Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Маринчак Н. Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2007 по справі № 7/271а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріко"

до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріко"(далі - Товариство, позивач) звернулось до суду із позовною заявою, в якій просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі –ОДПІ, відповідач) від 16.03.2006 № 0000722341/0/5294 в частині податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 81 500,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40 750,00 грн., яким за порушення п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4 пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у розмірі 86 000,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 42 670,00 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 28.11.2006 по справі № 7/271а у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 по 30.09.2005, за наслідками якої було складено Акт від 09.03.2006, позивачем допущене порушення, яке полягало у заниженні податку на прибуток на загальну суму у розмірі 86 000,00 грн. за періоди 3-4 квартал 2003 року, 2004 рік та за 3 квартал 2005 року.

На підставі Акту перевірки податковим органом було ухвалено оскаржуване податкове повідомлення –рішення.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов’язання слугував висновок ОДПІ, викладений у акті перевірки, що позивач не включив до складу валових доходів 1 кварталу 2004 року поворотну фінансову позику у розмірі 366 198,00 грн., отриману у 2002 році від фізичної особи—засновника Товариства ОСОБА_6 згідно договорів позики від 2002 року, та неповернену станом на 01.01.2004.

Сума у розмірі 366 198,00 грн. рахувалась по кредиту товарів рахунку бухгалтерського обліку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами".

Судове рішення мотивоване тим, що приписами пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"та п. 1 Перехідних положень Закону України від 24.12.2002 № 349-VІ (349-15) "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку при обчисленні прибутку за 1 квартал 2004 року повинен був віднести до складу валових доходів суми неповернутої фінансової допомоги, яка була отримана у 2002 році, оскільки, норми закону про оподаткування такої допомоги за правилами, які діяли до 01.01.2003 перехідних положень, діють до 01.01.2004.

Донецький апеляційний господарський суд постановою від 05.03.2007 по справі № 7/271а рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове, яким позов Товариства задовольнив повністю, мотивувавши це рішення тим, що відмова суду першої інстанції у задоволенні позову на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР в редакції Закону № 349-VІ, яка набрала чинності 22.01.2003, є помилковою, адже положення Закону не містять у собі норми, яка зобов’язує платника податку у будь-якому звітному податковому періоді після 01.01.2004 віднести до складу валового доходу цього звітного періоду суми поворотної фінансової допомоги отриманої до 22.01.2003 і не повернутої станом на 01.01.2004. Тобто, операція з отримання позики до 2003 року оподатковується за правилами, які діяли на момент її здійснення.

У касаційній скарзі ОДПІ порушила питання скасувати постанову апеляційного суду з підстав порушення судом норм матеріального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.06.2007 за вказаною скаргою відкрито касаційне провадження. Ухвалою від 17.10.2009 справа призначена до розгляду на 15.12.2009.

Аналізуючи фактичні обставини справи та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції повністю погоджується із обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції про те, що платник податку не припустився порушень податкового законодавства, оскільки отримані ним за договором позики кошти не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню податком на прибуток, зважаючи на ту обставину, що у спорах між податковими органами та платниками податків щодо поворотних позик, отримання грошових коштів за договором позики кваліфікується як дохід, оскільки таке джерело надходження коштів має своїм наслідком виникнення боргового зобов’язання.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Під час розгляду касаційної скарги суду було передано лист ОДПІ від 14.12.2009 № 62230/10/10-012 за підписом начальника ОДПІ Семенець С.Я., який містив клопотання про припинення провадження по справі у зв’язку з визнанням позивача банкрутом та копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення припинення державної реєстрації Товариства № № 769846-769848 на 3 аркушах.

Зазначені докази долучені до матеріалів справи.

В силу ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу і визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу та закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Відповідно до положень п. 5 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

За таких обставин, провадження у справі підлягає закриттю в силу п. 5 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку із ліквідацією підприємства, яке було стороною у справі.

А законне судове рішення суду апеляційної інстанцій по справі № 7/271а визнанню такими, що втратили законну силу.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 215, 221, 223, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2007 по справі № 7/271а залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2007 по справі № 7/271а визнати законною та такою, що втратила законну силу.

Провадження по справі за касаційною скаргою Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2007 по справі № 7/271а закрити.