Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про перерахунок пенсії,

У червні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про перерахунок пенсії. Зазначив, що він є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі –Закон №796). Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних пенсій не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову відповідача привести їх у відповідність з вимогами Закону №796 (796-12) , просив суд визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати останнього провести перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2008 року позов задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області неправомірними та зобов’язано відповідача провести перерахунок пенсії основної та додаткової пенсії по інвалідності ОСОБА_6 з 01.06.2008 року у відповідності зі статями 50, 54, Закону №796, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року змінено постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2008 року та викладено абзац третій резолютивної частини постанови в наступній редакції: зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області здійснити позивачу перерахунок державної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком з 01 червня 2008 року, виходячи з встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовані норми ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"та статей 50, 54 Закону №796.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції –без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом 3 групи від захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивачу призначено пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону №796 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно з ст. 50 цього ж Закону.

Розрахунок пенсії позивачу відповідач провів, виходячи з установленого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) розміру, який складає 19,91 грн.

Відповідно до ст. 50 Закону № 796 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно зі ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

За таких обставин, суди правильно вважали, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону № 796, а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суди правильно виходили з того, що положення частини третьої ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору. Разом з тим, апеляційний суд змінюючи резолютивну частину постанови суду першої інстанції, безпідставно виключив посилання на закони, що регулюють спірні правовідносини.

Тому відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року скасувати, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, крім як за винятковими обставинами до Верховного Суду України з підстав, у порядку та у строки визначені статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .