при розрахунку ціни природного газу власного видобутку по договору про СД № 410/95 нею враховано у запропонованому позивачем розмірі, планований обсяг товарного газу, витрати виробничої собівартості, адміністративні витрати. Однак, як зазначив відповідач, у зв’язку із змінами податкового законодавства в результаті набрання чинності Податковим кодексом України (2755-17) , ним здійснено перерахунок зазначених позивачем рентних платежів відповідно до змінених ставок податків. За результатами здійснення зазначених розрахунків НКРЕ визначила повну собівартість видобутку по договору про СД № 410/05 на рівні 17 853,63 тис. грн. або 246, 66 грн. за 1000 м. куб.

При розрахунку ціни природного газу, що видобувається на підставі договору про СД №999/97 в 2011р., НКРЕ, відповідно до наданих нею пояснень, враховано у запропонованому позивачем розмірі планований обсяг природного газу, всі витрати виробничої собівартості, адміністративні витрати. Однак, здійснено перерахунок рентних платежів, які, як зазначив відповідач, змінюватимуться у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України (2755-17) . За результатами проведених НКРЕ розрахунків повна собівартість видобутку в межах договору про СД № 999/97 визначена нею на рівні 13 031,98 тис. грн. або 421,80 грн. за 1000 м. куб.

При розрахунку ціни газу в рамках договору про СД № 35/809 НКРЕ, за її твердженням, прийнято у запропонованому позивачем розмірі планований обсяг товарного газу, витрати виробничої собівартості, адміністративні витрати. Однак, НКРЕ здійснено перерахунок рентних платежів відповідно до змінених ставок податків. За результатами проведених НКРЕ розрахунків повна собівартість видобутку в межах договору про СД № 35/809 визначена нею на рівні 15279,31 тис. грн., або 305,95 грн. за 1000 куб. м.

Відповідно до наданих НКРЕ пояснень при розрахунку ціни природного газу власного видобутку на підставі договору про СД № 5/56 в 2011р. нею використано запропоновані позивачем показники планового обсягу товарного газу, витрат на підготовку та компримування газу, збору за ГРР та плати за користування надрами. В той же час, як зазначає відповідач, ним здійснено перерахунок рентних платежів. Інші витрати, пов’язані із здійсненням діяльності позивачем в рамках договору про спільну діяльність, крім зазначених вище, визначено відповідачем на рівні 25,60 тис. грн. або 278,26 за 1000 м. Плановані витрати на послуги по ремонту об’єктів позивачу запропоновано покрити за рахунок амортизації та чистого прибутку. За результатом проведення зазначених розрахунків НКРЕ визначила, що повна собівартість видобутку на підставі договору про СД № 5/56 становить 76,29 тис. грн., або 829,28 грн. за 1000 м. куб.

Отже, із наданих відповідачем пояснень вбачається, що при встановленні ціни на газ для спільних діяльностей її окремі складові не були враховані або були враховані частково.

На підставі ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з частиною 2 цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належного нормативного обґрунтування зменшення запропонованого позивачем рівня цін на природний газ, що видобувається в рамках договорів про спільну діяльність.

Так, зокрема, не ґрунтується на вимогах законодавства позиція НКРЕ щодо того, що плановані витрати по ремонту можуть бути покриті за рахунок амортизації та чистого прибутку учасників договору, а тому витрати на ремонт не повинні враховуватись при розрахунку ціни товарного газу.

На підставі п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92 (z0288-00) , витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Таким чином, неврахування у складі витрат, що формують ціну товару, витрат на ремонт основних засобів тільки лише на тій підставі, що суб’єкт господарювання може знайти джерела покриття таких витрат за рахунок окремих джерел не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач стверджує, що проаналізувавши інформацію, надану позивачем щодо необхідних капіталовкладень у видобуток природного газу на планований період, виявив її суттєву невідповідність вимогам чинного законодавства, що свідчить про неможливість врахування при розрахунку цін на газ, видобутий в рамках договорів про спільну діяльність, капіталовкладень у запропонованих позивачем розмірах. Зокрема, за твердженням відповідача, позивач не надав затверджену та погоджену з відповідним органом центральної виконавчої влади інвестиційну програму (план капітальних інвестицій), чим порушив абз. 4, 5 п.3 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.07р. № 1269 (1269-2007-п) та п. п. 2.15., 3.3., 3.5.Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, затвердженого постановою НКРЕ від 22.01.2009 р. № 35 (v0035227-09) .

Відповідно до абзаців 4, 5 п. 3 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007р. № 1269 (1269-2007-п) , проекти, що реалізуються із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності (крім випадків, передбачених актами законодавства), затверджують: центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації та інші органи державної влади –щодо об’єктів загальною кошторисною вартістю від 30 до 100 млн. грн..; підприємства, установи та організації державної форми власності –щодо об’єктів загальною кошторисною вартістю до 30 млн. грн.

У пункті 3 Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007р. № 1269 (1269-2007-п) , який діяв на момент прийняття оскаржуваних постанов, зазначалось, що обов’язковому погодженню підлягають лише ті інвестиційні програми, які фінансуються за рахунок бюджетних або за рахунок державних коштів.

Відповідно до п. 4 цього ж Порядку проекти, які в повному обсязі фінансуються за рахунок інших джерел, затверджуються у порядку, що визначається інвесторами (замовниками), крім проектів будівництва для надкатегорійних за метаном та небезпечних за раптовими викидами шахт, в яких проводитимуться роботи на глибині понад 800 метрів.

Відповідач не надав суду доказів здійснення фінансування інвестиційних програм ВАТ "Укрнафта"за рахунок бюджетних коштів.

Не належить позивач і до державних підприємств. Так, відповідно до ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства, зокрема, державні, що здійснюють свою діяльність на основі державної власності.

Відповідно до пп. 3.2.1.3 Державного класифікатора України "Класифікація організаційно-правових форм господарювання", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05. 2004 р. N 97 (v0097609-04) , державна акціонерна компанія (товариство) - акціонерне товариство, державна частка у статутному фонді якого перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цієї компанії. Суду не надано доказів належності на праві власності державі пакета акцій в статутному капіталі ПАТ "Укрнафта". Відповідачем відсутність у статутному капіталі позивача частки, що належить на праві власності державі, не заперечується.

На підставі довідки з ЄДРПОУ, наданої позивачем, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта"відноситься до інституційного сектору економіки за КІСЕ S.11002 Приватні не фінансові корпорації.

Враховуючи наведене, позивач не є державним підприємством, бюджетні кошти на виконання інвестиційних програм не використовує, тому НКРЕ при розрахунку ціни на газ не мала підстав для застосування Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007р. № 1269 (1269-2007-п) . Таким чином, засновані на положеннях зазначеного Порядку вимоги відповідача щодо надання позивачем додаткових оформлених у певному порядку документів, зокрема подання погодженої з відповідним органом центральної влади інвестиційної програми (плану капітальних інвестицій) з доданням техніко-економічних розрахунків або бізнес планів, не ґрунтуються на нормах чинного на дату прийняття постанов, що оскаржуються, законодавства.

Крім цього, суд вважає необґрунтованими і посилання відповідача на порушення позивачем при обґрунтуванні рівня цін пунктів 2.15., 3.3., 3.5. Порядку формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб’єктів господарювання, що здійснюють його видобуток, оскільки, як зазначалось вище, суд дійшов до висновку, що на дати прийняття оскаржуваних постанов зазначений Порядок не існував.

Доводи відповідача стосовно того, що структура ціни видобутого природного газу НКРЕ не затверджується, а отже позивач мав можливість за рахунок оптимізації витрат та їх перерозподілу сформувати витрати по собівартості відповідно до своїх потреб та їх доцільності та скоротити витрати з видобутку газу шляхом запровадження енергозберігаючих технологій, судом до уваги не приймаються, оскільки не мають нормативного підґрунтя та носять суб’єктивний характер.

Не приймаються до уваги і доводи відповідача щодо того, що рівень закупівельної ціни природного газу, що встановлюється на виконання положень ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", залежить від рівня роздрібних цін на природний газ, що реалізується населенню, оскільки такі доводи не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Суд звертає увагу також на те, що відповідно до ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України рішення органу державної влади про визначення фіксованих цін, що унеможливлюють одержання прибутку, підлягає прийняттю з одночасним визначенням у такому рішенні розміру дотацій, що підлягають наданню суб’єктам підприємництва для відшкодування втрат від реалізації продукції за такими фіксованими цінами.

Отже, встановлюючи в оскаржуваних постановах фіксовані ціни на газ, відповідач проігнорував вимоги ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України та не визначив розміру дотацій для відшкодування витрат позивача від реалізації газу за такими цінами.

З огляду на те, що спеціального порядку встановлення ціни на дату прийняття оскаржуваних постанов не було, при здійсненні своїх повноважень відповідач зобов’язаний був забезпечити дотримання загальних засад здійснення державної цінової політики, визначених статтею 3 Закону України "Про ціни та ціноутворення", статтею 10 Господарського кодексу України, статтею 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".

Відповідно до статті 10 Господарського кодексу України цінова політика, що здійснюється уповноваженими державними органами, повинна бути спрямована на забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності. В статті 3 Закону України "Про ціни і ціноутворення"закріплено, що політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України, яка має бути спрямована на забезпечення рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг, створення необхідних економічних гарантій для виробників, орієнтація цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

Стаття 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", який діяв на момент прийняття оскаржуваних постанов, визначає, що підприємства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність, та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісячно здійснюють продаж всього природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку (видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами) для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за ціною, яка повинна забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат видобутку та отримання прибутку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене вище, Суд приходить до висновку, що розраховуючи ціни на газ для спільних діяльностей, закріпивши ці ціни в оскаржуваних постановах, НКРЕ діяла у непередбачений законодавством спосіб, з порушенням ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Указу Президента України від 14.03.95р. № 213 (213/95) "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, без дотримання загального порядку ціноутворення, визначеного нормами Закону України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) , статтею 10 Господарського кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (996-14) , з перевищенням наданих їй повноважень, необґрунтовано, упереджено та недобросовісно.

На підставі частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що Національною комісією регулювання електроенергетики України не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття постанов №№1949 (v1949227-10) , 1950 (v1950227-10) , 1951 (v1951227-10) , 1952 від 23.12.2010р. (v1952227-10) , а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати з дати прийняття постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 23 грудня 2010 року №1949 (v1949227-10) Про встановлення ціни та товарний природний газ, видобутий відповідно до договору спеціальної інвестиційної діяльності від 14.09.1995 р. №410/95.

3. Визнати протиправною та скасувати з дати прийняття постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 23 грудня 2010 року №1950 (v1950227-10) Про встановлення ціни та товарний природний газ, видобутий відповідно до договору спеціальної інвестиційної діяльності від 24.12.1997 р. №999/97.

4. Визнати протиправною та скасувати з дати прийняття постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 23 грудня 2010 року №1951 (v1951227-10) Про встановлення ціни та товарний природний газ, видобутий відповідно до договору спеціальної інвестиційної діяльності від 20.07.2004 р. №35/809-СД.

5. Визнати протиправною та скасувати з дати прийняття постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 23 грудня 2010 року №1952 (v1952227-10) Про встановлення ціни та товарний природний газ, видобутий відповідно до договору спеціальної інвестиційної діяльності від 21.12.2000 р. №5/56.

6. Судові витрати в сумі 13,60 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"за рахунок Державного бюджету України.

постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України.