Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: Небатова А.Є.

відповідача: Болох В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

70 Управління начальника робіт Міністерства Оборони України та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 02.03.07 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.07

у справі №34/27-А

за позовом 70 Управління начальника робіт Міністерства Оборони України

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду м.Києва від 02.03.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2007, позов 70 Управління начальника робіт МОУ задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №0011841703/0 від 06.11.2006 в частині зобов’язання сплатити штраф в сумі 558,24 грн. В решті позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови в позові та прийняття нового рішення в цій частині про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з підстав порушення норм матеріального права.

А також за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій, та прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального права.

Сторони правом подати заперечення на відповідну касаційну скаргу не скористалися.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань правильності нарахування та своєчасності внесення до бюджету позивачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за період з 2001 по 2005 рік, за результатами якої складено акт №841/1703/07763413 від 26.10.2006.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів"щодо строків сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, у зв’язку із сплатою цього податку у період з 2001 по 2005 р.р. із затримкою.

На підставі акта перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0011841703/0 від 06.11.2006, яким відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% узгодженої суми податкового зобов’язання у сумі 1194,53 грн.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному чи судовому порядку.

Згідно п.1.11 ст.1 цього Закону податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Тобто, в контексті цієї норми Закону (2181-14) розрахунок податку з підприємств –власників транспортних засобів є тотожним, податковій декларації платника податків.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами2 платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами"узгоджена суми податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, самостійно визначені позивачем до сплати суми податкового зобов’язання зі сплати, податку з власників транспортних засобів по розрахункам податку з власників транспортних засобів, які не сплачені, у встановлений законом строк, є узгодженими і визнаються податковим боргом платника податків.

Відповідно до .п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий, платник податку зобов’язаний сплатити штраф.

Проте, згідно з пп. 15.1.1 п.15.1 ст.15 вказаної норми Закону за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначні податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, до закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відтак суди попередніх інстанцій, встановивши факт спливу строку позовної давності по податковим зобов’язанням позивача у сумі 558,24 грн. правомірно задовольнили позов в цій частині.

Вірними є і висновки судів попередніх інстанцій, що нараховані позивачу штрафні санкції не є адміністративно-господарськими, а тому підстави для застосування при їх нарахуванні строків визначених ст. 250 ГК України відсутні.

Зазначені у касаційних скаргах доводи не спростовують правильності прийнятого у справі рішення, судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, у зв’язку з чим касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судові рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційні скарги 70 Управління начальника робіт Міністерства Оборони України та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 02.03.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2007 –без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.