К-22942/08-С Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - 16.12.2009 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Харківгаз" (далі по тексту –позивач, ВАТ "Харківгаз") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі по тексту –відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2008 р. у справі №2а-2231/08 (головуючий суддя Перцова Т.С., судді –П’янова Я.В., Спірідонова М.А.), яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 р. у справі №22-а-4449/2008 (головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Водолажська Н.С., Міхаєва О.М.), позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0004920847/0 від 21.06.2007 р., №0004920847/1 від 22.08.2007 р., №0004920847/2 від 31.10.2007 р. та №0004920847/3 від 12.01.2008 р. в частині нарахування податку на прибуток в розмірі 2 850 210 грн., в тому числі 1 550 858 грн. основного платежу та 1 299 352 грн. штрафних санкцій. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0004910847/0 від 21.06.2007 р., №0004910847/1 від 22.08.2007 р., №0004910847/2 від 31.10.2007 р. та №00049110847/3 від 12.01.2008 р. в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 430 842 грн., в тому числі 242 грн. основного платежу та 430 600 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2008 р. у справі №2а-2231/08 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 р. у справі №22-а-4449/2008, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0004920847/0 від 21.06.2007 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 2 870 752,90 грн., в тому числі: 1 567 798 грн. основного платежу та 1 302 954,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій. (Оскаржується в частині 2 850 210 грн., в тому числі 1 550 858 грн. основного платежу та 1 299 352 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

- №0004910847/0 від 21.06.2007 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 437 630 грн., в тому числі: 2 637 грн. основного платежу та 434 993,50 грн. штрафних санкцій. (Оскаржується в частині 430 842 грн., в тому числі 242 грн. основного платежу та 430 600 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

За результатами неодноразового адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, ДПА у Харківській області та ДПА України, скарги позивача залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення –рішення №0004920847/1 від 22.08.2007 р., №0004920847/2 від 31.10.2007 р. та №0004920847/3 від 12.01.2008 р., №0004910847/1 від 22.08.2007 р., №0004910847/2 від 31.10.2007 р. та №00049110847/3 від 12.01.2008 р., які за змістом, обґрунтуванням та сумою податкових зобов’язань не відрізняються від оскаржених позивачем рішень.

Вказані податкові повідомлення –рішення прийнято відповідачем на підставі акту "Про результати виїзної планової перевірки ВАТ "Харківгаз"з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р."від 11.06.2007 р. №1590/47-0/03359500 (далі по тексту –Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог

- п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"завищено валові витрати за рахунок віднесення до складу валових витрат витрат на придбання природного газу для потреб населення, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами.

- п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"завищено валові витрати на суму 1210 грн.

- п. 1.11 с. 1, п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"занижено податок на додану вартість в січні 2006 року у сумі 860 958 грн. та завищено податок на додану вартість в квітні 2006 року у розмірі 860 958 грн.

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"неправомірно віднесено до податкового кредиту 242 грн., оскільки здійснені позивачем вказані витрати не пов’язані з його господарською діяльністю.

Стосовно зазначеного у висновках Акту перевірки щодо завищення валових витрат у розмірі 1 550 858 грн., пов’язаних з придбанням природного газу, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до нормативних документів, які регламентують постачання, розподіл та облік природного газу в Україні за спірний період, постачання природного газу в Україні, для потреб населення, у 2006 році здійснювалось згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 р. № 1729 (1729-2001-п) "Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом", Законом Україні "Про нафту і газ" (2665-14) , Наказом НАК "Нафтогаз України"від 30.12.2005 р. № 762 "Про забезпечення споживачів природним газом у 2006 році", а також з урахуванням правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, які затверджені Наказом Держкомнафтогаз України від 01.11.1994 р. №355 та іншими нормативними документами, які регламентують поставку та розподіл природного газу. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 р. №1729 (1729-2001-п) "Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом"встановлено, що НАК "Нафтогаз України"здійснює реалізацію природного газу населенню, через дочірню компанію "Газ України"та суб'єктів господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом.

На підставі та у повній відповідності із зазначеними нормативними актами позивачем було укладено договір на постачання природного газу № 06/05-1897/18 від 19.12.05 р. з ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"для подальшої реалізації населенню, за умовами якого постачальником та покупцем узгоджено обсяги природного газу на період з січня по грудень 2006 року.

Крім того, умовами вказаного договору передбачено, що постачальник передає покупцю газ у загальному потоці на газовимірювальних станціях, що знаходяться на кордоні України в пунктах приймання-передачі газу в газотранспортну систему ДК "Укртрансгаз", або (газ видобутий на території України) в пунктах виміру газу, які знаходяться в місцях приймання-передачі газу з промислу в газотранспортну систему. Приймання - передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно. Законодавчими актами та сторонами за договором визначено, що кількість газу, що передається, визначається по контрольно-вимірювальних приладах, що встановлені на газорозподільних станціях ДК "Уктрансгаз".

Факт передачі природного газу для потреб населення на протязі травня –червня 2006 року в розподільчі газові мережі ВАТ "Харківгаз"в обсязі 31897,833 тис. куб. м та 13586,316 тис. куб. м відповідно, підтверджується актами на транспортування природного газу та актами приймання природного газу за травень-червень 2006 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до акту приймання природного газу для потреб населення від 31.05.2006 року у травні 2006 позивачем прийнято для потреб населення газ в загальному обсязі 31897,833 тис. куб. м., у т.ч. для населення за наявності газових лічильників на суму 3 701 641,53 грн. (без урахування ПДВ), для населення за відсутності газових лічильників на суму 764 685,08 грн. (без урахування ПДВ).

За даними акту приймання природного газу для потреб населення від 30.06.2006 року у червні 2006 року позивачем прийняло для потреб населення газ в загальному обсязі 13586,316 тис. куб. м., у т.ч. для населення за наявності газових лічильників на суму 1 177 420,93 грн. (без урахування ПДВ), для населення за відсутності газових лічильників на суму 558 473,75 грн. (без урахування ПДВ). Усього за даними первинних документів у травні і червні 2006 року було отримано, оприбутковано, подано споживачам (населенню) та спожито населенням природного газу на загальну суму –6 202 221,29 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що вищевказані акти приймання природного газу, складені у повній відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", а відтак зазначені документи мають усі ознаки первинного документа, який є підставою для проведення господарської операції у бухгалтерському обліку підприємства.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що відповідно до наданих позивачем документів, в бухгалтерському обліку підприємства вартість природного газу для потреб населення, отриманого від ДК "Газ України"за договором 06/05-1897 від 19.12.2005 р. відображена як зобов’язання за отриманий природний газ та обраховується у ж/о № 6 за травень у сумі –4 478 992,32 грн. та за червень у сумі 1 453 367,05 грн. Вказані зобов’язання за отриманий природний газ відображені у бухгалтерському обліку з урахуванням податку на додану вартість та розбалансування природного газу у відповідності до вимог наказу Міністерства палива та енергетики України від 25.02.2004р. №112 (z0287-04) .

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не встановлює перелік документів, які віднесено до розрахункових, платіжних та інших, не передбачає обов'язковість ведення та зберігання конкретно визначених документів на підтвердження витрат, віднесених до складу валових і податковий орган у процесі перевірки не наділений правом самостійно визначати перелік, форму, зміст та обов'язкові реквізити таких документів.

Беручи до уваги наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості природного гаду, отриманого для подальшої реалізації його населенню у травні та червні 2006 року на загальну суму 6 202 221,27 грн., а відтак донарахування податковим органом податку на прибуток у сумі 1 550 555 грн. є безпідставним.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, стосовно того, що вартість отриманих позивачем від ТПП "Сатурн"фужерів та тарілок на загальну суму 1210 грн. правомірно віднесено до складу валових витрат, оскільки діяльність їдальні ВАТ "Харківгаз"здійснюється відповідно до його статутних документів, а вказана продукція була придбана позивачем для її подальшого використання у власній господарській діяльності. У зв’язку з чим, враховуючи те, що зазначені витрати підтверджуються належним чином оформленими первинними документами також є правильним висновок судів відносно правомірного включення позивачем 242 грн. до сформованого ним податкового кредиту.

Щодо зазначеного у висновках Акту перевірки порушення позивачем п. 1.11 ст. 1, п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", за період який перевірявся, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом.

На думку податкового органу, позивачем порушений п.п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", яке призвело до заниження податку на додану вартість в січні 2006 р. в сумі 860 958 грн., та завищення податку на додану вартість в квітні 2006р. у сумі 860 957,62 грн.

Згідно з п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у січні 2006 року ВАТ "Харківгаз"сплатило за договором №06/05-1897 на користь ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"грошові кошти у сумі –13 454 484,79 грн. (ПДВ у сумі 2 242 414,13 грн.). Виходячи з обсягів проведеної сплати підприємство позивача мало право включити до податкового кредиту податкову накладну №59 від 31.01.2006 р. частково у розмірі ПДВ - 2 242 414,13 грн.

Фактично до податкового кредиту січня 2006 року позивачем включено податкову накладну №22704 від 31.12.2005 р. у сумі 1 706 321,19 грн. та податкову накладну №59 від 31.01.2006 р. у сумі –536 092,94 грн. (зареєстровані за №32 і №228 у реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2006р.).

У січні 2006 року платежі за договором № 06/04-1417 від 24.12.2004р. між ВАТ "Харківгаз"та ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"не здійснювалися, тому включення до податкового кредиту податкової накладної №22704 від 31.12.2005 р. було неправомірним, але у той же час по податковій накладній №59 від 31.01.2006 р., враховуючи її наявність, що не спростовується податковим органом, сума податкового кредиту, яка відображена у реєстрі, була занижена на 1706321,19 грн.

У лютому 2006 року ВАТ "Харківгаз"сплатило на користь ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"за договором №06/05-1897 грошові кошти у сумі 16 856 041,33 грн. (ПДВ у сумі 2 809 340,22 грн.). Фактично позивачем до податкового кредиту за лютий 2006 р. було включено податкові накладні №59 від 31.01.06 р. на суму 2 581 532,99 грн. та №4461 від 28.02.2006 р. на суму 227 807,23 грн., на загальну суму –2 809 340,22 грн., що не вплинуло на викривлення даних податкових декларацій з податку на додану вартість за цей період.

Також у березні 2006 року ВАТ "Харківгаз"сплатило на користь ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз"за договором №06/05-1897, грошові кошти у сумі 13 774 815,16 грн. (ПДВ у сумі 2 295 802,53 грн.). Фактично позивачем за березень 2006 р. було включена податкова накладна №4461 від на суму ПДВ 2 295 802,53 грн., тобто на 1504570,24 грн. менше, ніж мало право. Однак, це не призвело до викривлення даних податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

У квітні 2006 року ВАТ "Харківгаз"сплатило на користь ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"за договором №06/05-1897 грошові кошти у сумі 10 665 216,70 грн. (ПДВ у сумі 1 777 536,12 грн.). Фактично позивачем за квітень 2006 р. помилково було включено до реєстру отриманих податкових накладних податкова накладна №4461 від 28.02.2006 р. на суму 201 750,95 грн. (помилково завищено на всю суму); податкова накладна №5725 від 31.03.2006 р. на суму ПДВ 2 257 330,88 грн. (відбулось завищення на суму 1 504 570,24 грн.); податкова накладна №8048 від 30.04.2006 р. на суму ПДВ 179 409,24 грн. (відбулось заниження на суму 845 366,24 грн.) та по податковій накладній №22704 від 31.12.2005 р. відбулось заниження на всю суму 860 954,96 грн. Усього на загальну суму - 2 638 491,07 грн.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що у зв’язку з допущенням позивачем помилок при формуванні реєстру податкових накладних за період січень-квітень 2006 року, податковим органом всупереч приписам п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами"не було визначено самостійно суму податкового кредиту ВАТ "Харківгаз"за квітень 2006 року, яка згідно наданих до справи документів могла бути позивачем правомірно віднесена до складу податкового кредиту.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що наведені вище неточності, що були допущені позивачем при складанні реєстрів податкових накладних, не спричинили викривлень даних податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди та не призвели до збільшення або зменшення суми податкових зобов'язань та суми податкового кредиту позивача з податку на додану вартість.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Підстав для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2008 р. у справі №2а-2231/08 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 р. у справі №22-а-4449/2008 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2008 р. у справі №2а-2231/08 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 р. у справі №22-а-4449/2008 залишити без задоволення.