Про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки,

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу управління ПФУ про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 5 квітня 2012 року № Ф-52 у розмірі 2610 грн 30 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є пенсіонером за віком на пільгових умовах згідно з частиною другою статті 14 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ) (за списком № 1) та фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП), перебуває на спрощеній системі оподаткування та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2464-VI (2464-17) ) звільняється від сплати за себе єдиного внеску, у зв'язку з чим оскаржувана вимога підлягає скасуванню.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 30 серпня 2012 року позов задовольнив: скасував вимогу управління ПФУ від 5 квітня 2012 року № Ф-52.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 січня 2013 року скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року та прийняв нову - про відмову в задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 березня 2014 року вищевказану постанову апеляційного суду скасував, а постанову окружного адміністративного суду залишив у силі.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 28 листопада (№ К/800/32510/13), 19 грудня 2013 року (№№ К/800/38274/13, К/800/33732/13), 14 січня 2014 року (№ К/800/33413/13), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 квітня 2014 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI у подібних правовідносинах.

У судових рішеннях, наданих на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ФОП, які отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах, і які не досягли 60-річного віку, сплачують єдиний внесок на загальних підставах.

Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, погодившись із висновком суду першої інстанції, виходив із того, що на особу, якій призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку, поширюються положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, тобто така особа звільняється від сплати за себе єдиного внеску.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI ).

Таким чином, за змістом цієї норми ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того, досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - № 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України (1058-15) та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (1058-15) . Положення Закону № 1788-ХІІ (1788-12) застосовуються, зокрема, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (1788-12) (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право виникало у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому статтею 14 Закону № 1788-ХІІ, на підставі частини другої якої, як установили суди, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - зі зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, ураховуючи закріплені Конституцією України (254к/96-ВР) гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до частини другої статті 14 Закону № 1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить жодного винятку щодо пенсіонерів за віком.

За таких обставин висновок суду касаційної інстанції щодо протиправності спірних вимог управління ПФУ ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року (№№ 21-57а14, 21-69а14, 21-70а14).

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.