2-а-5077/07 Про визнання недійсним договору поставки - 09.12.2009 Прийняття

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2008, відмовлено у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у м.Краматорську про визнання недійсним договору поставки №21/10 від 03.02.2005 укладеного між ПП "УкрДонецкТехноСтрой"та ТОВ "Важпромкомплекс"на підставі ст. 207 ГК України, з застосуванням наслідків визначених ст. 208 ГК України, стягнувши з ПП "УкрДонецкТехноСтрой"на користь ТОВ "Важпромкомплекс"грошових коштів в сумі 13185,00 грн., а з ТОВ "Важпромкомплекс"на користь держави 13185,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідач-2 у запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити, судові рішення залишити без змін.

Позивач та відповідач-1 представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.02.2005 між ПП "УкрДонецкТехноСтрой" (продавець) та ТОВ "Важпромкомплекс"(покупець) укладено договір поставки, за умовами якого продавець має поставити, а покупець прийняти та оплати товар (картки поповнення рахунку).

Виконання господарського зобов’язання сторонами на загальну суму 13185 грн. підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, податковими накладними, книгами обліку придбання товарів за лютий, квітень, травень 2005 року, видатковими касовими ордерами, квитанціями до прибуткових касових ордерів.

ДПІ у м.Краматорську вважає, що вищезазначена угода укладена відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, з тих підстав, що рішенням місцевого суду Куйбишевського району м.Донецька від 29.07.2002 визнано недійсними установчі документи ПП "УкрДонецкТехноСтрой"з моменту реєстрації, свідоцтво платника ПДВ з моменту видачі.

Однак, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною. Наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб’єкта.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Доказів виключення ПП "УкрДонецкТехноСтрой"з ЄДРПОУ позивачем не надано.

Таким чином, за відсутності доказів того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, наявності у відповідачів податкових зобов’язань або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору, чи обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, висновки судів, що твердження позивача помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи, є правильними.

Самі по собі оскаржувана угода не є такою, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Зазначені позивачем у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності прийнятого у справі рішення.

Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що встановлені ч.1 ст. 208 ГК України санкції є адміністративно-господарськими та можуть бути застосовні лише з дотриманням строків, установлених ст.250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи, що спірна угода укладена відповідачами та виконана у лютому –травні 2005 року, звернення позивача з позовом у жовтні 2007 року здійснено поза межами встановленого строку.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги податкової інспекції про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, судами не враховано того, що такі вимоги не можуть бути предметом позову.

Згідно з ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов’язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на викладене, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновком суду щодо відсутності підстав вважати спірну угоду недійсною та застосування відповідних наслідків, вважає, що провадження у справі щодо розгляду вимог про визнання угоди недійсною, як такої, що суперечить інтересам держави і суспільства, підлягає закриттю із скасуванням судового рішення у цій частині, а в іншій частині рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 157, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2008 у частині відмови у задоволенні позову про визнання угоди недійсною скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.