Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Качур І.А.,

при секретарі Хрімлі К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов.від 06.10.2011р. №20/03/11);

від відповідача: Рогожинська І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства,,Центр корпоративних рішень,, до Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.11.2011 року о 11 год. 43хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

Приватне акціонерне товариство,,Центр корпоративних рішень,, (надалі –позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (надалі –відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, реєстрація позивача як співкористувача земельної ділянки нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 5 є помилковою та не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно та в порядку, передбаченому законом. В судовому засіданні надав пояснення, аналогічні письмовим запереченням, наявним у матеріалах справи. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про відмову у задоволені позову, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача з Листом від 01.04.2011р. у якому зазначав, що внаслідок помилки відповідачем позивача зареєстровано як співкористувача земельної ділянки з кадастровим номером 82:025:0030, стверджуючи, що незважаючи, що він є власником вбудованого нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 5, відповідно до договору купівлі –продажу, нежитлових приміщень від 12.12.2007р., проте не є співвласником, орендарем чи користувачем земельної ділянки за цією адресою.

Листом від 06.05.2011р. відповідач повідомив, що відповідно до даних автоматизованої системи ПК,,Кадастр,, земельна ділянка по вул. Академіка Богомольця, 5 обліковується за позивачем та ОСББ,,Альошин,, на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування. Окрім того, в вищезгаданому листі містилась інформація про те, що підстав для внесення змін до автоматизованої системи ПК,,Кадастр,, в частині позивача з переліку користувачів відсутні, оскільки у власності позивача знаходяться нежитлові приміщення за даною адресою.

Складові частини державного земельного кадастру визначено ст.ст. 196 –203 Земельного кодексу України (2768-14) (надалі –ЗК). Відповідно до ЗК державний земельний кадастр містить відомості і документи про встановлені в натурі (на місцевості) межі, розмір та правовий режим,в тому числі цільове призначення земельних ділянок, які за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади передані у власність, постійне користування або в оренду громадянам і юридичних особам, а також про оцінку, кількість і якість таких земельних ділянок та реєстрацію документів, що посвідчують права на земельні ділянки.

Підставою для внесення змін до автоматизованої системи ПК,,Кадастр,, можуть бути матеріали земельно –кадастрової інвентаризації земель, матеріали технічного звіту по перенесенню меж земельної ділянки в натуру (з координатами та інформацією на магнітному носії), а також інші документи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до бази даних ПК,,Кадастр,, користувачем земельної ділянки по вул. А. Богомольця, 5 площею 16870, 80 кв.м. є позивач та ОСББ,,Альошин,,, які внесені до бази даних на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.

Відповідно до ст. 194 ЗК призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ, організацій, а також громадян, зокрема, з метою визначення розміру плати за землю.

Згідно п.п. 14.1.147 Податкового кодексу України (2755-17) (надалі –ПК) плата за землю –загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, а відповідно до ст. 270 ПК об’єктами оподаткування є зокрема земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що внесення відповідачем даних відомостей до ПК,,Кадастр,, є правомірним.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Доводи позивача, надані у позовні заяві та поясненнях, наданих під час розгляду справи спростовані матеріалами справи.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 69- 71, 94, 97, 158- 163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

У задоволені позову Приватного акціонерного товариства,,Центр корпоративних рішень,, до Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дій, - відмовити.

постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.