К-15256/08-С Про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення - 16.12.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року

У березні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради (УПСЗН) про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зазначав, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції І категорії, інвалідом 2 групи, а тому, за правилами статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"( Закон № 796-XІІ (796-12) ), має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Посилаючись на те, що всупереч згаданому Закону виплата допомоги здійснювалась без застосування кратності до встановленого розміру мінімальної заробітної плати, а в твердій сумі, то вважав, що з УПСЗН підлягає стягненню заборгованість по щорічній допомозі на оздоровлення за 2002-2006 роки.

У процесі розгляду справи позивач вимоги уточнив і просив стягнути виплати у сумі 7119,08 грн. за період з 2000 по 2006 роки.

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 25 квітня 2008 року позов задоволено частково. Дії УПСЗН з приводу нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення визнанні неправомірними. Стягнуто з УПСЗН на користь ОСОБА_6 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2000-2005 роки відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в розмірі 5504,80 грн. та зобов’язано Головне управління Державного казначейства України в Луганській області виплатити зазначені кошти. У стягненні допомоги за 2006 рік відмовлено.

Новою постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просить постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є потерпілим І категорії, інвалідом 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, в зв'язку з чим, йому призначена та фактично виплачена грошова допомога на оздоровлення: за період з 2000 по 2005 роки –по 26,70 грн. щорічно, у 2006 році –120 грн.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що протягом 2000-2005 років відповідач здійснював виплати всупереч правилам статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'якими щорічна виплата на оздоровлення встановлена у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Відмовивши у стягненні виплат за 2006 рік, суд зазначив, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) дію статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"було зупинено.

Скасувавши рішення та ухваливши нове, про відмову у позові, апеляційний суд виходив з того, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до адміністративного суду за виплатами здійсненими у 2002-2005 роках.

З висновками апеляційного суду колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується лише частково.

За правилами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду цим вимогам не відповідає.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, предметом розгляду апеляційного суду були питання щодо правомірності виплати допомог передбачених статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"здійснених відповідачем протягом 2002-2005 років. При цьому вимоги щодо виплат за 2000, 2001 роки та за 2006 рік не розглядалися.

За обставин, коли після повного скасування рішення суду першої інстанції частина позовних вимог не стала предметом судового розгляду у апеляційному суді –рішення останнього не може вважатися законним та обґрунтованим.

Ці обставини, відповідно з правилами пункту 6 частини третьої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .